Науково-методична робота

Юрчук Катерина 

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини 

Науковий керівник: 

канд.філол.наук, доцент Хлистун І.В. 

На сьогодні найбільш запотребуваними на ринку праці є вміння навчатися впродовж усього життя, критично мислити, досягати мети, працювати в команді, спілкуватися в мультикультурному середовищі. Сучасні умови вимагають від особистості бути готовою до ефективної комунікації, творчої діяльності в усіх сферах життя. Особливої ваги набуває комунікативна компетентність, що виступає ключовою компетентністю початкової школи.

Державний стандарт на основі компетентісного підходу, який враховує ключові компетентності, визначені Законом України «Про освіту», називає такі: вільне володіння державною мовою, що виявляється у процесі навчання в умінні усно й письмово доносити свої думки й почуття, чітко й переконливо доводити факти, в усвідомленні значення мови для ефективного спілкування та культурного розвитку, в готовності застосовувати українську мову у різних ситуаціях спілкування; здатність спілкуватися рідною мовою у різноманітних комунікативних умовах [2].

Ключовими поняттями компетентісного підходу є такі ключові поняття, як компетенція і компетентність. Компетенції визначають як реальні вимоги до засвоєних учнями сукупності знань, якостей особистості у її діяльності в конкретних життєвих умовах; результат опанування змісту освіти; певний рівень знань, умінь і навичок тощо. Проте більш точно це поняття можна визначити як «сукупність взаємопов’язаних якостей особистості, необхідних для здійснення якісної особистісної та соціально значущої продуктивної діяльності» [6, с.7–8]. 

Компетенцію можна назвати особистісним утворенням, на відміну від компетентності, вона відчужена від суб’єкта і є наперед заданою соціальною нормою освітньої підготовки особи; необхідна для якісної продуктивної діяльності людини у певній галузі. Компетентність, яка передбачає особистісну характеристику, ставлення до певної діяльності, є вже результатом набуття компетенцій. Вони виводяться як конкретні вимоги до засвоєння учнями сукупності знань, способів діяльності, досвіду в певній сфері, якостей особистості в певних суспільних умовах. Компетенції сформульовані в Державних стандартах освіти, програмах, критеріях оцінювання навчальних досягнень і визначаються специфічним предметним або загальнопредметним характером, що властивий пріоритетним сферам формування [1, с. 1]. Отже, розмежовують терміни компетенція як набір знань, умінь і навичок та компетентність як здатність їх використовувати.

У Концепції Нової української школи серед інших важливою є компетентність спілкування державною і рідною (в разі відмінності) мовами, що виражається в умінні висловлюватися і тлумачити поняття, думки, почуття, факти й погляди в усній і письмовій формах через слухання, говоріння, читання, письмо, мультимедійні засоби), а також здатність реагувати за допомогою мовлення на різноманіття соціальних і культурних явищ в освітньому середовищі, на дозвіллі; усвідомлення значення спілкування у суспільстві.

Комунікативну компетентність як базову для освітньої діяльності трактують як одну з найголовніших умов формування особистості молодшого школяра. Комунікативною компетентністю називають здатність встановлювати і підтримувати контакти з іншими людьми, сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування. Серед її складників називають: орієнтованість у різноманітних ситуаціях спілкування, яка заснована на знаннях і життєвому досвіді індивіда; спроможність ефективно взаємодіяти з оточенням; готовність і вміння будувати контакт з людьми; знання, вміння і навички конструктивного спілкування; внутрішні ресурси, необхідні для по¬будови ефективної комунікативної дії у визначеному колі ситуацій міжособистісної взаємодії та ін. [8, с. 105]. 

У початковій освіті поняття комунікативної компетентності школярів включає: соціальну компетентність (уміння продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді, виконувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими; визначати мету комунікації, застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації); загальнокультурну компетентність (знання рідної та іноземної мов, застосовування навичок мовлення та норм відповідної мовної культури, інтерактивне використання рідної та іноземних мов, символіки й текстів); здоров’язберігальну компетентність (життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю: навички ефективного спілкування, співчуття, розв’язування конфліктів, поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації, спільної діяльності та співробітництва) [5, с. 85–87].

Таким чином, комунікативну компетентність молодших школярів визначають як інтегральну якість особистості, що виявляється в здатності формувати мотиваційно-ціннісну основу спілкування; оволодівати мовними знаннями, вміннями й навичками і застосовувати їх; встановлювати і підтримувати контакти з іншими людьми, використовуючи різні способи взаємодії; ефективно працювати в групах; володіти різними соціальними ролями [6, с. 16].

Список використаних джерел:

1. Бібік Н. М. Компетентність і компетенції у результатах початкової освіти. Початкова школа. 2010. № 9. С. 1–4.
2. Державний стандарт початкової освіти (2018). URL: http://dano.dp.ua/attachments/article/303/Державний%20стандарт%20початкової%20освіти.pdf (Дата звернення 10.10.2020).
3. Емельянов Ю. Н. Теория формирования и практика совершенствования коммуникативной компетентности. СПб. 1999. 403 с.
4. Жуков Ю. М. Диагностика и развитие компетентности в общении / Ю.М. Жуков. Л. А. Петровская, П. В. Растянников. Москва, 1990. 255 с.
5. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. Київ: К.І.С., 2004. 112 с.
6. Марущак О. М. Формування комунікативної компетентності молодших школярів засобами дитячої періодики: Методичні рекомендації. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2017. 134 с.
7. Савченко О. Я. Робота з текстом на уроках читання в 2 класі. Початкова школа. 2009. № 10. С. 8–12. 
8. Черезова І. О. Комунікативна компетентність як інтегральна якість особистості. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2014. Вип. 1(1). С. 103–107. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvkhp_2014_1%281%29__20 (Дата звернення 10.11.2020).