ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ
Людмила Красюк,
к. пед. наук, доцент кафедри педагогіки,
теорії та методики початкової освіти,
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний
педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
В умовах реформування освіти в Україні особливо актуальною є проблема вироблення соціальної компетентності учнів початкової школи, зумовлена необхідністю пошуку належних шляхів підготовки їх до самостійного життя. Тому ваги набуває потреба розроблення теоретичних засад, визначення умов оптимізації формувати й розвитку соціальної компетентності особистості.
Питання сутності, структури й особливостей соціальної компетентності, створення її моделі були предметом дослідження багатьох науковців (В. Маслєннікова , О. Михайлов, В. Радул, В. Слот, Х. Спанярд та ін.). Вирішення проблеми формування соціальної компетентності дітей різного віку знаходимо у працях низки вчених, серед яких: М. Гончарова-Горянська, М. Докторович, О. Кононко і т.д.
Одним із ключових завдань закладів загальної середньої освіти має бути виховання громадянина з високим рівнем сформованості національної свідомості, громадянського патріотизму, суспільної активності, соціальних компетентностей. Такі завдання вирішуються у процесі соціалізації через засвоєння людиною особистісних цінностей, соціальних норм та моделей поведінки.
Соціальна компетентність – це якісна характеристика особистості, здатність адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі повноти знань про неї, які дають змогу зрозуміти основну закономірність соціальної ситуації, уміння знаходити інформацію в невизначеній ситуації й упевнено будувати свою поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуванням, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності, уміння задовольняти бажання, спираючись на норми [2, с.3].
Поняття соціальної компетентності учнів початкової школи слід насамперед вивчати у контексті їх розуміння самих себе та організації взаємодії з однолітками, поведінки в групі, спілкування з дорослими (батьками, педагогами та ін.) тощо. Водночас О. Галакова визначає такі компоненти соціальної компетентності молодших школярів:
1) мотиваційний - включає в себе зацікавленість спілкуванням, визнання цінності взаємодії з людьми, прийняття норм моралі, етикету й правил взаємодії з ними, розуміє неминучість відповідальності за свої вчинки; усвідомлює необхідність конструктивно взаємодіяти з іншими;
2) когнітивний - знання власних позитивних і негативних якостей; особливостей характеристик, вчинків різних людей, культур, норм і правил спілкування з однолітками і дорослими, конструктивних способів організації взаємодії в групі для досягнення спільного результату, розв’язання конфліктних ситуацій, самовираження (пояснення, переконання, повідомлення про свої почуття); уявлення про вербальні й невербальні засоби спілкування;
3) діяльнісний - засвідчує готовність до застосування названих знань, здатність до само презентації, самоорганізації та самоконтролю; уміння встановлювати контакти, взаємодіяти (знайомитися, створювати групу тощо), домовлятися, розв’язувати проблеми, дотримуватися норм і правил поведінки;
4) рефлексивний - передбачає здатність на основі наявних знань оцінювати й пояснювати свою поведінку, аналізувати вчинки інших, ситуацію і поводитися згідно з нормами [1, с. 125-126].
Слід підкреслити, що авторка формування соціальної компетентності учнів пов’язує із виробленням у них низки особистісних якостей, а саме: доброти, врівноваженості й активності, емоційної стійкості, чуйності, тактовності, чесності, уважності до людей, акуратності тощо [1, с. 126]. Названі характеристики значною мірою полегшують соціалізацію школярів, удосконалюють їхню комунікативну компетентність.
Педагогічними передумовами організації ефективного освітнього процесу на уроках літературного читання вважаємо систему дидактичних ситуацій, а саме: ситуації вибору й оцінювання, проблемно-ситуативні завдання, дискусійні ситуації, різні види дидактичних ігор (рольові, інтелектуальні), що дають змогу виховати такі характеристики особистості, як незалежність і самостійність думки, саморегуляція та здатність до рефлексії, толерантність тощо. Важливим складовим є застосовувати інноваційні методи навчання, пов’язані з принципово новим характером педагогічної й навчальної діяльності, а також забезпеченням високої результативності освітнього процесу.
Зміст дослідного навчання передбачає включення до роботи над текстами творів формування знань, передбачені програмою предмета. При цьому учням не подаються власне теоретичні відомості, а вони розкриваються в процесі практичної діяльності. Серед таких понять, які учні повинні засвоїти – категорії «добро/зло», «справедливість/несправедливість», «активність/пасивність» тощо.
