ШЛЯХИ ДО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Довга Анастасія,

магістрантка факультету початкової освіти

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини

Науковий керівник: д. пед. н., доц. Муковіз О. П.

Проблема формування здорового способу життя попри її, здавалося б, суто спеціальний науковий характер, є предметом інтенсивних і різнобічних досліджень учених як минулого, так і сучасності. Спроби здійснення теоретико-прикладних напрацювань із проблем формування здорового способу життя в науці почали наростати в XIX ст. Це пояснюється глибокими соціокультурними змінами, які відбулися в суспільному житті європейців. Найголовніша з них полягала в появі такого явища, як конкуренція, що виникла в результаті промислової революції й утвердилась в економіці. У суспільній свідомості формується нова культура й нова ідеологія тіла, яка ґрунтувалася на принципах гігієни та відродження спорту. Порушувались такі проблеми як пропаганда здорового способу життя, питання санітарно-гігієнічних норм, гармонії людини з довкіллям. Так, видатний педагог П. Лесгафт активно боровся за оздоровлення народу, розробив свою систему фізичної освіти, спрямовану на виховання гармонійної особистості, її фізичний розвиток, приділяючи однаковою мірою увагу оздоровчим та освітнім завданням фізичного виховання. В. Бєлінський, М. Добролюбов, Д. Писарєв, М. Чернишевський надають поняттю «здоровий спосіб життя» медико-гігієнічного спрямування, розглядаючи його таким, що виключає дію шкідливих для здоров’я факторів і визначається лише умовами праці, побуту, характером харчування.

На думку багатьох науковців досліджуваної проблеми (Н. Коцур, С. Омельченко, А. Чаговець, О. Шиян та ін.) лише у XX столітті виникло реальне підґрунтя для розвитку проблеми формування здорового способу життя. Важливо підкреслити, що вже у першій половині XX століття з’являються аналітичні праці, розробляються теоретичні і практичні аспекти проблеми формування здорового способу життя, проводиться наукове дослідження з історії формування здорового способу життя (В. Коган, В. Величко), постають питання організації мережі дитячих оздоровчих інституцій (вакантні села, «дачі-колонії», які можна вважати попередниками піонерських і сучасних оздоровчих таборів), популяризуються наукові знання серед населення, пропагується здоровий спосіб життя. Так, видатний український вчений Д. Заболотний опублікував роботу «Вісті до селян про науку і народне здоров’я на Україні» (1921 р.), в якій у доступній формі висвітлив значення здорового способу життя для збереження здоров’я людини.

Вищезазначена діяльність розгорталася в руслі загальнопедагогічних завдань, які розв’язувала українська громадськість у вказаний період. Як підтвердження, проблеми формування здорового способу життя знайшли відображення в матеріалах Першого Українського Педагогічного Конгресу 1935 р. у Львові, а саме, низький санітарно-гігієнічний рівень життя українського народу, недостатнє харчування, часто навіть голод, хвороби (педикульоз, туберкульоз), висока смертність. Кризова ситуація із здоров’ям українців посилювалася ще й вживанням населенням алкоголю й тютюну. Змінити спосіб життя дорослого населення вважалося неможливим через його неграмотність та консерватизм, та з огляду на майбутнє – конче необхідно. Тому вирішення цієї проблеми вбачалося в діяльності української школи, наголошувалося на: «необхідності ввести в програми шкільного навчання гігієну, підготувати кадри вчителів гігієни й придбати шкільних лікарів-гігієністів, завести для шкіл інституцію шкільного психолога, почати гігієнічне виховання в родинах через установи «Батьківських Кружків», зміцнювати в громадянстві переконання, що протиалкогольне й протинікотинне виховання шкільної молоді є одним із дуже важливих засобів для її духовного, фізичного і етично-морального розвитку, вчитель повинен зміцнювати в собі свідомість, що найважливішим засобом пропаганди є власний приклад, пропонувалося взяти «добрі зразки» других народів, змінені «відповідно до української психіки» [1].

Проаналізовані факти свідчать, що саме в утвердженні гігієнічних принципів профілактики, здійсненні комплексу заходів первинної профілактики й просвіті у першій половині XX століття в Україні вбачався шлях до розв’язання проблеми формування здорового способу життя. Позитивним вважаємо спроби вирішення проблеми формування здорового способу життя молоді через шкільну освіту.

 

Список використаних джерел

1. Антипова А. Использование здоровьесберегающих технологий в образовательном процессе Начальная школа. 2011. № 8. С. 230–232.

 

Please publish modules in offcanvas position.