Щербанюк Ірина,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. пед. н., доцент Волошина Г. П.
Успішна підготовка дітей до життя у цивілізованому суспільстві залежить від того, наскільки вдалось педагогам створити сприятливі педагогічні умови та прищепити вихованцям звичку чинити морально за різних життєвих обставин.
Здійснення моральних вчинків дітьми сприяє формуванню у них особистісно та суспільно значущих зразків поведінки.
Моральний вчинок у житті дитини має непересічне значення у її морально-духовному зростанні та творенні нею власної системи моральних цінностей.
Моральна цінність вчинку великою мірою залежить від того, в ім’я чого і для чого здійснюється сам вчинок, від засобів обраних для досягнення мети, від обставин за яких він здійснюється і, звичайно, від результату, від особистісної і суспільної значимості вчинку та його оцінки оточуючими. Являючись функціональною одиницею конкретної моральної дії, що реалізується у моральних відношеннях, моральний вчинок набуває соціального змісту і спрямованості.
Моральний вчинок є складовою моральної діяльності і моральної поведінки, характеризується цілісністю з точки зору єдності мотивів, результатів, намірів і справ, цілей і засобів та відповідає моральним принципам як окремої особистості, так і суспільства в цілому.
Дослідження морального вчинку будуються з урахуванням динамічних ознак структури та процесуального змісту самого поняття.
Так, І. Маноха, аналізуючи природу морального вчинку, виділяє індивідуальне, народне і вселюдське у його структурі.
Заслуговує на увагу глибоке і різнобічне дослідження О.Киричука і В. Роменця реально-практичної та феноменологічної структури морального вчинку. Автори виділяють ситуативний, мотиваційний, дійовий, післядійовий компоненти у реально-практичній структурі, а також логіку спонтанності і смислу, чистої і реальної свідомості, загального та індивідуального, саморозкриття у феноменологічній структурі морального вчинку [2, с. 489].
Здійснюючи багаторівневий аналіз структурних та процесуальних ознак морального вчинку, вчені визначили ситуацію, мотивацію, вчинковий акт, наслідки, а також суб’єктивні переживання особистості з її установками, психічною необхідністю як найважливіші складові морального вчинку.
В. Войтко у структурі морального вчинку виділяє послідовний ряд функціональних етапів його перебігу:
- попереднє усвідомлення мети, боротьба мотивів;
- вибір (або створення) необхідних засобів досягнення мети;
- прийняття рішення;
- виконання прийнятого рішення;
- оцінка якості виконаної дії;
- фіксація в індивідуальному досвіді результатів і способів здійснення вчинку [3, с. 32].
Цілком зрозуміло, що погляди на структуру морального вчинку різняться підходами, характеристиками і завданнями дослідження. У запропонованій нами структурі відбиваються специфічні компоненти формування моральних вчинків у дітей. З цією метою виділяємо п’ять взаємопов’язаних компонентів.
1. Аксіологічний компонент пов’язаний, в першу чергу, зі змістом, який дитина вкладає у моральний вчинок, метою його здійснення і тими зразками, ідеалами, вищими моральними цінностями, якими вона керується і котрі є орієнтиром у її життєдіяльності.
2. Мотиваційно-чуттєвий компонент активізує спонукальні сили поведінки, створює дійовий контекст у здійсненні морального вчинку. Високі емоції і почуття допомагають актуалізувати потяги і бажання особистості через їх зіставлення з очікуваним результатом, при цьому мотив виступає усвідомленою індивідом спонукою у його моральних вчинках.
3. Когнітивний компонент пов’язаний з інтелектуальним засвоєнням основ моралі і ставить за мету формування певної системи знань як результату духовної і практичної діяльності людства, народу, зафіксованого в історичних подіях, філософських поглядах, моральних поняттях, життєвому досвіді особистості, її уявленнях, думках та ін. Така системність визначається наявністю структурологічних зв’язків між різними галузями набутих особистістю знань.
Моральні знання є результатом морально-пізнавальної діяльності учнів, у якій розкривається об’єктивна цінність і сутність досліджуваних моральних явищ і фактів (вчинків і дій). Тому в школі виховну роботу з формування етичних знань учнів не можна зводити лише до моральної освіти, пояснення моральних вимог і правил. Така робота повинна носити характер організованої активної творчої морально-пізнавальної діяльності, яка б забезпечувала свідоме засвоєння школярами моральних знань, і прагнення дотримуватись їх у житті.
Список використаних джерел
1. Конвенція про права дитини // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1995. – № 9. – С. 3-25.
2. Основи психології: Підручник / Ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – К.: Либідь, 1995. – 632 с.
3. Психологічний словник / За ред. В. І. Войтко. – К.: Вища школа, 1982. – 215 с.
4. Сухомлинська О. В. Ідеї громадянськості й школа в Україні // Шлях освіти. /О.В.Сухомлинська – 1999. – № 4. – С. 20-24.