Непорочна Олена,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. пед. н., проф. Коберник Г. І.
У найпростішому і найзагальнішому вираженні загальнолюдські цінності - це ідеї, ідеали, вироблені людством у процесі свого цивілізованого поступу.
Національно-культурні вартості – це ті, що втілюють в собі ідеали і цілі українського народу, зокрема, Українську ідею, що репрезентується поняттями самостійності і державності, відродження національної свідомості та національної гідності, визнання національних та державних символів, пошани до української культури і мови, історичну пам’ять тощо.
Вартості особистого життя включають ідеали і поняття морально-етичного плану, а також становлення характеру, формування вольових якостей, демократизацію особистості, рівновагу духовного і тілесного життя, працьовитість і точність, мужність, оптимізм, твердість слова, творчі потенції, ощадливість, шляхетність, терпеливість, здоровий спосіб життя, повноцінна самореалізація і т. ін. [3].
Загальнолюдські цінності є надбанням усієї світової цивілізації. Становлення системи загальнолюдських цінностей пов’язане з іменами французьких матеріалістів ХУШ ст. Ламетрі, Вольтера, Гольбаха, Гельвеція, Дідро. На їх думку, загальнолюдські цінності - добро, милосердя, справедливість, щастя – можуть виникнути, коли є суспільство з гарним політичним ладом.
У досвіді кращих зарубіжних і вітчизняних педагогів Ж.Руссо, Й.Песталоцці, Я.Коменського, К.Ушинського, Г.Сковороди завжди було прагнення розвивати загальнолюдські цінності.
Великі мислителі Л.Толстой, Ф.Достоєвський визначали загальнолюдські цінності – добро, гуманізм, справедливість, співчуття, совість - основними критеріями людського життя.
Видатний український педагог і психолог ХХ століття Григорій Ващенко у своїй праці “Виховний ідеал” охарактеризував християнський та загальноєвропейський виховні ідеали та загальнолюдські цінності, що будуються на їх основі. При цьому він відзначає найбільшу значущість таких вартостей, як розум, творчі здібності людини, її любов до істини і краси, духовність, віра, надія, любов, служіння Богові та Батьківщині [1].
У нашому розумінні система ціннісних орієнтацій особистості – це система уявлень, понять, ідей, переконань, ідеалів, які вихованець приймає на себе, як його власні цінності.
Провідною складовою системи загальнолюдських цінностей, як зазначає О. В. Киричук, є морально-етична, яка проголошує:
а) цінність людського життя, його недоторканість, повага до людини;
б) ідеали свободи, справедливості, честі, совісті і правдивості;
в) милосердя, доброта [2].
Більшість дослідників минулого і сучасні до основних загальнолюдських цінностей відносять наступні: щастя, добро, справедливість, совість, честь, милосердя. Зупинимось на розгляді деяких з них.
Честь – це сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці. Берегти честь замолоду закликає українська народна педагогіка.
Совість – усвідомлення та почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством. Згубити совість і честь – значить втратити все.
У філософському словнику знаходимо таке трактування цього поняття. Совість – етична категорія, яка виражає вищу форму здатності особистості до морального самоконтролю, сторону її самосвідомості. Совість включає і самооцінку уже здійснених дій на основі розуміння людиною своєї відповідальності перед суспільством.
Також філософський словник подає тлумачення таких цінностей, як добро, справедливість, щастя.
Добро – це морально-етична категорія, під якою розуміється те, що суспільство вважає моральним, гідним наслідування. В обгрунтуванні добра кожен мислитель відстоював моральну позицію того чи іншого класу.
Справедливість – нормативне поняття моралі, яке відіграє ве¬лику роль і в соціально-політичній свідомості мас. В понятті “справедливість” існуючий стан речей характеризується як належне, відповідаюче сутності, правам і потребам людини.
Поняття "щастя" фіксує ступінь вдоволення індивіда від реалізації життєвих цілей, оцінку досягнутого в порівнянні з високим ідеалом. Узагальнено можна визначити щастя як переживання повноти буття, пов’язане зі здійсненням особистості у відповідності з певною концепцією сенсу життя. Будучи чуттєво-емоційною формою Ідеалу, щастя синтезує устремління особистості й суспільно-значущі завдання [4].
Кожна нація виробляє свою систему цінностей, що фіксується у матеріальній і духовній культурі народу. Культурно-національні цінності - це основоположні нетлінні святині, традиції, звичаї, моральні принципи і норми, настанови, заповіді, ідеали, ідеї, вироблені нацією (народом) упродовж свого історичного розвитку. Вони відображають світорозуміння, світогляд, риси характеру і вдачі, менталітет народу й вирізняють його з-поміж інших, собі подібних. Серед них виділяють: працелюбність, добротворчість, волелюбність, суверенність, соборність, гостинність, щедрість.
Список використаних літературних джерел
1. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, вихователів, молоді та батьків. – 3-тє. – Полтава, 1994. – Т.1. – 192с
2. Киричук О.В. Концепція виховання підростаючих поколінь суверенної України // Рад. школа. – 1991. - №5. – С.33-40.
3. Концепція національного виховання // Освіта . – 1994. – 26 жовтня.
4. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800с.