СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ КОМП’ЮТЕРНИХ ІГОР НА ОСОБИСТІСТЬ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Ольга Самойлик,

студентка факультету початкової освіти

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: Муковіз О.П. 

Гострим питанням у будь-яких міркуваннях про користь комп’ютера є комп’ютерні ігри. Що вони несуть? Користь або шкоду? Позитивні якості ігор, як комп’ютерних, так і простих, приблизно однакові. Під час комп’ютерної гри дитина наче потрапляє в чарівну казку, де існує свій світ. Цей світ такий схожий на справжній! Коли герої комп’ютерної гри пропонують дитині полагодити стіну будиночка (правильно склавши пазл ) або розташувати цифри по порядку, щоб дістатися скарбів, діти відчувають свою значущість.

Однак є і негативний бік захоплення комп’ютерними іграми. Це комп’ютерна залежність. Кіберпростір стає для дитини реальністю життя. Особливо яскраво це виявляється, коли дитина переживає соціально невдалі контакти і занурюється в ігровий світ, де відчуває себе господарем становища. Саме в цьому примарному світі відчуття або передчуття перемоги підвищує самоповагу, компенсує занижену самооцінку і формує поведінку, коли єдиним сенсом життя стає задоволення від ігрових сеансів. Таким чином, виробляється «комп’ютерна чи ігрова залежність». Таку хворобу можна охарактеризувати як надмірне захоплення комп’ютерними іграми заради відходу від реальності, що призводить до якісних змін особистості – деформуються соціальні, професійні, матеріальні та сімейні цінності людини.

Існує думка, що деякі комп’ютерні ігри, зокрема військові стратегії і «стріляли», які спочатку були створені задля розвитку спеціальних навичок у військових, можуть формувати у дитини жорсткокість. Було проведено багато досліджень, які підтвердили цю точку зору. З одного боку, ігри допомагають виходу агресії і негативних емоцій на зовні, з іншого ж, навпаки, формують певні негативні стереотипи поведінки. І навіть впливають на психіку сильніше, ніж бойовики. Якщо під час перегляду бойовика дитина тільки стежить за подіями, що відбуваються на екрані, переживає за персонажі, приміряє на себе їх ролі, то під час гри це відбувається «інтерактивно»: тобто гравець, приймаючи роль персонажа, занурюється в його світ і на якийсь час стає цим персонажем. Думаючи або діючи від імені героя, він переносить цей досвід у реальне життя. Інша особливість гри в тому, що герої «безсмертні»: кожного разу, після того як вони були знищені, оживають знову і знову, і кількість їхніх життів нескінченна. Цей факт неминуче відбивається на сприйнятті цінності життя, знімає кордони між життям і смертю та розвиває схильність до життєнебезпечної поведінки.

На жаль, психологічні дослідження, у тому числі проведені в нашій країні, показали, що домінуючі на ринку комерційні ігри західного виробництва культивують агресивно-індивідуалістичну мораль, що швидко відбивається на самосвідомості дитини.

Особливо приваблюють комп’ютерні ігри дітей молодшого шкільного віку. Вони виникають без примусу зі сторонни дорослих, мають здатність зачаровувати дитину викликати схвилювання, азарт та захоплення. Тому, серед різноманітних способів формування емоційної сфери комп’ютерна гра займає суттєве місце. Емоційні почуття дитини часто залежать від переживань під час гри на комп’ютері. Адже від комп’ютерної гри дитина отримує задоволення, емоційне піднесення та азарт.

Усі комп’ютерні ігри можна умовно поділити на рольові та нерольові. Ігрова мотивація нерольових ігор заснована на азарті – головним мотивуючим фактором є накопичення найбільшої кількості балів, заробляння додаткових «життів», перехід на наступний рівень цієї гри. Усі ці бонуси є яскравим прикладом того, що так званий гравець у грі спрямований не на процес, а на результат.

Дослідники підкреслюють розвиваючу дію нерольових комп’ютерних ігор на розвиток здібностей молодших школярів. При цьому вони наголошують, що дитина опановує вміння самостійно вирішувати ігрові завдання, які поступово ускладнюються за способом управління, змісту знань, рівнем узагальнення дій, піднімаючись у своєму розвиткові на більш високий рівень. Але, слід зауважити, що таким чином спостерігається інтенсифікація розвитку одних сторін особистості за рахунок інших. У цьому контексті, Ю. Д. Бабаєва, розглядаючи питання десинхронії в психічному розвитку обдарованих дітей, вказувала на те, що високий рівень інтелектуального розвитку не гарантує такого ж високого рівня психомоторних та комунікативних здібностей. Широке використання високих технологій може призвести до суттєвого посилення негативних аспектів подібної десинхронії. В умовах інформатизації дефекти спілкування які є у дитини не тільки не будуть долатися, а й навпаки можуть посилитися.

Якщо особистість сформована на віртуальній грі, то у подальшому це призводить до суттєвих проблем. А сааме, вони демонструють усі  ознаки дезадаптації в реальному житті, особливо це стосується міжособистісної комунікації. За їх зовнішньою адекватною поведінкою часто приховане почуття «викинутих із життя», а єдиною мірою є якнайшвидше повернення до гри. Така «холодна особистість» не потребує ні дружби, ні прив’язаності, ні любові. Тоді варто зауважити, що така особистість є підґрунтям формування технократичного мислення, яке останнім часом отримало широкі масштаби розповсюдження. Це мислення як своєрідний світогляд, суттєвими рисами якого є перевага засобів над ціллю, цілі на смислом і суспільнолюдськими інтересами, смислу над буттям і реальністю, техніки над людиною та її цінностями. Це своєрідний прообраз штучного інтелекту, який ймовірно з часом може перерости в «штучну людину».

 

Список використаних джерел

1.        Боритко М. М. Дозвілля в середовищі виховання / М. М. Боритко // Школяр. – 2012. – № 6. – С. 14–15.

2.        Бурлакова І. В. Психологія комп’ютерних ігор / І. В. Бурлаков // Прикладна психологія. – 2013. – № 2. – С.8–9.

3.        Гундарева І. П. Про наслідки сприйняття телевізійної інформації молодшими школярами / І. П. Гундарева // Виховання школярів. – 2013. – № 9. – С. 4–5.

4.        Гоголєва А. В. Адикативна поведінка і її профілактика / А. В. Гоголєва. – М. : Московський психолого-соціальний інститут, 2003. – 240 с.

Please publish modules in offcanvas position.