Науково-методична робота

Андрухович Ольга,

магістрантка І курсу педагогічного факультету

Кам’янець-Подільський національний університет 

імені Івана Огієнка

Проблема успіху у вихованні та навчанні за останні роки визначилася як одна з найважливіших і перспективних у педагогічній науці та практиці. Зміст нових освітніх програм спрямовано на забезпечення успіху у навчанні, що є джерелом внутрішніх сил дитини. У Законі України «Про освіту» йдеться, що метою освіти є «… формування необхідних для успішної самореалізації компетентностей … » [3, c. 3]. Обумовлено це тим, що в сучасних умовах людський фактор розглядається як найголовніший резерв соціального розвитку особисті.

Основні концептуальні позиції в педагогіці успіху, що пов’язані із гуманістичною педагогікою та психологією, ми знаходимо у дослідженнях науковців І. Беха, В. Оніщук, О. Савченко, А. Сівак, Н. Тарапаки, І. Харламова, Г. Щукіна та ін.

Початкова освіта, за словами О. Савченко, має виняткову роль, тому вчителі початкових класів несуть особливу відповідальність за якість її результатів [2, с. 101]. Створення ситуації успіху на уроках в початковій школі, зокрема й на уроках математики, позитивно впливає не тільки на настрій учнів, але й на якість навчання. Саме це і зумовлює актуальність обраної теми статті. 

Одним із найважливіших факторів поряд зі здібностями, знаннями, навичками, що забезпечує успіх у діяльності є мотивація, як сукупність спонукальних факторів, що викликають активність в організмі і визначають його спрямованість. Отже, успіх – це завжди подолання, пов’язане з мотивацією, мотивація пов’язана з інтересом, а інтерес, зацікавленість навчальним матеріалом створюють сприятливе освітнє середовище.

Молодший шкільний вік особливо сприятливий для розвитку мотивації досягнення успіхів у навчальній, трудовій, ігровій діяльності дітей. Згодом цей мотив стає досить стійким, домінує над мотивом уникнення невдач, прискорює розвиток різноманітних здібностей дитини.

Саме ці особливості розвитку молодших школярів створюють підґрунтя використання на уроках математики таких технологічних прийомів, які сприяють зміцненню впевненості учня у власних силах, підігрівають його зацікавленість у досягненні високих результатів навчальної діяльності, дозволяють йому відчути себе успішним, гордим за власні здобутки.

Як зазначає О. Пєхота, ситуація успіху – це суб’єктивний психологічний стан задоволення результатом фізичного або морального напруження виконавця справи, творця явища. Вона досягається тоді, коли дитина сама визначає цей результат як успіх. Успішність теж тлумачиться як успіх, однак він є зовнішнім, бо оцінюється іншими. Усвідомлення ситуації успіху учнем, розуміння її значимості виникає після подолання психологічних бар’єрів страху бути не таким як усі, труднощів незнання, невміння тощо [1].

Створення ситуації успіху має певний алгоритм: 

1. Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах («Ми всі пробуємо й шукаємо, лише таким чином можемо чогось досягти…», «Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем…»). 

2. Авансування успішного результату. Вчитель висловлює тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях («У тебе обов’язково вийде…»; «Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті…»).

3. Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом висловлювання вчителем побажання («Можливо краще почати з…»; «Виконуючи роботу не забудьте про…»).

4. Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому це принесе користь. («Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись…»).

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється («Тільки ти міг би…»; «Тільки тобі я можу доручити…»).

6. Мобілізація активності або педагогічне заохочення. Спонукає до виконання конкретних дій. («Ми дуже хочемо розпочати роботу…», «Так хочеться якомога швидше побачити…»).

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити успіх не результату в цілому, а якоїсь окремої деталі («Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…»; «Найкраще тобі вдалося…»). 

Формування мотиваційного компонента математичної компетентності на уроках математики в початковій школі здійснюється через забезпечення позитивного ставлення учнів до математичної діяльності; виховання пізнавального інтересу; пізнавальну самостійність та активність.

Внутрішня мотивація в багатьох учнів ще нестійка і залежить від ситуації. Тому необхідно пропонувати цікаві логіко розвивальні  завдання, розв’язання ситуативних завдань, цікаві факти із життя знаменитих людей, різноманітні історичні матеріали, ігрові ситуації. Сприяють формуванню позитивної мотивації й  різні форми заохочення, підтримка успіхів, емоційне спілкування.

Формування змістового компоненту математичної компетентності здійснюється на основі індивідуально-диференційованого підходу.

Для формування діяльнісного компонента математичної компетентності, необхідно створити для учнів оптимальні умови для поступового переходу від дій під керівництвом учителя до самостійних дій, даючи їм змогу самим шукати шлях розв’язання пізнавальних та практичних завдань.

Отже, для формування математичної компетентності молодших школярів необхідно використовувати такі технології, що сприяють гармонійному розвитку особистості дитини, розвивають пізнавальні інтереси, збереженню її емоційного та фізичного здоров’я. На нашу думку, застосування технології створення ситуації успіху забезпечує виховання особистості молодшого школяра, мотивованої на успішне навчання, дослідницьке ставлення до життя, здатної до неперервної освіти та саморозвитку.

 

Список використаних джерел

1. Пєхота О. М., Кіктенко А. З., Любарська О. М та ін. Освітні технології : навч.-метод. посіб. / За заг. ред. О.М. Пєхоти – Київ: А.С.К., 2001. 256 с.

2. Савченко О. Я. Виховний потенціал початкової освіти : посібник для вчителів і методистів початкового навчання. 3-тє вид., без змін. К. : Богданова А. М., 2009. 226 с.

3. Типові освітні програми для закл. загальної середньої освіти: 1-2 класи. К. : ТД «ОСВІТА-ЦЕНТР+», 2018. 240 с.