Леся Медвідь,
вчитель початкових класів,спеціаліст І кваліфікаційної категорії
Родниківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Т. Г. Шевченка
Уманської РДА Черкаської області,Україна
Глибокі соціально-економічні та духовні зрушення, що відбуваються в Україні, сприяють утвердженню особистості як найвищої соціальної цінності, найповнішому розвитку її здібностей, задоволенню широких потреб, забезпеченню гармонізації міжособистісних стосунків. Практична реалізація цих завдань багато в чому залежить від самої особистості, її здатності вільно орієнтуватися в соціальному просторі, розуміти особливості розвитку й самореалізації, оволодівати науковою інформацією. Різнобічність функціонування сучасного суспільства як динамічного соціального організму, зростання його системних змін зумовлюють гостру потребу розвитку потенціалу емоційного інтелекту людини задля її ефективної соціальної адаптації та успішної самореалізації.
Емоці́йний інтеле́кт— група ментальних здібностей, які беруть участь в усвідомленні та розумінні власних емоцій і емоцій оточуючих.
Емоційний інтелект – є поєднання інтелекту та емоцій, за яких особистість здатна розбиратися в своїх і чужих почуттях, рахуватися з оточуючими і будувати з ними відносини на основі довіри і співпереживання. Це дозволяє людям легше взаємодіяти один з одним в колективі, реалізуючи свої здібності і не заважаючи творчому прояву інших.
За теорією Р. Бар-Она, емоційний інтелект визначається як сукупність найрізноманітніших здібностей, які забезпечують можливість успішно діяти в будь-яких ситуаціях.
· саморозуміння (усвідомлення власних емоцій, впевненість у собі, самоповага, самоактуалізація);
· комунікативний потенціал (емпатія, соціальна відповідальність);
· власне адаптаційні здібності (вміння вирішувати проблеми, долати труднощі, емоційна лабільність);
· антистресовий потенціал (стійкість до стресів, самоконтроль);
· загальний настрій (оптимістичність)
Вчені Майєр і Селовем виділяють чотири складові емоційного інтелекту.
1. Точність оцінки та вираження емоцій. Важливо розуміти свої емоції та емоції інших людей, пов’язані як з внутрішніми, так і з зовнішніми подіями.
2. Використання емоцій в розумовій діяльності. Те, як і про що ми думаємо, залежить від того, як ми себе почуваємо. Емоції впливають на розумовий процес і готують людей до певних дій.
3. Розуміння емоцій. Це означає, що людина вміє визначити джерело емоції, розпізнавати зв’язок між емоціями і словами.
4. Управління емоціями. Емоції впливають на мислення, тому їх потрібно враховувати при вирішенні завдань, прийнятті рішень і виборі своєї поведінки.
У роботі з дітьми розвиток емоційного інтелекту є результатом педагогічних впливів. Цілеспрямоване підвищення соціальної та емоційної компетентності дітей лежить в основі зростаючої складності їх соціальних відносин і емоційних переживань. Крім того, розвиток дитини в цей період характеризується виникненням громадських мотивів поведінки, формуються основи Я-концепції дитини і довільність поведінки, починають розвиватися естетичні, моральні, інтелектуальні почуття .
Розвиток емоційного інтелекту являє собою розвиток самосвідомості, навичок усвідомлення своїх і чужих емоцій, вміння керувати своїми і чужими емоціями і ефективно взаємодіяти з людьми.
Розвиток емоційного інтелекту і збагачення емоційної компетентності у дітей спрямовані на:
· розвиток самосвідомості (усвідомлення власних емоцій і почуттів);
· розвиток почуття емпатії, здатності до розуміння внутрішнього світу інших людей;
· підвищення впевненості в собі, розвиток почуття самоприйняття;
· розвиток комунікативних навичок та вміння вирішувати конфлікти;
· розвиток соціально значущих мотивів поведінки;
· розвиток когнітивної сфери;
· становлення творчої діяльності та усвідомлення своєї індивідуальності;
· зниження агресивності і антисоціальної поведінки;
· підвищення лідерських якостей і навичок міжособистісного спілкування.
Емоційна грамотність дає школярам можливість краще розбиратися в емоційному функціонуванні людей, досягати успіху в спілкуванні з вчителями і однолітками, вирішувати конфлікти, що виникли, розуміти себе, свої бажання і потреби, причини власних вчинків, а також ставити перед собою цілі і вдало їх досягати. Все це сприятливо впливає на поведінку в школі і поза школою, а також на ефективне засвоєння знань.
Розвиток емоційного інтелекту в рази підвищує ефективність дитини в різних соціальних сферах і здатність відчувати себе щасливою.
Діти з високим рівнем емоційного інтелекту добре розуміють свої емоції і почуття інших людей, можуть ефективно керувати своєю емоційною сферою, і тому в суспільстві їхня поведінка більш адаптивна і вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими. Розвиваючи емоційний інтелект, можна знайти баланс між розумом та почуттями та наблизитись до відчуття гармонії у житті.
Отже, розвиток емоційного інтелекту молодших школярів – завдання першочергової важливості. Воно є актуальним у світлі психолого-педагогічного підходу до вирішення проблеми соціальної адаптації дітей у суспільстві шляхом підвищення рівня сприйняття і розуміння іншої людини як особистості, а також, що дуже важливо, вирішенням проблеми емоційного здоров'я дитини.
Список використаних джерел
1.Березюк Г. Емоційний інтелект як детермінанта внутрішньої свободи особистості / Г. Березюк // Психологічні студії Львівського ун-ту. – 2002. – С. 20–23.
2.Андрєєва І. Н. Емоційний інтелект: дослідження феномена // Питання психології. 2006. – № 3. – С. 78 – 86.
3.Гоулман Д. Емоційне лідерство: Мистецтво управління людьми на основі емоційного інтелекту. – М: Альпина Бізнес Букс, – 2005.
4. Андрєєва І. Н. Передумови розвитку емоційного інтелекту // Питання психології. 2007. – № 5. – С. 57 – 65.
5.Морозов С. М. Психометричний контроль та конструювання психодіагностичних тестів: навч. посібник / С. М. Морозов. – К.: РВЦ «Київський ун-т», 1999. – 95 с.