Валюшок Яна,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. пед. н., доц. Муковіз О. П.
У нашому дослідженні під мотивацією розуміємо такий внутрішній стан особистості, що спонукає до активності чи руху та скеровує її поведінку в напрямі досягнення цілей, а процес формування та закріплення у школярів позитивних мотивів навчальної діяльності – як мотивацію навчальної діяльності. Отже, головне завдання мотивації навчання – така організація навчальної діяльності, яка максимально сприяла б розкриттю внутрішнього мотиваційного потенціалу особистості учня.
У контексті даного дослідження доцільним є зауваження про те, що психологи та педагоги виділяють п’ять рівнів навчальної мотивації [1]:
Перший рівень – високий рівень шкільної мотивації, навчальної активності. У таких дітей є пізнавальний мотив, прагнення найбільш успішно виконувати всі запропоновані шкільні вимоги. Учні чітко слідують усім указівкам учителя, сумлінні й відповідальні, сильно переживають, якщо одержують незадовільні оцінки.
Другий рівень – гарна шкільна мотивація. Учні успішно справляються з навчальною діяльністю. Подібний рівень мотивації є середньою нормою.
Третій рівень – позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей поза навчальною діяльністю. Такі діти досить сприятливо почувають себе в школі, щоб спілкуватися з друзями, із учителями. Їм подобається відчувати себе учнями, мати гарний портфель, ручки, пенал, зошити. Пізнавальні мотиви в таких дітей сформовані меншою мірою, і навчальний процес їх мало приваблює.
Четвертий рівень – низька шкільна мотивація. Ці діти відвідують школу неохоче, воліють пропускати заняття. На уроках часто займаються сторонніми справами, іграми. Мають проблеми в навчальній діяльності.
П’ятий рівень – негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація. Такі діти мають труднощі в навчанні: вони не справляються з навчальною діяльністю, відчувають проблеми в спілкуванні з однокласниками, у взаєминах із учителем. Школа нерідко сприймається ними як вороже середовище, перебування в ній для них нестерпне. В інших випадках учні можуть виявляти агресію, відмовлятися виконувати завдання, дотримуватися тих чи інших норм і правил. Часто в подібних школярів відзначаються нервово-психічні порушення.
До того ж, вважаємо за необхідне звернутися до питання типізації та структуризації навчальної мотивації учнів. Так, залежно від очікуваних результатів учні можуть виявляти різні типи мотивації навчальної діяльності (рис. 1).
Навчальна мотивація має свою структуру й характеризується спрямованістю, стійкістю, динамічністю.
Загальну структуру навчальної мотивації утворюють потреба, смисл навчання, мотив навчання, інтерес, бажання й наміри, задача (рис. 2).
Загальновідомим є той факт, що навчальну діяльність школярів спонукає комплекс мотивів, у якому можуть домінувати внутрішні мотиви, пов’язані з її змістом і виконанням, або широкі соціальні мотиви, пов’язані з потребою зайняти певну позицію у системі суспільних відносин. З віком потреби і мотиви та їх структура зазнають відповідних змін. На підставі зазначеного пропонується виділити такі типи навчальної мотивації, подані на рис. 3.
Зовнішня мотивація
Рис. 3. Типи навчальної мотивації
Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або спрямовують, або гальмують поведінку людини. У разі зовнішньої мотивації чинники, що регулюють поведінку, не залежать від внутрішнього «Я» особистості.
Внутрішня мотивація сприяє одержанню задоволення від роботи, викликає інтерес, радісне збудження, підвищує самоповагу особистості.
Переконані, що внутрішня й зовнішня мотивації по-різному впливають на результативність навчання. Так, діяльність, обумовлена внутрішньою мотивацією, може тривати досить довго, оскільки вона не залежить від зовнішніх факторів впливу, тоді як діяльність, обумовлена зовнішнім мотивом, припиняється в разі припинення дії зовнішніх чинників.
Список використаних джерел
1. Маркова А. К. Формирование мотивации учения. Москва, 1990. 212 с.