Нікіфорова Ірина,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. пед. н., доц. Муковіз О. П.
У сучасній українській педагогіці моральне виховання молодших школярів тісно пов’язане з національним, що визначено у низці директивних документів, які здійснюють нормативно-правове забезпечення неперервного виховного процесу в умовах сім’ї та навчального закладу. Зокрема, це: Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Концепція національного виховання, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст., Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні та ін.
Аналіз літературних джерел показує, що в українській виховній традиції і науковій педагогіці моральне виховання дітей тісно пов’язане з усіма іншими напрямами виховання, зокрема національним, громадянським, патріотичним. Оскільки громадянські та патріотичні цінності були для українців особливо важливими, то вони визначалися іноді як складова морального виховання. Виборювання прав, свобод людини завжди було для українців важливим пріоритетом, оскільки Україна часто ставала предметом посягання інших держав. Саме тому патріотичні та громадянські цінності ставали синонімами моральних [1].
Головною метою виховання є прищеплення дітям віри в українську ідею, в основі якої лежить служіння Україні через набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, кращих рис його національної ментальності, своєрідності світогляду; виховання здатності зберігати національну ідентичність; досягнення високої культури міжнаціональних взаємин; розвиток духовних, фізично досконалих, різнобічно розвинених особистостей [2]. Ця мета конкретизована основним завданням – виховання особистості, здатної до самостійного мислення, суспільного вибору й активної діяльності, спроможної органічно поєднувати свої права та інтереси з правами та інтересами держави, орієнтуватися на найвищі загальнонародні та загальнолюдські цінності, тобто виховання громадянина, патріота, гуманіста.
Моральне виховання молодшого школяра як суб’єкта педагогічної взаємодії пронизує усю різноманітну його діяльність, а також емоційну та інтелектуальну сфери цієї діяльності. Тому моральне виховання у школі є не лише особливим напрямом виховання, а й аспектом інших, адже також передбачає виховний вплив на дитину у школі, сім’ї, громадських організаціях і має на меті формування моральної культури, яка проявляється: по-перше, у культурі моральних почуттів, що є вираженням здатності особистості до співчуття, співпереживання, милосердя, тобто відчувати чужі біль і радість як власні; по-друге, у культурі етичного мислення як раціональній складовій моральної свідомості, що виражається у знанні моральних вимог суспільства, здатності людини свідомо обґрунтувати мету і засоби діяльності. Такий ціннісно-орієнтувальний і програмувальний рівень моральної культури залежить від світогляду особи, етичних знань, переконань і забезпечує внутрішнє сприйняття моральної мети і засобів; по-третє, у культурі поведінки, за допомогою якої реалізуються поставлена і прийнята моральна мета. Культура поведінки характеризує здатність особи до морального вибору і практичної реалізації мети, задумів, рішень відповідно до панівних моральних цінностей; по-четверте, в усій системі її поглядів і переконань, повсякденній поведінці, конкретних вчинках, що здійснюються нею у різних видах діяльності, реалізується у будь-якому виді особистої культури (політичної, правової, естетичної, професійної тощо), тією мірою, якою відповідний вид людської діяльності має моральний вимір, моральний аспект [3, с. 526-527].
Процес виховання молодшого школяра є цілісним і нероздільним у єдності всіх інституцій (школа, сім’я, церква, громадські організації та об’єднання, суспільство) і напрямів (розумове, фізичне, трудове, естетичне, екологічне, правове, статеве тощо), що відображено у формулюванні загальної мети як ідеалу цивілізованого суспільства – гармонійному розвитку особистості. Основою цього визначення, яке діє упродовж століть, є розуміння гармонійності людини (калокагатія – ідеал фізичної та моральної досконалості). Як зазначає О. Кононко, єдину систему виховних цілей уособлює позиція особистості, яка визначається як система ціннісних ставлень людини до оточуючого середовища і до самої себе [3, с. 87-88].
Основними параметрами, що характеризують позицію особистості, є її спрямованість (ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, мотиви, цілі, життєві перспективи, ідеали), сфера функціонування цінностей (моральна, релігійна, громадянська, естетична, професійна), стійкість позиції особистості (її незалежність від ситуації, наполегливість дій, твердість намірів), активність (здатність ініціювати ідеї, приймати рішення, відповідати за їх наслідки, виявляти творче ставлення до життя). Центральне місце серед часткових позицій посідає моральна позиція, яка виражає ставлення особистості до інших людей і вимірюється шкалою альтруїзму – егоїзму [3, с. 87 – 88]. Як бачимо, засади морального виховання визначають цілі та завдання усіх напрямів у єдиній системі виховання.
Дослідивши історичний досвід та особливості проблеми морального виховання молодших школярів у парадигмальному розмаїтті, науковцями здійснено узагальнене визначення: моральне виховання молодших школярів є цілеспрямованим процесом прийняття дітьми тих моральних категорій, цінностей, принципів, ідеалів, які вироблені людством і прийняті суспільством, оволодіння ними на рівні власних переконань і дотримання їх як звичних форм особистої поведінки. Ефективність цього процесу залежить від ефективності організації життя школярів із урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей.
Таким чином, молодший шкільний вік – це важливий етап у становленні морального самооцінювання дитини. Шкільне навчання пов’язане зі зміною не лише провідної діяльності, а й об’єктів і предметів самооцінювання. В цьому віці школяр починає здобувати й усвідомлювати моральний і соціальний досвід. З іншого боку, кожній дитині притаманна власна система моральних цінностей, яка виникає у цілісному процесі її розвитку, засвоюється на рівні індивідуальної свідомості та самосвідомості. Саме у цей період укріплюються основні компоненти фізично-тілесної (хребет, серце, мозок, м’язи, зв’язки суглобів), психічно-емоційної (самоусвідомлення, самооцінка) та інтелектуально-раціональної (початки аналізу, вольові зусилля тощо) структури особистості дитини, що у сукупності забезпечує ефективність морального виховання [4].
Отже, аналіз літературних джерел свідчить, що розв’язання проблеми морального виховання молодших школярів відбувається в алгоритмі розвитку етнопедагогіки, історії педагогіки, у взаємозв’язку педагогічного і психологічного знання, визначенні вікових психо-фізіологічних особливостей дитини, з’ясуванні понятійно-категоріального апарату проблеми морального виховання і опирається на філософське підґрунтя сучасних наук про людину та її діяльність.
Список використаних джерел
1. Аболіна Т. Цінності моралі. Т. Аболіна. Філософський енциклопедичний словник. К. : Абрис, 2002. 744 с.
2. Даниляк Р. З. Проблема релігійного морального виховання молодших школярів у культурно-історичних обставинах кінця ХХ – початку ХХІ ст. Сучасні тенденції розвитку освіти і науки в інтердисциплінарному контексті : Матеріали ІІ-ї Міжнародної науково-практичної конференції, 24-25 березня 2016 року) [редактори-упорядники : І. Зимомря, В. Ільницький]. Ченстохова. Ужгород – Дрогобич : Посвіт, 2016. 438 с. С. 227-228.
3. Киричок В. А. Енциклопедія освіти. Акад. пед. наук України ; головний ред. В. Г. Кремень. К. : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.
4. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка: навчально-методичний посібник [для студентів пед. інститутів і університетів]: ВМН, 1997. 232 с.