ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В СИСТЕМІ НЕПЕРЕВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Валерій Іванов,
викладач психолого – педагогічних дисциплін,
КЗ «Балтський педагогічний фаховий коледж»,
аспірант кафедри психології,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
На сучасному етапі соціально-економічного розвитку нашої країни надзвичайно актуалізується питання виховання та навчання дітей в умовах, що постійно змінюються. Його неможливо успішно реалізувати без належної психологізації методичного супроводу навчання учнів. Очевидно, що ці процеси необхідно розпочинати з початкової школи.
Одним з провідних завдань реформування освіти в наш час є гуманізація навчально-виховного процесу. В умовах гуманізації освітньої системи виникла необхідність зміни діяльності вчителя, його установок, позицій. Рішення проблеми професіоналізму вчителів пов’язане з питаннями вдосконалення професійної підготовки майбутніх педагогів, насамперед підвищення психологічної компетентності вчителя.
Сучасному вчителеві недостатньо володіти лише своїм предметом, необхідно знати особливості його засвоєння учнями, формувати в них потребу в оволодінні метазнаннями (знаннями про знання) та ін. [8, с. 246].
Побудова моделі психологічної компетенції педагога має спиратися на засади, що дозволяють успішно вирішувати професійні задачі. Психологічна компетентність педагога - це наявність основ знань із загальної, вікової, педагогічної, соціальної психології та психофізіології і досвіду набутого під час педагогічної практики, власної професійної діяльності та підвищенні кваліфікації, необхідних для ефективної педагогічної роботи.
Для здійснення навчально-виховного процесу вчитель має володіти глибокими знаннями психіки школяра, розумінням його психічних станів, уміннями добирати для уроків і заходів інформацію, контролювати свою діяльність і поведінку, а також індивідуальними психічними та фізіологічними властивостями, що забезпечують ефективне формування професійної компетентності.
З іншого погляду, психологічна компетентність педагога спирається на те, що психологічна складова педагогічної діяльності охоплює міжособистісне оцінювання, стереотипізацію, класифікацію, порівняння, зіставлення, аналіз, рефлексію [5, с. 188-189].
Розуміння психологічної компетенції педагога характеризують різні її сторони, це дуже нагадує кількість теорій особистості в сучасній психології, яких нараховується 56.
На підставі теоретичного аналізу ідей та психологічних концепцій відомих дослідників (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г Ананьев, Г. О. Балл, І. Д. Бех, B. C. Біблер, І. А. Зязюн, О. М. Леонтьев, С. Д. Максименко, В. Д. Шадріков) та визначення змісту психологічної культури вчителя (І. Д. Бех, В. І. Войтко, О. В. Проскура, В. В. Рибалка, Р. І. Скульський, Н. В. Чепелєва) представлено і детально розкрито концептуальну структурно-функціональну модель розвитку психологічної культури вчителя початкової школи в єдності трьох вимірів: змістовно-особистісного, діяльнісного та генетично-вікового [10].
До змістовно-особистісного виміру належать види психологічної компетенції, що відповідають достатньо розвиненим підструктурам особистості вчителя:
• культура спілкування (комунікативна культура), що відповідає підструктурі здатності до міжособистісного спілкування;
• мотиваційна культура - особистісно-розвивальній спрямованості;
• характерологічна культура, що відповідає підструктурі характеру;
• рефлексивна культура, що кореспондує з високорозвиненою підструктурою самосвідомості з її центральною складовою - психологічною рефлексією поведінки;
• психологічна компетентність, або культура психологічного досвіду - як результат ефективного засвоєння і використання психологічних знань, умінь та навичок;
• інтелектуальна культура, тобто розвинені психічні процеси (психологічне сприймання, увага, пам'ять, мислення, уява);
• психофізіологічна культура, або здатність враховувати у професійній діяльності тип темпераменту, вік, стать, антропологічні ознаки учнів, учителів, свої власні.
