Іващук Людмила,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. біол. н., доцент Голуб В. М.
Одним із першочергових завдань вчителів початкових класів є виявлення мотивованих та обдарованих дітей і подальший розвиток їх здібностей, формування позитивного освітнього простору, що забезпечить розкриття резервів творчого потенціалу та виховання високодуховної особистості з громадянською позицією, яка готова до компетентного вибору життєвого шляху. Найкраще це робити через гру, як метод навчання. Метою гри є забезпечення всебічного й глибокого аналізу тієї чи іншої проблеми та знаходження способів її вирішення через комунікацію.
Керуючись принципами особистісно-орієнтованого навчання, необхідно забезпечити емоційний комфорт учнів на уроці, що сприяє успішній реалізації завдань формування комунікативних умінь та мовленнєвої культури молодших школярів. Комунікативно-мовленнєві вміння необхідні для ефективного здійснення мовленнєвої діяльності в умовах міжособистісної взаємодії.
Гра є дуже сильним емоційним подразником, який, з одного боку, знімає психологічні бар’єри, що заважають спілкуванню, підвищує ініціативність й активність учнів, а з іншого боку, стимулює позитивні емоції, позитивно впливає на кору головного мозку, сприяє появі, за рахунок задоволення й радості від процесу гри, стійкого інтересу та любові маленьких учнів до навчального процесу, що і є найважливішим завданням початкової ланки навчання. Навчальні ігри за рахунок багаторазового сприйняття й відтворення матеріалу забезпечують різні види комунікації на основі міцного запам’ятовування лексичних одиниць і граматичних структур та і їх мотивованого перенесення й вживання в нових ігрових ситуаціях.
Ігрова діяльність у навчальному процесі використовується як:
‒самостійна технологія для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета;
‒ елемент (іноді досить істотний) більш великої технології;
‒ урок (заняття) або його частина (вступ, пояснення, закріплення, вправа, контроль);
‒ технологія позакласної роботи.
З усього розмаїття розкриття поняття гри педагогами психологами різних наукових шкіл можна виділити ряд загальних положень:
1. Гра виступає самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку.
2. Гра для дітей є вільною формою діяльності, у якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, відкривається широкий простір для власної творчості, активності самопізнання, самовираження.
3. Гра – перша сходинка діяльності дитини, споконвічна школа її поведінки, нормативна й рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків, юнацтва.
4. Гра є практикою розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються тому, що грають.
5. Гра – воля саморозкриття, саморозвитку з опорою на підсвідомість, розум і творчість.
6. Гра – головна сфера спілкування дітей; у них знижуються проблеми міжособистісних відносин, здобувається досвід взаємин між людьми.
Комунікативна компетентність поєднує в собі чотири складові: мовну, мовленнєву, соціокультурну, діяльнісну. Їх зміст розкрито в Державному стандарті початкової загальної освіти [1].
Розвиток комунікативної компетентності пов’язаний із набуттям дитиною вмінь установлювати контакт із партнером у спілкуванні, дотримуючись правил етикету. Дитина спостерігає і наслідує приклади спілкування дорослих, дітей між собою. Проте вчитель не завжди готовий до створення мовленнєвого розвивального середовища, а діяльність учня зазвичай зводиться до виконання ним низки навчальних завдань. Тому з метою формування комунікативних умінь молодших школярів важливо створити сприятливий клімат на уроці із використанням дидактичних ігор, які допомагатимуть вчитися у невимушеній атмосфері творчої співпраці, позитивних емоцій, самовираження, вільного висловлювання думок.
Дидактичні ігри підвищують ефективність сприймання школярами навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості. Окрім того, дидактична гра використовується на уроці як засіб створення сприятливого середовища для спілкування, що є необхідним для формування комунікативної компетенції. Дидактична гра відповідає природним потребам і бажанням дитини, а тому з її допомогою дитина буде навчатись із задоволенням, легко долати мовні бар’єри. Їх використання підвищує інтерес до предмета, дозволяє сконцентрувати увагу на оволодінні мовними навичками в процесі природної ситуації спілкування.
Цінність дидактичних ігор полягає в тому, що діти самостійно набувають нових знань, активно допомагають один одному в цьому.
Список використаних джерел
1. Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20. 04. 2011 № 462. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/462-2011.