Науково-методична робота

Орленко Аліна 

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник:

викладач Байдюк Л. М

Індуктивно-свідомий, або інтуїтивно-свідомий, підхід передбачає оволодіння іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням правил опанування ними та їх значень [1]. Такий підхід ґрунтується на ідеї, яка розвивалася в компромісних методах, а саме: опанування мовою реалілується шляхом спостереження за мовними зразками, а також інтенсивної роботи над численними прикладами, що призводить до оволодіння мовними правилами і розуміння способів їх вживання в мові. 

Індуктивний підхід у чистому вигляді повністю виключає використання правил і є характерним для оволодіння рідною мовою, коли дитина інтуїтивно, неусвідомлено опановує правило і вживає його в мові. Як модифікація, інтуїтивно-свідомий підхід передбачає вербальне формулювання правил та засвоєних на практиці мовних шаблонів на відміну від індуктивного підходу, за якого цей етап вивчення іноземної мови нерідко залишається проігнорованим [5].

В основі інтуїтивно-свідомого підходу лежить ідея про те, що навчання іноземної мови повинно імітувати оволодіння рідною мовою і протікати природно, без спеціально організованого тренування. Значення іноземного слова, фрази й інших одиниць мови має передаватися учням безпосередньо, шляхом створення асоціацій між мовними формами і відповідними їм поняттями, які демонструються за допомогою жестів, міміки, дій, ситуацій спілкування, предметів [4] і т. д.

Досліджуваний підхід грунтується на таких основних положеннях: 

• навчання повинно здійснюватися тільки іноземною мовою. Рідна мова учнів, а також переклад з рідної мови чи з іноземної повністю виключаються з навчального процесу; 
• метою навчання є формування умінь усного мовлення. З усіх видів мовленнєвої діяльності перевага надається аудіюванню і говорінню, проте модифікації допускають розумне застосування читання і письма, що сприяє закріпленню нового матеріалу; 
• навчання лексиці проводиться на матеріалі, відібраному відповідно до принципу вживаності в усному мовленні. Одиницею навчання є пропозиція. Введення і тренування лексичних одиниць здійснюються на усній основі за допомогою перифраза, наочності, демонстрації дій і предметів. При введенні слів, що позначають абстрактні поняття, використовуються такі прийоми, як тлумачення, створення синонімічних пар, вживання антонімів тощо; 
• навчання граматиці здійснюється індуктивно, завчасне пояснення граматичних правил вчителем не допускається. Увага на граматичну правильність мови звертається після того, як учні сформулюють правило самостійно; помилки виправляються в міру того, як учні допускають їх у мовленні; 
• у якості одного із завдань навчання висувається формування фонетичних навичок; 
• мовний матеріал градуюється за ступенем складності, оволодіння ним здійснюється відповідно до розробленої програми; 
• широко використовуються імітативні прийоми навчання, коли учні повторюють за вчителем фрази та речення з метою домогтися фонетичної і граматичної правильності мовлення [3].

Успішне володіння іноземною мовою можливе лише внаслідок розумного поєднання свідомого та інтуїтивного розуму в процесі вивчення мови. 

Загальноприйнятий підхід до навчання іноземних мов орієнтований на вчителів, які витрачають багато часу та енергії на представлення учням знання або пояснення матеріалу. Такий спосіб викладання стомлює вчителів і є нудним для учнів [2]. Викладачі повинні витрачати більшу частину уроку, представляючи і пояснюючи граматичні правила, тож учні мало використовують англійську на практиці. Застосування інтуїтивно-свідомого підходу до викладання є гарним рішенням проблеми – це полегшує роботу викладачів, сприяє розвитку комунікативних навичок учнів, створює мотивуючу середу навчання і покращує процес засвоєння знань.

Список використаних джерел:

1. Ляховицкий М. В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе : Учебник. Высш. школа, 1982. 373 с.
2. Бігич О. Б. Методика навчання іноземних мов і культур : теорія і практика : підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів. Київ : Ленвіт, 2013. 590 с.
3. Карпова О. О. Сучасні підходи до викладання іноземної мови професійного спрямування. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: збірник наукових праць. № 47. Київ–Вінниця : Планер, 2017. С. 179–182.
4. Мартинова Р. Ю. Цілісна загальнодидактична модель змісту навчання іноземних мов : монографія. Київ : Вища школа, 2004. 454 с.
5. Плотніков Є. О. Індукція та дедукція як методи формування іншомовної рецептивної граматичної компетенції майбутніх учителів. Науковий часопис: Педагогічні науки: реалії та перспективи. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. Вип. 29. С. 162–166.