Морозовська Світлана,
магістрантка І курсу педагогічного факультету
Кам’янець-Подільський національний університет
імені Івана Огієнка
Геометричний матеріал є невід’ємною частиною початкового курсу математики. Засвоєння геометричного матеріалу молодшими школярами має сприяти пізнанню навколишнього світу з геометричної точки зору як бази для розуміння геометричної картини світу, що передбачає усвідомлення зв’язків між реальним і геометричним простором. Змістова лінія «Геометричні фігури» математичної освітньої галузі націлена на «формування здатності розрізняти геометричні фігури за їх істотними ознаками» [5, с. 206]. При вивченні геометричного матеріалу в початковій школі пізнавальну діяльність слід спрямовувати в першу чергу на формування поняття «геометрична фігура».
Проблемам пропедевтики геометрії в початкових класах присвятили свої дослідження М. Богданович, В. Грещук, Н. Кіщук, М. Козак, Я. Король та ін [1; 2]. Проте використання евристичних прийомів навчання для формування здатності розрізняти геометричні фігури молодшими школярами потребують узагальнення.
В педагогіці під евристикою розуміють «системи логічних прийомів і методичних правил теоретичного дослідження» [4, с. 6].
Евристичний прийом містить підказку, що полегшує отримання шуканого розв’язку, але при цьому не гарантує його знаходження. Тому їх використання призводить до появи різноманітних гіпотез, актуалізує необхідність підтвердження або спростування сформульованих гіпотез на основі теоретичних положень (означення, властивості й ознаки понять). Самостійність у дослідженні гіпотез під час з’ясування помилковості припущень, що виникають у ході пошуку правильних відповідей, сприяє не лише усвідомленню навчального матеріалу, але й розвиткові допитливості, нестандартного мислення, творчості.
Охарактеризуємо деякі евристичні прийоми та можливості їх використання для формування геометричних понять у молодших школярів.
Згідно з класифікацією О. Скафи [3], до евристичних прийомів розумової діяльності входять загальні прийоми («аналіз», «синтез», «порівняння», «абстрагування», «узагальнення», «систематизація», «аналогія»,
«класифікація»).
Процес застосування прийомів аналізу й синтезу має вигляд «охоплення» розумом цілого раніше, ніж його частин, і являє собою характерну рису творчого мислення. Аналіз полягає в з’ясуванні внутрішніх істотних властивостей об’єктів у їхньому закономірному взаємозв’язку. Під час першого ознайомлення з поняттям учні виконують його аналіз, тобто розчленовують на окремі частини, диференціюють істотні й неістотні властивості, унаслідок чого виокремлюють внутрішні істотні зв’язки та відношення. Наприклад, у ході первинного ознайомлення з об’єктами учні за допомогою аналізу розмежовують спільні та відмінні ознаки, істотні й неістотні властивості. Так, знайомлячись з геометричною фігурою «трикутник», молодші школярі можуть дати відповідь на запитання «Із чого складається трикутник? Які умови існування цієї фігури?». Доцільно використати систему рисунків із допоміжним запитанням «На якому з рисунків побудовано трикутник?». Аналізуючи обрані рисунки, учні виокремлюють істотну властивість: фігура називається трикутником, бо має три кути, 3 вершини, 3 сторони.
Синтез – процес, обернений до аналізу, тобто процес переходу від абстрактних положень до конкретного явища. Найчастіше його застосовують для доведення чи для спростування гіпотез. Наприклад, формулювання й доведення ознак, властивостей геометричних фігур і класифікація за ними проходить на підставі синтезу. Чотирикутник, у якого всі сторони рівні у результаті доведення на основі синтезу є квадрат.
Аналіз та синтез важливі під час формування евристичної діяльності загалом, оскільки вміння аналізувати й синтезувати ‒ це найбільш значущі прийоми розумової діяльності.
Порівняння та його різновиди є вагомою частиною формування здатності молодших школярів розрізняти геометричні фігури, оскільки здатність фіксувати різницю між близькими поняттями, знаходити схожість між деякими поняттями слугує основою творчого підходу до формування нових понять, характеристики їхнього місця в системі інших. Для цього застосовують форми порівняння: протиставлення (використовують найчастіше для з’ясування відмінностей у предметах під час відокремлення суттєвих істотних ознак і властивостей), зіставлення (для розмежування істотних властивостей, загальних для низки об’єктів).
Метою евристичного прийому порівняння під час формування понять є пошук загальних, істотних властивостей, уникнення заміни істотних властивостей на неістотні. Для порівнянь геометричних фігур варто використовувати наступні запитання:
1. Які суттєві спільні властивості мають фігури, що розглядають?
2. Які властивості різнять ці фігури?
Наприклад, прийом порівняння використовуємо під час вивчення теми 1 класу «Трикутник, чотирикутник, п’ятикутник, шестикутник».
Отже, застосування описаних евристичних прийомів дає молодшим школярам змогу сформувати більш повне уявлення про геометричні фігури та їх істотні ознаки.
Список використаних джерел
1. Грещук В. Ю., Кіщук Н. В. Ознайомлення з геометричними тілами у початковій школі : Збірник вправ : книга для вчителя. Тернопіль : навчальна книга – Богдан, 2016. 60 с.
2. Кіщук Н. В. Основи методики вивчення елементів геометрії у початковій школі. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2012. 104 с.
3. Скафа Е. И. Эвристическое обучение математике: теория, методика, технология : монография / Е. И. Скафа. – Донецк : ДонНУ, 2004. – 439 с.
4. Слєпкань З. І. Методика навчання математики : [підручник].К. : Зодіак - ЕКО, 2000. 512 с.
5. Типові освітні програми для закл. загальної середньої освіти: 1-2 класи. К. : ТД «ОСВІТА-ЦЕНТР+», 2018. 240 с.