Гришко Олена,
студентка факультету дошкільної та спеціальної освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. пед. н., доцент Якимчук Б. А.
Низька соціальна захищеність населення, зниження рівня якості життя, складна екологічна ситуація, низький рівень медичного обслуговування громадян у нашій країні є однією з першопричин зростання кількості дітей з обмеженими психофізичними можливостями. Саме тому основним завданням сучасної науки є сприяння повноцінній соціальній адаптації таких дітей, інтеграції їх у суспільство шляхом впровадження системи інклюзивного навчання. У зв’язку з цим актуальним є питання забезпечення процесу формування професійної спрямованості майбутніх фахівців, у тому числі і психологів, на корекційну підтримку дітей з психофізичними вадами. У цьому контексті у вітчизняній науці є численні напрацювання. Зокрема вони представлені у дослідженнях Г. В. Афузової, В. І. Бондаря, З. В. Огороднійчук, В. М. Синьова та ін.
Спрямованість виступає важливою стійкою властивістю особистості, обумовлюючи весь її психічний склад, особистісну індивідуальність і своєрідність. Спрямованість виступає джерелом активності людини, визначаючись потребами, інтересами, переконаннями, ідеалами, схильностями, установками і прагненнями особистості. Спрямованість об’єднує ті внутрішні психологічні умови, які детермінують соціальну активність людини, і нерозривно пов’язана з участю людини в соціальних процесах.
Професійна спрямованість – це психологічна готовність особистості до обраної професійної діяльності, що виражається в пізнавальному інтересі, потребах, ціннісних орієнтаціях, переконаннях, світогляді, професійних намірах і професійних уявленнях. Структурою професійної спрямованості є ряд взаємопов’язаних складових (мотиваційна, цільова, емоційна, когнітивна, контрольно-оцінна і вольова), які утворюють три компоненти: 1) мотиваційно-цільовий, представлений вектором „мотив – ціль”; 2) емотивно-гностичний, представлений чуттєво-інформаційними утвореннями; 3) регулятивний, що утворюється контрольно-оцінною і вольовою складовими.
В залежності від ступеня відповідності домінуючого мотиву переваги професії її об'єктивному змісту традиційно розрізняють три рівні сформованості професійної спрямованості: високий, середній і низький. У разі, коли професійна спрямованість взагалі відсутня або знаходиться на стадії початкового формування, слід говорити про її несформованість. Враховуючи трикомпонентність структури професійної спрямованості на корекційну підтримку дітей з психофізичними вадами, слід зазначити, що усі компоненти професійної спрямованості майбутніх психологів у процесі її формування можуть знаходитися на різному рівні сформованості.
Провідне місце в системі психологічної допомоги дітям з психофізичними вадами, особливо в умовах переходу сучасної спеціальної освіти до соціальної інтеграції та інклюзивного навчання осіб з обмеженими психофізичними можливостями, займає психокорекційна підтримка. Ефективність психокорекційної підтримки залежатиме від психологічної готовності майбутніх психологів до професійної взаємодії із зазначеною категорією осіб. Безпосередніми завданнями психологічної корекційної підтримки дітей з психофізичними вадами в першу чергу є їх психосоціальна адаптація. Не менш важливою є також психологічна підтримка сімей, які виховують таких дітей, особливо на етапі інтеграції дитини з обмеженими психофізичними можливостями шляхом інклюзії у коло однолітків з нормальним рівнем розвитку. Під час надання корекційної підтримки дітям з психофізичними вадами чітко актуалізується стимулююча функція професійної спрямованості, яка забезпечує професійно-особистісну стійкість незалежно від негативного впливу зовнішніх факторів, а також визначається її провідна роль у підготовці психологів для роботи з вищезазначеною категорією дітей.
Список використаних джерел
1. Афузова Г. В. Професійна спрямованість психолога на корекційну підтримку дітей з психофізичними порушеннями:[навч. посібник] / Г. В. Афузова, З. В. Огороднійчук. – К. :НПУ імені М.П. Драгоманова, 2013. – 152 с.
2. Бондар В. І. Інтеграція дітей з обмеженими психофізичними можливостями в загальноосвітні заклади : за і проти / В. І. Бондар // Дефектологія. – 2003. – № 3. – С. 2 – 5.
3. Огороднійчук З. В. Психологічна характеристика особистісних якостей майбутнього спеціального психолога / З. В. Огороднійчук // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія: зб. наук. праць. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – № 13. – 233 с. – С. 205 – 208.
4. Синьов В. М. Нова стратегія розвитку корекційної педагогіки в Україні / В. М Синьов, А. Г. Шевцов // Дефектологія. – 2004. – № 2. – С. 6 – 10.