Кондратюк Іванна
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник:
к.п.н., доцент Шевчук І. В.
Всім відома аксіома: освіта повинна орієнтуватися на перспективи розвитку суспільства. А це означає, що в сучасній освіті необхідно застосовувати найновіші інформаційні технології. Освіта повинна не «плестися у хвості цивілізації» а «випереджати», відбиваючи тенденції її розвитку.
Одним з найважливіших етапів навчання учнів є початкова школа. Саме тут, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечується подальше ставлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний, соціальний розвиток. Пріоритетними в початкових класах є оздоровчі функції. Характерним для початкової школи є практична спрямованість змісту, інтеграція знань, що дає змогу краще враховувати визначальну особливість молодших школярів – цілісність сприймання і освоєння навколишньої дійсності.
Важливу роль у розв’язанні вищезгаданих проблем має початковий курс математики. Немає необхідності доводити вирішальну роль початкового навчання математиці для розвитку інтелекту учня взагалі.
Багатство базисних асоціацій, що знаходяться школярем за чотири роки навчання, при правильній постановці справи стає головною умовою самонарощування знань у наступні роки. Якщо цей запас вихідних представлень і понять, ходів думок основних логічних прийомів буде неповний негнучкий, збіднений, то при переході в старші класи школярі будуть постійно відчувати труднощі, незалежно від того, хто їх буде вчити.
Як відомо, початкова школа функціонує в нашій і інших країнах багато століть у той час як загальна середня освіта здійснюється лише кілька десятиліть. Зрозуміло звідси, що теорія і практика початкового навчання набагато змістовніша своїми добротними традиціями, ніж навчання в старших класах.
Значні результати були отримані в останні десятиліття за методикою початкової математики в лабораторіях Л. В. Занкова, О. С. Пчолко, а також у дослідженнях з укрупнення дидактичних одиниць якими займалися Ерднієв П. М. та Ерднієв Б. П.
Під технологією укрупнення дидактичних одиниць (УДО) її розробники (Ерднієв П. М., Ерднієв Б. П.) розуміють систему споріднених одиниць навчального матеріалу, у якому симетрія, протиставлення змін компонентів навчальної інформації в сукупності позитивно впливають на виникнення єдиної логіко-просторової структури знань. Укрупнення дидактичних одиниць трактується ними як відображення об’єктивної тенденції сучасної науки до інтеграції знань, яке призводить до глибинних узагальнень у пізнавальних процесах та засвоєнні більшого обсягу знань при економії часу.
Технологія базується на понятті функціональної системи, сформульованого вченим П. К. Анохіним як сукупності не тільки взаємодіючих, але і взаємоспівдіючих компонентів, зорієнтованих на одержання сфокусованого результату. Тому знання, одержані учнями початкових класів при вивченні математики за технологією УДО, володіють такою якістю як системність. Вона забезпечується поданням бінарних, спарених вправ, при виконанні яких відбувається оволодіння молодшими школярами способами міркувань, зразками мислення та встановленні асоціативних зв’язків при розширенні числової множини.
Сутність укрупнення дидактичних одиниць полягає в об’єднанні знань за часовим чи просторовими параметрами. Внутрішньопредметна інтеграція математичних знань подається як цілісне поєднання структурно нових знань. Дидактична одиниця УДО складається із логічно різних елементів, що володіють інформаційною та структурною спільністю і через що знання набувають властивостей стійкості, багатофункціональності, міцності та дієвості. Вимогам УДО відповідають споріднені поняття, взаємообернені дії, способи математичної діяльності.
Інформаційно-логічна єдність матеріалу початкового курсу математики надає підстави для спільного та одночасного оволодіння математичними знаннями у межах певної теми чи на конкретних уроках математики тобто упроваджувати систему УДО як мікродидактику навчального процесу. Апробація програм та експериментальних навчальних посібників за системою УДО довели ефективність таких технологічних прийомів: інтеграції змісту початкового курсу математики; паралельного вивчення протилежних або обернених операцій; дослідження багатогранності зв’язків споріднених понять, топологію окремого математичного поняття чи генеалогію понять за змістовими лініями (обчислювальною, геометричною); перетворення задач; деформація та складання задач і вправ; подання навчальної інформації у кількох кодах (вербальному, образному символічному); використання матричних та графічних способів подання навчальної інформації.
Таким чином, важливість використання укрупнення дидактичних одиниць безперечна і займає вагоме місце в опануванні початкового курсу математики.
Список використаних джерел:
- Эрдниев П. М., Эрдниев Б. П. Теория и методика обучения математике в начальной школе. Москва : Педагогика, 1988. 205 с.
- Эрдниев П. М.Фактор времени в экспериментальном исследовании проблемы укрупнения знаний. Начальная школа, 1983. № 2. С. 10.