Наталія Коломієць,
к. пед. н., доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Метою освіти Закон України «Про освіту» проголошує всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей [1]. Ключова роль у формуванні такої особистості належить учителю, діяльність якого зміцнює інтелектуальний і духовний потенціал нації. Це, в свою чергу, зумовлює потребу модернізації системи професійного розвитку педагогічних та науково-педагогічних кадрів, як компетентних і конкурентоспроможних фахівців, які ефективно здійснюють поліфункціональну педагогічну діяльність.
Окрім цього, міжнародна спільнота зрозуміла, що вчительство – це не тільки змінна величина, яка необхідна для успішного реформування освітніх систем, але й найбільш визначний носій змін у реалізації реформ. Ця подвійна роль педагогів в освітніх реформах – бути суб’єктом і об’єктом реформацій – робить професійний розвиток педагогів зоною виклику. Тому в сучасності активно розробляються нові підходи і, відповідно, стратегії (способи і форми організації, зміст того, що потрібно засвоїти) професійного становлення й розвитку особистості як педагога закладу загальної середньої освіти, так і науково-педагогічних кадрів вищої школи. [3].
Актуальність проблеми особистісно-професійного розвитку викладачів підтверджена різними науковими дослідженнями, які розглядають не лише теоретичні, а й практичні аспекти її реалізації.
Так, професійне становлення та розвиток викладача вищої школи в контексті сучасних освітніх парадигм висвітлена багатьма представниками психолого-педагогічної думки. Найбільш ґрунтовні в науковому доробку праці вчених, які досліджували: ґенезу розвитку та сучасні тенденції розвитку вищої педагогічної освіти (В. Андрущенко, В. Бондар, О. Глузман, В. Кремень, В. Луговий, В. Майборода, В. Семиченко); закономірності формування різних аспектів праці (педагогічної майстерності, педагогічної культури, педагогічної творчості) освітянських кадрів і розвитку професійно важливих якостей майбутніх педагогів (О. Абдуліна, Є. Барбіна, В. Гриньова, І. Зязюн, Т. Іванова, М. Кухарєв, Н. Ничкало, О. Пєхота, В. Радул, В. Рибалко, О. Семеног, С. Сисоєва, Р. Скульський, М. Солдатенок, М. Тарасевич, Л. Хомич); специфіку професійно-педагогічної діяльності викладача вищої школи (Є. Астахова, В. Кіпень, Н. Кузьміна, З. Курлянд, А. Кузьмінський).
Аналіз психолого-педагогічних джерел дає змогу стверджувати, що розвиток людини найчастіше розглядається як досягнення під впливом середовища певного ступеня духовної, розумової зрілості, свідомості та культури. Змістова частина поняття «особистість» охоплює єдність індивідності (природного начала) та індивідуальності, яка формується соціальним середовищем у процесі виховання та самовиховання. Особистісний розвиток визначається як якісне перетворення індивідуальних властивостей особистості та їх застосування згідно з умовами діяльності людини. Поняття «професійний розвиток» одні науковці трактують як процес досягнення педагогом самоактуалізації, самореалізації та саморозвитку, організований на багатоконцептуальних засадах індивідуалізованої освітньо-професійної діяльності; інші ж науковці – як зріст, становлення, позитив, інтеграцію у професійній праці особистісних якостей і здібностей, професійних знань та умінь. Проте головне – це активне якісне перетворення особистістю свого внутрішнього світу, що призводить до принципово нової його побудови і способу життєдіяльності – творчої самореалізації у професії. Основною психологічною передумовою і формою реалізації професійного розвитку особистості є її професійна соціалізація [2].
При такому підході феномен особистісно-професійного розвитку педагога визначається науковцями як процес і стан готовності особистості до професійно-педагогічної діяльності в результаті досягнення оптимальних рівнів особистісної і професійної зрілості – тих інтегрованих якостей особистості, що відбивають складники її громадянської, життєво-професійної, духовної, соціальної, психологічної, мотиваційної зрілості особистості [5].
Однак, попри значний інтерес учених різних галузей знань, все ж очевидно, що українська система вищої освіти, незважаючи на розпочаті реформи, не може в повній мірі вирішити проблему якісної підготовки науково-педагогічних кадрів та їх професійного зростання під час викладацької діяльності. Заходи, що здійснюються на національному й вузівському рівнях, указують часто на формальність і несистемність роботи, яка спрямовується на підвищення кваліфікації та розвиток професіоналізму викладачів вищої школи. Цілісній освітній системі професійно-особистісного розвитку науково-педагогічних кадрів не вистачає розвиненого системного управління означеним процесом, розробленості адекватного науково-методичного супроводу, ефективного використання європейського та міжнародного досвіду, фінансування й активного залучення інвестицій. Тому й надалі залишаються актуальними дослідження у галузі вищої освіти, пов’язані з якісним забезпеченням професійного становлення та зростання педагогів вищих закладів освіти.
Унаслідок такого підходу в Україні критично бракує педагогів, які б відповідали вимогам стрімкого темпу розвитку нових освітніх технологій, науково-педагогічних працівників, здатних до безперервної освіти для підвищення свого професійного рівня та здобуття додаткових компетенцій.
Ми переконені, що однією із складових у системі вирішення проблеми особистісно-професійного розвитку педагога має бути його внутрішня рушійна сила, а саме, його прагнення до самостійної роботи. Вітчизняний педагог, учений В. О. Сухомлинський, описуючи у своїх працях, яким має бути педагог, стверджував, що «гордістю школи стає учитель, який володіє здатністю до самостійного дослідження… Чим глибші знання, чим ширший світогляд, всебічна наукова освіченість учителя, тим у більшій мірі він не лише викладач, але й вихователь своїх учнів…» [4, с. 40].
Список використаних джерел
1. Закон України про освіту (від 5 вересня 2017 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
2. Корнеева Л. Н. Психологический аспект влияния профессиональной деятельности на личности / Л.Н. Корнеева. – М. : Просвещение, 1991. – 218 с.
3. Мірошник С. І. Професійний розвиток педагога: сучасні підходи [Електронний ресурс] / С. І. Мірошник // Народна освіта : електронне наукове фахове видання. – Режим доступу: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=4133
4. Cухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5 т. – К. : Рад.шк., 1977. – Т. 4. – 640 с. – С. 40.
5. Цина В. І. Теорія і методика особистісно-професійного розвитку майбутнього вчителя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / В. І. Цина. – Полтава, 2016. – 40 с.