Маргарита Приходько,
студентка І курсу (ОР Магістр)
факультету іноземної та слов’янської філології,
Сумський державний педагогічний університет
імені А. С. Макаренка
Науковий керівник: доцент Наумкіна О. А.
Сьогодні ми спостерігаємо швидкий темп старіння набутих знань і навичок, що зумовлено науково-технічною революцією, змінами у суспільному житті та на ринку праці. Звідси, вкрай важливою є необхідність організації оптимальних умов для неперервної освіти громадян, адже розвиток людини не має припинятися після отримання певної кваліфікації. Це питання є актуальним і для України, яка впевнено крокує до своєї цілі – інтеграції в світовий освітній простір. Саме тому ми звертаємо увагу на тенденції організації неперервної освіти в інших прогресивних країнах, що дозволить імплементувати їхній позитивний досвід в Україні.
Дослідженню проблем неперервної освіти як системи, що розвивається, і як чинника розвитку людини на різних етапах її життєвого шляху, присвячені праці А. Асмолова, І. Бестужева-Лади, А. Алексюком, С. Архангельським, Ю. Бабанським, В. Бондарем. Серед зарубіжних дослідників проблеми неперервної освіти слід зазначити Р. Альдага, Т. Барнса, А. Гасана, В. Маслова, С. Туїнмана та ін.
Українських вчені (А. Алексюк, П. Воловик, Н. Ничкало, С. Сисоєва) визначають неперервну освіту як процес пізнання людини себе, своїх інтересів, здібностей. В свою структуру вона включає всі рівні освіти, починаючи з дошкільного виховання, середньої загальноосвітньої школи, вищої школи, післядипломної освіти, неформальної освіти. І. Зязюн зазначає, що головною метою будь-якої освіти є саме людина в її розвитку впродовж всього життя, а результатом освіти є внутрішній стан людини на рівні потреби пізнавати нове, здобувати знання, формувати духовні та матеріальні цінності [1, с. 17].
Спрямованість на постійний розвиток у нашому суспільстві передбачає трансформацію певних характеристик неперервної освіти, а, отже, утворенню нових тенденцій. За змістом, сучасна неперервна освіта переходить від традиційних процесів здобування знань до випереджувального відображення суспільних проблем, до вміння людини аналізувати та вдосконалювати рівень своїх знань, себе відповідно до вимог сьогодення [2, с. 12].
В кожній країні формування неперервної освіти відбувається через певну освітню політику, яка відображена в освітньому законодавстві, змінах організації освіти та відповідних фінансових видатках.
Неперервна освіта в Сполучених Штатах Америки визначається як напрямок модернізації всіх освітніх рівнів. Однією з головних тенденцій розвитку є розвиток навичок критичного мислення, яке формується впродовж навчання у школі й університеті, а потім може активно використовуватися впродовж всього життя як в професійній сфері життя, так і в суспільній. Наступна тенденція характеризується розвитком когнітивної особистості, адже США потребує високоосвічених професіоналів, які вміють мислити та будуть сприяти розвитку країни.
Китай розглядає неперервну освіту як чинник подальшого успішного економічного розвитку та прогресу країни. Основна тенденція розвитку неперервної освіти характеризується комбінуванням формального типу освіти – включає в себе всі види здобуття знань у рамках національної системи освіти, та неформального – набуття всіх інших знань протягом життя людини [3].
Тенденція розвитку неперервної освіти в Японії передбачає впровадження реформи освіти. Згідно змісту реформи, неперервна освіта стане обов’язковою, а для цього необхідно вдосконалення навчальної орієнтації. Посилюється лібералізація освіти, а отже неперервна освіта розглядається як інструмент соціальної та культурної злагоди, економічного зростання.
Аналізуючи тенденції розвитку неперервної освіти в Німеччині, ми виділили ряд наступних характеристик:
1. Залучення до неперервної освіти низько кваліфікованих працівників, мігрантів, людей з особливими потребами за допомогою професійних курсів.
2. Організація освітнього простору за допомогою бібліотек – як центру неперервної освіти задля надання доступу до освітніх програм Євросоюзу (Erasmus +, Act for Impact).
3. Залучення викладачів до програм по реалізації неперервної освіти (TEFL, CELTA, CELTYL, CAE, DELTA, EUROLTA, Grünes Diplom), що сприятиме навчанню методів викладання іноземних мов за стандартами, прийнятими у всьому світі [4, с. 184-187].
Важливими кроками реалізації концепції неперервної освіти у Франції можна вважати правові акти прийняті у законодавство, які передбачають поєднання неформальної та формальної. Запроваджені системи реєстрації компетентностей, мета яких полягає у сприянні роботодавцям і працівникам з ідентифікації в оцінюванні професійних компетентностей, а також сприянні професійного зростання особистості [5, с. 11].
Отже, неперервна освіта – це процес навчання і виховання протягом всього життя, який має неперервний зв’язок із політичним, економічним та суспільним життям будь-якої країни. Проаналізувавши розвиток неперервної освіти в різних країнах, ми можемо визначити, що пріоритетним є розвиток когнітивної особистості, здібної до критичного мислення, а поєднання різних форм неперервної освіти дозволяє підвищувати кваліфікацію персоналу, їхню фахову майстерність та стимулювати до подальшого вдосконалення.
Список використаних джерел
1. Зязюн І. А. Неперервна освіта як основа соціального поступу. Неперервна професійна освіта: теорія і практика: збірник наукових праць: у 2 ч. Київ, 2001. Ч. 1. С. 15-23.
2. Левченко Т. Концепція неперервної освіти у світовому контекст. Неперерв. проф. освіта: теорія і практика. 2001. № 3. С. 7-12.
3. Білинська О. Формальна та неформальна освіта: що важливіше? – URL: https://znoclub.com/dovidnik-zno/230-formalna-ta-neformalna-osvita-shcho-vazhlivishe.html
4. Матюк Д. В. Особливості системи неперервної освіти в німецькомовних країнах Європи. Наукові записки: педагогічні науки. 2020. № 188. С.184-187.
5. Лук’янова Л. Б. Законодавче забезпечення освіти дорослих: зарубіжний досвід. ГС «Українська асоціація освіти дорослих». Київ: ТОВ «ДКС-Центр». 2017. 147 с.