РОЗВИТОК ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Володимир Голуб,

к. б. н., доцент кафедри теорії початкового навчання

Надія Голуб,

к. б. н., доцент кафедри спеціальної та інклюзивної освіти,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Державний стандарт початкової загальної освіти наголошує, що перед початковою школою стоїть завдання реалізації ідеї інтеграції, розвитку дослідницького підходу до формування умінь, конструювання знань, а не їх відтворення [3].

Аналіз літературних джерел засвідчує, що окремі питання дослідницької діяльності учнів молодшого шкільного віку знайшли своє висвітлення у працях Т. Гільберг, І. Девятова, Л. Кисель, Н. Лалак, Т. Мієр, О. Савченко.

У педагогічній літературі часто ототожнюються поняття «навчально-дослідна робота», «дослідницька діяльність» та «дослідницька компетентність».

Дослідницькі уміння ми розглядаємо як «уміння, що поєднують теоретичні знання і практичні вміння та забезпечують здатність особистості до самостійних спостережень, узагальнень, аналізу процесів та явищ дійсності, а також набуття нових знань і застосування їх відповідно до поставленої мети дослідницької діяльності» [2, с. 175].

Формування дослідницьких умінь при вивченні навчального предмета «Я досліджую світ» відбувається шляхом експериментування та проведення спостережень. Організовуючи дослідницьку діяльність, необхідно сформувати дослідницькі риси у молодших школярів ‒ зацікавленість, допитливість та спостережливість.

Дослідницьку діяльність можна розглядати як складову дослідницької компетентності [2]. Вона формує творчу, самостійну й ініціативну позицію учнів, розвиває загальнонавчальні вміння та навички, реалізує принцип зв’язку навчання із життям.

Дослідницьку діяльність у початковій школі відносять до освітньої технології, головним засобом якої визначено навчальне дослідження. У процесі дослідження передбачається виконання учнями молодших класів дослідницьких завдань, проведення спостережень, експериментів, вирішення ситуативних, проблемних завдань тощо [4]. Методисти наголошують, що технологіями формування дослідницьких умінь є розвиток навчально-логічних умінь дітей молодшого шкільного віку, розв’язання завдань проблемного змісту, проведення уроків-досліджень [1].

При вивченні навчального предмета «Я досліджую світ» перевага надається практичним роботам, демонстраційним і лабораторним дослідам, експериментам, спостереженням у природі, вирішенню ситуативних і проблемних завдань, екологічному моделюванню та прогнозуванню, навчальним проєктам і практичній діяльності з охорони природи [1, с. 54].

Задля збереження наступності під час формування дослідницьких умінь в учнів доцільно керуватися визначеною метою систематичного дослідження та дбати про психологічно комфортне освітнє середовище, яке сприяє розвитку творчих здібностей дітей.

У початковій школі дослідницька робота може бути індивідуальною, груповою та колективною. Тому при формуванні дослідницької групи важливо враховувати навчальні можливості молодших школярів.

Учням перших і других класів складно виконувати дослідницькі завдання самостійно. Керівником такої роботи має бути вчитель. До дослідницьких завдань доцільно заохочувати учнів старших класів та батьків, які можуть допомогти молодшим школярам підібрати інформативні джерела та оформити роботу. Методики формування дослідницьких умінь повинні відзначатися зрозумілістю та доступністю. У третьому та четвертому класах дослідницька діяльність базується на раніше отриманих результатах. Тому доцільно застосовувати завдання, які спрямовані на розвиток навичок самостійної дослідницької діяльності.

У збереженні наступності доцільним є поступове ускладнення методики проведення дослідницької діяльності у початковій школі. Це досягається за рахунок застосування певних прийомів: прийом часових обмежень, що ґрунтується на врахуванні істотного впливу часового чинника на розумову діяльність; прийом раптових заборон (заборона учням використовувати будь-яку довідкову літературу); прийом нових варіацій (вимога до учнів виконати вправу по-іншому); прийом інформаційного дефіциту (проблемне завдання подається з неповною кількістю даних, потрібних для його виконання); прийом інформаційного перенасичення (включення в умову проблемного завдання зайвих відомостей) [1, с. 55].

Таким чином, дослідницькі вміння ‒ це складова частина дослідницької діяльності. Використання методик стимуляції творчого процесу, які відзначаються високою результативністю активізації та стимуляції дослідницької діяльності учнів, забезпечить наступність при формуванні дослідницької діяльності у молодших школярів.

Список використаних джерел

1. Гільберг Т., Тарнавська С., Павич Н. Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 1‒2 класах ЗЗСО на засадах компетентнісного підходу. URL: https://www.geneza.ua/sites/default/files/product-images.

2. Голуб Н. П., Голуб В. М. Формування дослідницьких умінь у фахівців дошкільної та початкової освіти. Молодий вчений. 2019. № 5 (69.2). С. 174‒177.

3. Державний стандарт початкової загальної освіти. URL: http://osvita.ua/doc/files/news/87/8793/01_ukr.pdf.

4. Методичні рекомендації про викладання у початковій школі у 2020/2021 навчальному році. 

URL: http://lvivecole97.at.ua/NOVINI/2020/19_08_20/Pochatkova-shkola-1-compressed.pdf.

 

Please publish modules in offcanvas position.