Яцько Аліна,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. пед. н., доцент Муковіз О. П.
Інновації (з італ. новина, нововведення) – нові форми організації праці та управління, нові види технологій.
Інновація освіти – цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікацій мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог.
Інноваційна спрямованість роботи вчителів визначається критеріями педагогічних інновацій, до яких належать: а) новизна, що дає змогу визначити рівень новизни досвіду. Розрізняють абсолютний, локально-абсолютний, умовний, суб'єктивний рівні новизни; б) оптимальність, який сприяє досягненню високих результатів за найменших витрат часу фізичних, розумових сил; в) результативність та ефективність, що означає певну стійкість позитивних результатів у діяльності вчителя; г) можливість творчого застосування в масовому досвіді, що передбачає придатність апробованого досвіду для масового впровадження в загальноосвітніх закладах.
А які ж існують інноваційні технології навчання у сучасній школі?
У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно- орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).
Групові (колективні) технології застосовувалися ще в середні віки. Сучасна технологія розроблена і апробована О. Рівином, В. Дяченко. Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію освітнього процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання, формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації, сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань.
Технології індивідуалізації процесу навчання. (А. Границька, В. Шадріков) – це організація освітнього процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі організації навчання. Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до його особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією при вирішенні конкретних завдань, за його рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність як учня, так і вчителя.
Ігрові технології навчання (Й. Гензерг). Технології ігрового навчання – це така організація освітнього процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, «проживання» ситуації). Сьогодні віддають перевагу терміну «імітація» замість «гра» (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання. [2]
Інтегровані технології (П. Ерднієв) – припускає, що вчитель за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні учнем, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому учень може діяти у власному темпі інновацій, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно. Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп’ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп’ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати. [1].
Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. Формами мережевої комунікації є:
1) електронна пошта – призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;
2) телеконференція – дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спеціальне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.
В Україні також розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання.
Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок і вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. [2]
Найефективнішим технологіями на етапі мотивації навчальної діяльності й актуалізації опорних знань студентів є технології: «Вітер дме», «Дві правди й одна брехня», «Очікування», «Мікрофон», «Мультиголосування», «Два – чотири – всі разом», «Незакінчені речення» та ін. Наприклад, «Дві правди і одна брехня» передбачало формулювання трьох тверджень, пов’язаних з темою заняття, що дозволяє повторити матеріал, аргументуючи, чому вони вважають твердження правдивим чи неправдивим. Це допомагає нетрадиційним способом актуалізувати, оцінити знання студентів, сконцентрувати їх увагу на темі заняття, викликати інтерес до питань, що обговорюються, визначити завдання та очікувані результати.
Етап засвоєння нових знань, формування вмінь, навичок, емоційно- ціннісних орієнтацій і ставлень, що передбачає озброєння знаннями, найдоцільнішими є такі технології: «Керована лекція», «Лекція з допомогою студентів», «Лекція з паузами», «Навчаючи – вчуся».
На етапі узагальнення, систематизації знань, організації рефлексії пізнавальної діяльності використовую найчастіше «Оцінювальну дискусію», «Павутинку дискусії», «Прийоми роботи рефлексії наприкінці заняття», «Бліц – дискусію», «Одним словом» та ін., які сприяли розвитку самостійності мислення, міцності засвоєння знань.
Список використаних джерел
1. Остапчук О. Є. Інноваційні процеси в освіті: пошук істини триває // Педагогічних інновацій підручник для директора. – 2003. – №4. – С.3–8.
2. Сафіулін В. І. Інноваційний пошук нових технологій навчання // Інноваційні пошуки в сучасній освіті /За ред. Л. І. Даниленко, В. Ф. Паламарчук. – К.: Логос, 2004. – С. 53–64.