Комар Ольга Анатоліївна
доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри фахових методик та інноваційних технологій у початковій школі
Уманський державний педагогічний університет імені П. Тичини
м. Умань, Україна
Сучасний період України характеризується становленням нової державності з визнанням пріоритету загальнолюдських цінностей, самоцінності людини. Особлива роль у вирішенні вказаних проблем належить, безперечно, системі загальної освіти. Без вдосконалення підготовки майбутнього вчителя, який залишається етичним мірилом суспільства, не навчити і виховати громадянина української держави. Майбутні вчителі покликані своїми здібностями і уміннями, гуманістичним світоглядом і особовими якостями, своїми діями служити інтересам держави.
У свій час В. Сухомлинський писав: «Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного в полі... А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння, буває, минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив... Учитель зобов’язаний – перед суспільством, перед батьками – працювати тільки правильно, тільки добре...» [1, 341.]
Вивчення величин у початковій школі є надзвичайно важливим. Ця складова математичної освіти надзвичайно тісно пов’язана з життям. Враховуючи досить малий ще досвід молодшого школяра надзвичайно важливо саме в початковій школі сформувати у нього основи знань про величини та їх вимірювання. За освітньо-професійними програмами підготовки бакалаврів з початкової освіти передбачено вивчення предмету «Методика навчання математики», що містить розділ «Величини».
Вивчення величин повинно бути підпорядковано принципам дидактики.
Перш за все воно повинно бути пов’язане з життям, спиратись на особистий досвід і спостереження учнів. Наприклад, показати необхідність введення однієї міри для вимірювання відстані можна таким чином. Треба позначити певну відстань і запропонувати кільком учням пройти її, порахувавши кількість кроків. Вчитель теж проходить цю відстань і рахує свої кроки. Результати у всіх різні. Ця проблемна ситуація розв’язується просто. Учитель показує модель метра (лінійку, мотузку, дріт) і говорить про те, що існує міра, за допомогою якої вимірюють відстані. Кільком учням надається можливість виміряти за допомогою метра позначену відстань – і всі дістають однакові результати. У бесіді з учнями треба обговорити, які відстані можна виміряти за допомогою метра (довжину класу, вікна, ширину коридору тощо). Подібно до цього можна вводити одиниці вимірювання інших величин: маси, об’єму, часу, площі.
Вивчення величин повинно бути активним. Учень сам або у групі повинен виконати певну вимірювальну дію, а не завчати таблицю мір. Роботу вчитель повинен побудувати так, щоб учні оволоділи і постійно працювали з вимірювальними інструментами, тобто мали практичні навички.
Вивчення величин повинно бути наочним. Мало, наприклад, показати, що в 1 км міститься 1000 м. Відстань в 1 км слід показати на стадіоні, на місцевості, пройти її, щоб вона була відчутна для учнів. Можна помітити затрачений на цю відстань час. Аналогічно дати потримати гирю в 1 кг, 2 кг.
Вивчення величин повинно бути практичним. Всі теоретичні знання, які одержує учень, він має закріпити на практиці. Отримав знання про довжину відрізка – виміряй його, порівняй його з іншим відрізком.
Разом з тим, учні повинні мати уявлення про деякі, найбільш їм знайомі, значення величин. Треба їм показати, що у молодшого школяра приблизно:
а) відстань від кінчиків пальців однієї руки до кінчиків пальців другої дорівнює 1 м;
б) відстань від полу до середини грудей – 1 м;
в) відстань між кінцями великого і вказівного пальців, розведених до відказу, дорівнює 15 см.
Вивчення величин і формування вимірювальних навичок повинно бути погоджені із законами психології про освіту і вдосконалення навичок взагалі. Адже процес формування навичок проходить три основних етапи: аналітичний, або етап оволодіння окремими компонентами дії; синтетичний, або етап виникнення і формування цілісної дії і, насамкінець, етап практичного оволодіння дією і вдосконалення навички на основі систематичного виконання певних вправ.
При вивченні величин учні на першому етапі засвоюють такі елементи вимірювання, як встановлення вимірювального приладу, його правильне розташування, правило підрахунку поділок, деякі специфічні прийоми вимірювань. Діти вимірюють відрізки, прикладаючи лінійку нулем до початку відрізка, відмірюють і креслять відрізки, які дорівнюють цілій кількості сантиметрів.
На цьому етапі дуже важливо розкрити зміст кожної окремої операції, пояснити учням прийом виконання її і чітко показати цей прийом, потім закріпити через виконання певної кількості вправ. Оволодіння певною операцією повинно відбуватись таким чином, щоб учень бачив її не ізольовано, а в поєднанні з іншими, вже засвоєними операціями, щоб він бачив її як частину цілого.
На другому етапі вивчення мір і формування вимірювальних навичок окремі операції з’єднуються в одну дію таким чином складається цілісна картина процесу вимірювання даним вимірювальним інструментом.
На третьому етапі вимірювальний прийом, що є у процесі засвоєння, включається у виконання різних завдань, які поступово ускладнюються і даються у поєднанні з іншими видами навчальної і практичної діяльності учнів. Наприклад:
Виміряй (у певній вправі) даний відрізок, назви його довжину. Накресли в зошиті такий самий відрізок. Виміряй його довжину в міліметрах.
Ускладнити вправу можна таким чином: Накресли квадрат із стороною ... (такою як і довжина відрізка) на кольоровому папері. Якого кольору ваш квадрат?
І таке інше. Таке поєднання різних операцій значно підвищує рівень знань учнів.
Якщо вищеназвані етапи вивчення величини конкретизувати і орієнтуватись на математичну трактовку даного поняття, його взаємозв’язок з вивченням інших питань початкового курсу математики, а також психологічні особливості молодших школярів, то вони матимуть такий вигляд:
1 етап. Вияснення і уточнення уявлень школярів про дану величину (звертатись до досвіду дитини).
2 етап. Порівняння однорідних величин (візуально, за допомогою відчуттів, накладанням, шляхом використання певних мірок).
3 етап. Знайомство з одиницею даної величини і з вимірювальним приладом.
4 етап. Формування вимірювальних умінь і навичок.
5 етап. Додавання і віднімання однорідних величин, виражених в одиницях одного найменування.
6 етап. Знайомство з новими одиницями величин у тісному зв’язку з вивченням нумерації і додавання чисел. Перевод однорідних величин, виражених в одиницях одного найменування, у величини, виражені в одиницях двох найменувань і навпаки.
7 етап. Додавання і віднімання величин, виражених в одиницях двох найменувань.
8 етап. Множення і ділення величини на число.
Саме при засвоєнні розділу «Величини» студенти оволодівають навичками організації методичної роботи по практичному викладанню вище названого розділу. Як показують результати проходження практики, організація освітнього процесу у ЗВО з даного напрямку є ефективною і успішною.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. – Т. 2. – К.: Рад. шк., 1976. – 465 с.