Марченко Олена,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. пед. н., проф. Коберник О. М.
Проблема громадянського виховання сьогодні є об’єктом особливої уваги в українському суспільстві. Це зумовлено соціальним замовленням на виховання молодого покоління громадян, які відповідально ставляться до свої обов’язків, знають права і свободи, вміють відстоювати їх, глибоко усвідомлюють і поважають демократичні цінності, спроможні до інновацій, управління власною життєдіяльністю і справами суспільства. Саме такі громадяни здатні сприяти розбудові України, яка на найвищому законодавчому рівні закріпила за собою статус демократичної, правової, соціальної держави, прямує до утвердження громадянського суспільства.
Важливим віковим періодом виховання громадянськості є молодший шкільний вік, коли відбувається зміна соціальної позиції дитини, започатковуються потреби у самопізнанні та рефлексії щодо окремих явищ, людей і соціальних груп, норм, правил, цінностей; спостерігається актуалізація когнітивної та емоційної сфер, які справляють вагомий вплив на мотивацію поведінки.
Дослідженнями вітчизняних учених доведено, що вагомим позитивним фактором виховання у молодших школярів громадянськості, виступає педагогічне партнерство сім’ї та школи, у процесі якої відбувається узгодження виховних позицій учителів і батьків, створюються сприятливі умови для оволодіння дитиною необхідними знаннями, цінностями, поведінковими вміннями (О. Докукіна, Т. Виноградова, Т. Кравченко, М. Мазниченко, Л. Повалій, С. Сотикова, Г. Шепелева).
Проведений аналіз літератури засвідчує, що за своєю сутністю громадянськість проявляється у двох іпостасях: як суспільна категорія і як особистісне, інтегративне утворення.
Як суспільна категорія, громадянськість є складовою соціального досвіду, який визначає сутність соціального життя людини, правила і норми її соціальної поведінки і характеризує панівні в суспільстві уявлення й ціннісні орієнтації щодо суспільства, держави та її інституцій, законів, норм права загалом і громадянських прав і свобод зокрема, окреслює налаштованість суспільства на дотримання законодавчо встановлених громадянських обов'язків, правил поведінки тощо.
Громадянськість як особистісне утворення характеризує особистість як громадянина. При цьому відзначимо, що громадянськість суспільства і особистості діалектично пов’язані між собою. Цей зв’язок зумовлений передусім тим, що особистість живе в суспільстві, в процесі життєдіяльності засвоює суспільні, громадянські цінності і норми, спирається на них у формуванні власних ціннісних орієнтацій. Більш того, вона здатна не тільки засвоювати принципи і норми, а й продукувати нові підходи до їх розуміння, сприяти їх творчому вдосконаленню, створювати нові норми і правила.
Під громадянськістю розуміємо складне особистісне утворення, що охоплює сукупність знань, цінностей, моделей поведінки, які забезпечують усвідомлення молодшим школярем себе як громадянина України, дотримання ним прав та обов’язків, реалізацію громадянських цінностей у різних сферах буття – особистісній, сімейній, шкільній, суспільній.
Результативність виховання, в тому числі й громадянського, може бути успішним за умови, коли педагоги і батьки стануть рівноправними партнерами, адже вони виховують одних і тих самих дітей. Тому в основу взаємодії слід покладати єдність цілей, поглядів на виховний процес, а також шляхів досягнення прогнозованих результатів. При цьому доцільно спиратися на рекомендації, які містяться з цього приводу в науковій літературі, а саме:
1. Прояв позитивного ставлення до дитини (виокремлення позитивних тенденцій у її розвитку, відзначення навіть незначних, а також вагомих досягнень дитини, які є свідченням подолання негативних моментів, наявних у минулому досвіді дитини.
2. Визначення проблеми, яка може набути втілення в словах педагога: «але мене турбує...».
3. Виявлення та аналіз причин негативної поведінки дитини, що суперечать вихованню в неї громадянськості.
4. Спільний пошук можливих варіантів розв’язання наявної проблеми, вибір найбільш ефективних засобів виховного впливу на молодшого школяра.
5. Вироблення єдиного стилю, спільних критеріїв оцінювання вчинків дитини з погляду відповідності їх громадянськості.
Найбільш характерними типами взаємодії батьків зі школою є:
– повне розуміння і прийняття батьками педагога і школи;
– нейтральне ставлення батьків до взаємодії зі школою, яке може переростати в байдужість;
– суперечливі або конфліктні відносини між педагогом і батьками.
Зважаючи на те, що два останні типи негативно позначаються на формуванні та розвитку дитини молодшого шкільного віку, утруднюють набуття нею громадянськості, варто здійснювати пошук способів подолання наявних проблем, обмінюватися досвідом щодо оптимальної переорієнтації негативних батьківських настановлень на взаємодію з учителями, формулювання вимог, яких має дотримуватися педагог у відносинах з батьками.
Можуть бути вироблені такі вимоги:
1. Батьки потребують підтримки, допомоги, порад.
2. Не спілкуйтеся з батьками поспіхом. Якщо у вас немає часу, краще домовитися про зустріч іншим разом.
3. Розмовляйте з батьками спокійно, не намагайтеся повчати їх – така поведінка викликає роздратування й негативну реакцію з боку батьків.
4. Умійте терпляче вислуховувати батьків, давайте їм можливість висловитися з усіх питань, які їх хвилюють.
5. Не поспішайте з висновками. Продумайте те, що ви почули від батьків.
6. Те, що батьки розповіли вам, не повинно стати відоме іншим батькам, учням, педагогам.
7. Якщо є професійна необхідність поділитися інформацією, яку отримали від батьків, ще з кимсь, необхідно повідомити їм про це.
8. Готуючись до зустрічі з сім’єю учня, треба пам’ятати, що будь-який батько чи мати хочуть почути не лише погане, а насамперед щось хороше про свою дитину, щось таке, що дає шанс на майбутнє.
9. Кожна зустріч з сім’єю учня має завершуватися конструктивними рекомендаціями для батьків та дитини.
10. Якщо вчитель не компетентний в якійсь проблемі або ситуації, він має вибачитися перед батьками і запропонувати їм звернутися за консультацією до фахівця.
11. Якщо батьки беруть участь у життєдіяльності класу та школи, їхні зусилля мають відзначатися педагогом та адміністрацією школи.