На першому етапі дослідного навчання важливо сформувати у школярів мотивацію до соціалізації, спілкування та ін. Тобто формуємо мотиваційно-ціннісний складник соціальної компетентності (інтерес до читання як діяльності, емоційно-ціннісне ставлення до літератури; визначення образів-еталонів правильної поведінки; наполегливість у подоланні перешкод, негативних вчинків тощо; вміння контролювати і регулювати свої емоції).
Наприклад: вступне заняття передбачає формування у школярі інтересу до книги, умінь працювати з нею, здатності черпати у книзі нові знання: «Подружися з книгою», «Читаючи». Систематично розвиваємо ці вміння за допомогою пам’яток «Вчися працювати з підручником» [3, с.7].
Уміння уважно слідкувати за настроєм, емоціями, адекватно реагувати на них учні, наприклад, вчилися, аналізуючи вірш Катерини Перелісної «Осінні танці». При цьому школярі пояснювали, що означає «веселий» чи «сумний». Пропонуємо їм самостійно дібрати приклади ситуацій, коли вони (чи хтось інший) були веселими, сумними, із чим це пов’язано. Як можна передати настрій за допомогою музики чи фарб, а також як змінюється мовлення людини в хорошому (поганому) настрої?
У цей період особливою дидактичною цінністю відрізнялися завдання на висловлення власної думки, добір прикладів із життя, пояснення причин певних дій героїв, розігрування проблемних і комунікативних ситуацій та ін.
На другому етапі додається робота з вироблення когнітивно-діяльнісного складника (знання про якості особистості, яких вимагає життя в суспільстві; знання про себе, знайомих, настрій, почуття, співпереживання, фізичну і психологічну природу людини, може їх пояснити; знання про норми спілкування, види спілкування, способи взаємодії; засоби самовираження, пояснення, переконання, повідомлення про свої почуття).
Для прикладу про формування у школярів здатності до спілкування зупинимося на уроках, присвячених вивченню текстів «Мова – дивний скарб», «Наша мова». Метою є сформувати в учнів поняття про сутність і роль мови в житті людини, історію її походження, причини появи…; розвивати вміння аналізувати значення слів, точно користуватися словом, добирати влучні слова…; вироблення почуття краси мови, культуру мовлення, комунікабельність тощо. У роботі над текстами учні вчаться простежувати змістовий та естетичний аспекти мови, встановлювати роль мови в різних життєвих ситуаціях.
До названих напрямів на завершальному етапі дослідного навчання додаємо відпрацювання умінь рефлексивно-оцінного складника (здатність організувати свою діяльність відповідно до норм поведінки; навички самостійного виконання нових завдань у нових ситуаціях; опанування різних правил, норм поведінки, звичаїв українського народу; уміння ставити цілі, завдання і реалізувати їх; навички передавати свої враження, пов’язані з художніми образами, подіями життя; здатність налагоджувати стосунки з людьми, аналізувати їхні вчинки й думки; володінні різними стилями й типами мовлення; толерантність у спілкуванні; уміння оцінювати й пояснювати свою і чужу поведінку; уміння знаходити, оцінювати, передавати і перетворювати її).
Особливо активно рефлексивно-оцінні вміння розвиваємо у процесі вивчення поезії. Саме поетичні твори дають змогу рефлексувати, пропускати чужі емоції, почуття через себе, чути свій відгук на них, оцінювати реальність та суб’єктивне її розуміння.
Інтенсифікувати процес формування соціальної компетентності школярів дає змогу застосування комплексу сучасних форм і методів роботи.
Особливо корисними у дослідній роботі виявилися проблемні та комунікативні ситуації, в яких учні вчилися: доводити свою думку, використовувати знання на практиці; ставити запитання, з’ясовувати незрозуміле; давати поради; ділитися власним досвідом; допомагати товаришам; спонукати, мотивувати інших до прийняття спільного рішення тощо.
2. Іващенко О.В. Формування соціальної компетентності учнів на уроках української мови та літератури на засадах міжпредметних зв’язків. Методичний посібник. Кривий Ріг, 2018. 46с.
3. Савченко О. Я. Літературне читання. 3 клас : підруч. для загально-освіт. навч. закл. К.: Видавничий дім «Освіта», 2013. 192 с.