Діяльнісний вимір психологічної компетенції вчителя початкової школи охоплює такі компоненти:
• гуманістично-мотиваційний,
• когнітивно-психологічний,
• цілеособистісний (якість людини як фахівця),
• творчо-результативний,
• емотивно-естетичний.
До генетично-вікового виміру психологічної компетенції належить характеристика рівня розвитку всіх означених базових якостей і компонентів в ході професійного становлення вчителя початкової школи.
Психологічна компетентність педагога обумовлена соціогенними і внутрішньоособистісними детермінантами розвитку психологічної культури.
Соціогенні – визначаються суспільною потребою, необхідністю психологічної підготовки вчителя до розвитку особистості учня і виступають у формі настановлень доктрини освіти, концепцій і програм спеціальної особистісно орієнтованої професійної підготовки та перепідготовки педагогів.
Внутрішньоособистісні, а фактично самодетермінанти – зумовлені розвитком і саморозвитком особистості вчителя в умовах особистісно спрямованої педагогічної діяльності, спеціальної підготовки та самопідготовки до неї і виступають як:
• екзодетермінанти (зовнішні); засвоєні і здійснювані мотиви професійної діяльності, а також психологічні знання, вміння, навички;
Отже, взаємозв'язок між соціогенними і внутрішньоособистісними детермінантами розвитку психологічної компетентності та їх дія відбувається у формі певної організації професійної підготовки і перепідготовки вчителя та його безпосередньої психолого-педагогічної діяльності з розвитку особистості учня та власної.
Сучасні педагогічні системи спрямовані на забезпечення гармонізації відносин між учнем і довкіллям, оскільки одним із основних показників якості життя дитини є її здоров'я, педагогіка майбутнього має виконувати здоров'язбережувальну функцію. Темп життя і навчальні навантаження учня початкової школи збільшуються, тоді як показники здоров'я знижуються. Отже, учитель має створити і підтримувати комфортну психологічну атмосферу в класі. Тому для ефективної педагогічної роботи важливо знати психологічні особливості дитини, що дозволить педагогу створити оптимальні умови для розбудови ефективного розвивального середовища в початковій школі.
Список використаних джерел
1. Енциклопедія освіти. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 408-409.
2. Кочерга О. В. Сенситивність як психофізіологічний стан людини / О. В. Кочерга // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка. 36. наук, праць. – К.: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2012. – №17. – С. 71-74.
3. Кочерга О. В. Сенситивний стан і професійна компетентність педагога / О. В. Кочерга // Проектування розвитку та психолого-педагогічний супровід обдарованої особистості: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 22-23 березня 2012 року, м. Бучач. – ТОВ «Інформаційні системи», 2012. – С. 22-28.
4. Національна доктрина розвитку освіти України. – Інфодиск «Законодавство України». – 2007. – №2.
6. Психофізіологічне забезпечення становлення фахівця у професіях типу «людина-людина». – К., 2012. – С. 161-227.
7. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация / Дж.Равен. - М.: Когито-Центр, 2002. – С. 234.
8. Робинсон К. Образование против таланта / Кен Робинсон. – М. , 2013. – С.246.
9. Сліпушко О. М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові / Оксана Миколаївна Сліпушко. – К.: Видавництво «Криниця», 1999. – С. 236-237.
10. Созонюк О.С. Детермінанти розвитку психологічної культури вчителя початкової школи: Автореф. дис. ... канд. психол. наук / О. С. Созонюк: Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне, 2002. – 20 с.
11. Спенсер Л. М. Компетенции на работе. Модель максимальной эффективности работы / Лайл М. Спенсер-мл. и Сайн М. Спенсер: пер. с англ. – М.: HIPPO, 2005. – С. 127.
12. Boyatzis R. E. The competent manager: A model for effective performance / R.E. Boyatzis. - New York: Wiley. – 1982. – 308 p.
13. McClellandD. Identifying competencies with behaviouralevent interviews. / D.McClelland // Psychological Science, 9(5), 1998, pp. 331 – 339 [Електрон, ресурс]. – Режим доступу: http://www.interviewedge.com/articles/m_art 196.htm
