Чебан Олена
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник:
к.п.н., доцент Торчинська Т. А.
Мовна освіта повинна забезпечувати інтелект державі. Адже наша мова є скарбницею не тільки української ментальності, а й загальнолюдських морально – естетичних цінностей і це благородний матеріал для виховання молодої людини.
На уроках рідної мови формується особистість учня, відбувається становлення громадянських, інтелектуальних та морально-етичних якостей. Визначаючи важливість глибокого засвоєння учнями лінгвістичних понять, лінгвісти, методисти, вчителі на основі комунікативно-діяльнісного підходу розробляють шляхи оновлення і вдосконалення системи освіти.
Проблема навчання морфології завжди була у центрі посиленої уваги вітчизняних лінгвістів і методистів (Н. Д. Бабич, І. К. Білодід, М. А. Жовтобрюх, А. П. Каніщенко, А. П. Коваль, Л. І. Мацько, М. І. Русанівський та ін.). Вченими визначено питання про поділ слів на частини мови.
Загальновідомо, що рівень оволодіння мовою у значній мірі залежить від рівня опанування її граматичною системою. Вивчення граматики української мови починається з першого класу і закінчується в старших класах. Більша частина навчального часу за цей період присвячується вивченню морфології та формування морфологічних умінь і навичок школярів. Під морфологічними навиками слід розуміти уміння розпізнавати частини мови, визначати їхні ознаки і форми; правильно утворювати і доречно використовувати у власному мовленні форми всіх частин мови відповідно до стилю мовлення.
Морфологія – граматична будова слова, система притаманних мові граматичних одиниць, категорій і форм, а також правил їх функціонування; розділ граматики, що вивчає внутрішню граматичну будову слова, граматичні класи слів (частини мови) та граматичні (морфологічні) категорії частин мови.
Частинами мови визнано найбільші морфологічні класи слів, яким властиві такі ознаки:
- узагальнене значення, абстраговане від конкретного лексичного значень слів; однаковий склад морфологічних категорій;
- єдина система форм словозміни або її відсутність;
- спільна синтаксична функція.
Вивчення морфології має практичну спрямованість, адже відкриває можливості для розвитку мовлення учнів на основі засвоєння граматичних норм і правил, сприяє збагаченню словникового запасу учнів, засвоєнню правил слововживання.
Оволодіння частинами мови шляхом виділення граматичних ознак слів, що належать до різних граматичних класів, розмежування видових і родових понять, класифікації морфологічних явищ спрямоване на удосконалення логічного мислення школярів. Без знання способів словозміни, що є предметом вивчення морфології, неможливе в подальшому ефективне засвоєння синтаксису, орфографії, пунктуації.
Програмою визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи. Зокрема внаслідок навчання морфології учні повинні оволодіти такими уміннями й навичками:
- розпізнавати частини мови, визначати їх постійні й непостійні ознаки, синтаксичну роль;
- правильно утворювати частини мови відповідно до відомих способів словотвору;
- використовувати в мовленні окремі граматичні форми частин мови з урахуванням їхнього функціонального призначення.
Володіння засобами морфології формує мовну особистість, розвиває інтелектуальні, духовні, естетичні якості.
Вивчення морфології починається із з’ясування питання про поділ слів на частини мови. Розподіл слів за частинами мови здійснюється за сукупністю ознак – семантичних, морфологічних, синтаксичних. Учням найлегше дається сприйняття семантики слова, тим більше, що саме за цією ознакою здійснюється й поділ частин мови на самостійні (означають назви понять), службові (виражають відношення між поняттями) і вигуки (служать для вияву емоцій) [11].
В початковій школі учні ознайомилися з системою частин мови, їхніми основними ознаками й категоріями, у них сформовані навички вживання частин мови. Учням корисно дізнатися, що різні частини мови можуть надавати текстові різного стилістичного забарвлення. Це залежить від значення кожної частини мови, особливостей її форм та емоційно-експресивних відтінків. Головна функція частин мови в тексті – комунікативна, однак вони можуть виконувати й додаткову, стилістичну функцію, бо служать виражальними засобами мови. Учні повинні знати морфологічні синоніми, що розрізняються засобами граматичного вираження й стилістичним уживанням, стилістичну функцію самостійних і службових частин мови.
Найважливішим у початкових класах є те, щоб учні здобули практичні знання, усвідомили функціональну роль кожної частини мови та їх найважливіших граматичних категорій у мовленні. На вивчення частин мови вчитель повинен звертати особливу увагу, адже в ході опрацювання цих тем в учнів закріплюються та вдосконалюються вміння граматично правильно будувати словосполучення і речення, вводити їх у зв’язні висловлювання, продовжують формуватися орфоепічні уміння і навички.
Надзвичайно важливим є підбір цікавих вправ, мовних ігор, загадок, ребусів на уроках вивчення частин мови. Вчитель повинен завжди пам’ятати про це, адже цікаві вправи та ігри з словами полегшують розуміння нового матеріалу, його закріплення, сприяють розвитку в дітей вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати, порівнювати, робити нові висновки, вони активізують, поширюють словниковий запас в дітей, прищеплюють інтерес і любов до мови.
Щоб реалізувати можливості, які дає рідна мова для правильного формування підсвідомості дитини, потрібно насамперед, щоб мовний матеріал розглядався системно, у строгій логічній послідовності, у його логічних зв’язках [12].
Список використаних джерел:
- Биконь Т. Вивчення розділу «Морфологія» на уроках української мови в системі компетентнісної освіти. УМЛШ, 2013. № 6. С. 45–49.
- Білокінь Н. Вивчення розділу «Морфологія» на уроках української мови (7 клас) в умовах компетентнісної мовної освіти. УМЛШ, 2013. №6. С. 50–53.
- Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішного навчання. Магістр, 2015. Вип.1. С. 95–98.
- Власенко О. Збагачення словникового запасу молодших школярів. Управління школою, 2014. № 22-24 (70-72). С. 8–9.