Токаренко Алла
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник:
к.п.н., доцент Шевчук І. В.
Одним з основних завдань сучасної школи є формування культури мислення школярів. Важливою передумовою мислення є логічна грамотність, тобто деякий мінімум знань та вмінь, потрібний для будь-якої інтелектуальної діяльності.
Навчання логічної грамоти на уроках математики вважається найбільш природним, оскільки логічні форми і відношення у цій науці виступають у чіткому вигляді. Складовою частиною логічної грамотності є логічні прийоми порівняння, аналогія, класифікація, узагальнення, конкретизація, виділення головного тощо.
Найпершою умовою успішного виконання цих завдань є дальше поліпшення методики викладання, оптимальне застосування методів і прийомів навчання, які сприяють озброєнню учнів міцними й усвідомленими знаннями, інтенсивному розвитку їх мислення, оволодінню засобами пізнання.
Розглядаючи під цим кутом зору методичні засоби залучення молодших школярів до активної навчальної діяльності, слід у першу чергу назвати проблемне навчання, евристичну бесіду, розв’язування системи пізнавальних задач, диференційований підхід і програмований контроль, формування у дітей умінь користуватися операціями мислення.
Важлива роль в успішному застосуванні зазначених засобів належить дидактичному прийому порівняння. Порівняння є найбільш загальним і найбільш доступним прийомом пізнання. К. Д. Ушинський, вважаючи порівняння основою розуміння і всякого мислення, не раз підкреслював, що «у дидактиці порівняння повинне бути основним прийомом... Усе в світі ми пізнаємо не інакше, ніж через порівняння, і якби нам трапився який-небудь новий предмет, якого ми не змогли ні до чого порівняти і ні від чого відрізнити (якби такий предмет був би можливим), то ми не змогли б про цей предмет скласти жодної думки і не змогли б сказати про нього жодного слова» [2. с. 31].
У сучасній початковій школі дидактичному прийому порівняння також належить важлива роль. Психолого-педагогічні дослідження та кращий педагогічний досвід переконують у високій ефективності цього прийому в навчально-виховній роботі. Навчальні програми для 1-4 класів передбачають широке використання порівняння в процесі пояснення, узагальнення і систематизації різноманітного навчального матеріалу. Однак вивчення педагогічного досвіду, аналіз рівня знань учнів показують, що в багатьох випадках цей прийом використовується обмежено або методично недосконало, молодші школярі уміння порівнювати набувають стихійно.
Виняткового значення надавав порівнянню великий дидакт Ян Амос Коменський. Він називав порівняння світильником, який так освітлює різноманітність виучуваного матеріалу, що стає можливим одночасно зрозуміти багато схожого і несхожого, різного і протилежного. Коменський підкреслював важливість порівняння (особливо на перших ступенях навчання) як єдиного засобу, що дає учневі правильні знання [1].
Важливе значення і в наш час має розроблена К. Д. Ушинським психолого-дидактична теорія застосування порівняння в початковій школі.
В «Особливих примітках до «Дитячого світу» К. Д. Ушинський рекомендує вчителям користуватися порівнянням для уточнення і створення понять, які є результатом порівняння багатьох уявлень. Великий вчений писав: «...всяке певне відчуття є вже результатом порівняння, а порівняння, як відомо, є основна розпізнавальна діяльність розуму» [2].
Порівняння, підкреслював Ушинський, сприяє кращому засвоєнню і запам’ятанню навчального матеріалу. В самому розташуванні завдань діти повинні знаходити умови для порівняння і розрізнення подібних об’єктів, для їх класифікації. У розділі «Людина як предмет виховання» наголошується на значенні порівняння для міцного й усвідомленого запам’ятання. Високо оцінював К. Д. Ушинський роль порівняння як засобу зв'язку нових і старих знань, матеріалу підручника з власним досвідом учня. Порівняння він вважав необхідним у навчанні дітей бачити різні відношення між предметами, явищами.
У підручниках К. Д. Ушинського для початкової шко¬ли за допомогою порівняння передбачається: 1) розрізнення предметів і явищ; 2) встановлення зв’язку між словом і образом; 3) на основі відомого пізнання невідомого; 4) конкретизація предметів і явищ; 5) встановлення взаємозв’язків, закономірностей; 6) розвиток мислення, спостережливості й уваги учнів. У методичних вказівках до своїх книжок К. Ушинський не раз підкреслював, що всі предмети мають якусь подібність і відмінність, а тому, щоб сформувати у дитини поняття про зовнішній світ, необхідно безперестану використовувати порівняння для створення окремих понять, видових і родових понять, а також системи понять [2. с. 332].
Із вище зазначеного, можна зробити висновок, що прийомі порівняння мають вагоме значення при вивченні математики в початковій школі.
Список використаних джерел:
- Коменский Я. А. Дидактические принципы. Москва : Учпедгиз, 1940. 486 с.
- Ушинский К. Д. Собрание починений [у 7 т.]. Москва : АПН РСФСР, 1949.С. 332.