Наталія Черних,
Магістрантка факультету початкової освіти,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Професія вчителя початкової школи характеризується тим, що він має не лише здійснювати розвиток і виховання учнів молодшого шкільного віку, а головне – навчати їх цілому ряду предметів, передбачених навчальним планом, що впливає на характеристики його професійної готовності.
Дослідження проблеми професійної підготовки майбутніх учителів у педагогічних закладах України засвідчили, що результатом цього процесу є формування готовності студентів до виконання ролі вчителя. Це потребує єдності двох найважливіших складових системи професійної підготовки – практикування на семінарських та лабораторних заняттях і в реальних умовах педагогічної практики в школі, що забезпечить підвищення результативності підготовки фахівців.
Зміст професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів конкретизується програмами навчальних дисциплін, що викладаються за структурно-логічною схемою, іншими нормативними документами, навчальною і методичною літературою [2].
Освітньо-професійна програма підготовки майбутнього вчителя початкової школи передбачає такі цикли: гуманітарний; соціально-економічний; природничо-науковий; професійної (професійно орієнтованої) та практичної підготовки. Важливим чинником освітньо-професійної програми підготовки є розподіл змісту та визначення максимального навчального часу за циклами підготовки.
В українських закладах вищої освіти психолого-педагогічна підготовка майбутніх учителів початкової школи включає вивчення психології, педагогіки, основ педагогічної майстерності та методик викладання. Недоліком підготовки українських студентів є те, що означений процес спрямований тільки на засвоєння матеріалу, але їх не навчають критично ставитися до змісту матеріалу, який вивчається, сміливо висловлювати думки, вільно дискутувати [3].
Аналіз дослідження зарубіжних педагогів показав, що значну увагу у своїх працях вони приділяють проблемі професійного розвитку майбутніх учителів (М. Аванс, К. Брод, М. Гембер, М. Грін, Р. Маркс, М. Самервіль, Б. Фішман, М. Фуллан).
Серед зарубіжних освітніх систем відповідно до проблеми наукового пошуку актуальним для нас виявився досвід підготовки вчителів початкової школи в Канаді, оскільки «її вчені приділяють велику увагу питанню якості освіти та її відповідності сучасним запитам суспільства» [4, с.136].
Освітній факультет кожного канадського університету має відділення «Початкова освіта». Навчальні програми підготовки майбутніх учителів початкової школи складаються з академічних курсів, професійних курсів, практичної діяльності у школі. Підготовка спрямована на те, щоб після закінчення навчання молодий вчитель міг «викладати всі предмети згідно з навчальним планом та забезпечувати навчання всіх дітей на початковому рівні освіти» [4, с.140].
Аналіз навчальних програм підготовки бакалаврів початкової освіти у Альбертському університеті дозволив виокремити чотири складові цього процесу: загальна підготовка (вивчення непедагогічних дисциплін); професійна підготовка (вивчення психолого-педагогічних дисциплін); вивчення фахових предметів; педагогічна практика.
Канадські студенти аналізують навчальні плани і програми початкової школи, навчаються складати плани-конспекти уроків, організовувати індивідуальну і групову діяльність молодших школярів, опановують уміннями оцінювати навчальні досягнення учнів. Спрямованість канадської вищої педагогічної освіти на розвиток професіоналізму майбутніх учителів нерозривно пов’язана з принципами диференціації та індивідуалізації навчання і характеризується варіативністю та практичною зорієнтованістю.
Процес підготовки педагогів у Канаді включає в себе академічні або самостійні курси (викладання лекційного матеріалу з окремих дисциплін, яке являє собою пояснення теорії і практики із застосуванням проблемного підходу, проведення семінарів і написання студентами робіт для поєднання теорії з практикою), інтегровані курси для об’єднання знань міждисциплінарного характеру та навчальні модулі. Значну роль у підготовці майбутніх учителів в Канаді відіграє педагогічна практика. У планах підготовки для студентів передбачено навчальну практику, яка може тривати від 5 до 9 тижнів, що сприяє поєднанню теоретичної і практичної складових підготовки.
Спираючись на дослідження, слід зазначити, що організація педагогічної практики у Канаді відрізняється чіткістю, спланованістю, структурованістю і комплексністю, характеризується постійним удосконаленням, використанням освітніх технологій і наявністю критеріїв оцінювання практичної діяльності майбутніх учителів початкової школи, що сприяє його об’єктивності [4].
Окрім обов’язкових навчальних предметів, студенти за власним вибором вивчають дисципліни за межами факультету або на іншому факультеті для самовдосконалення, особистісного розвитку і прагнення до самонавчання.
Аналіз наукових праць, присвячених підготовці фахівців напряму «Педагогіка» Інституту педагогіки Вроцлавського університету показує, що процес підготовки майбутніх учителів початкової школи поділений на два освітні рівні – ліценціата і магістра. З третього семестру студенти обирають спеціальність із семи перерахованих, серед яких є початкова освіта [1].
Натомість, з методологією і методикою педагогічної діяльності та окремих навчальних предметів випускники ліценціату педагогічного напряму знайомляться вже на другому, магістерському рівні, зокрема опановують уміннями і навичками планування, організації та здійснення навчання і виховання молодших школярів, знаннями про засоби, прийоми, методи, форми і технології організації освітнього процесу та дозвілля, підтримки пізнавального інтересу і розумового розвитку учнів. Закінчення другого освітнього рівня і одержання диплому магістра дає випускникам можливість працювати учителем у нульовому і першому-третьому класах початкової школи.
Невід’ємною складовою частиною програми навчання і формування готовності майбутнього педагога на напрямі «Педагогіка» є виробничі (педагогічні) практики.
До країн, які пов’язують можливість міжнародного успіху саме з високим рівнем професійної підготовки педагогів, можна віднести Фінляндію.
Освітній процес підготовки учителів початкової школи у Фінляндії спрямований на розвиток професійних якостей і компетенцій майбутніх педагогів. Молоді фінські вчителі вбачають кар’єрне зростання в обраній професії і забезпечення високої результативності шкільної освіти у наявності якісних наукових знань, сформованості педагогічного мислення, розумінні особливостей навчального процесу, оволодінні практичними уміннями та навичками організації та керівництва освітнім процесом на практиці, прагнення до постійного розвитку, здобутих в університеті [5].
Так, американські вчені наголошують, що у процесі професійного розвитку педагогів слід приділяти більше уваги організації їхньої практичної діяльності. Для її реалізації необхідно використовувати такі форми роботи, як семінари, майстер-класи, навчання в Інтернет-мережі; змінювати зміст роботи шляхом впровадження нових освітніх технологій, наповнення навчальної інформації з дисципліни; удосконалювати педагогічну тактику роботи зі студентами, аналізуючи навчальні плани і програми, плануючи уроки, моделюючи процес навчання, обмінюючись досвідом. Засобами навчання майбутніх учителів у процесі професійної підготовки можуть виступати друковані джерела інформації, відео- та аудіоматеріали, комп’ютерні засоби. Різне поєднання перерахованих аспектів процесу підготовки майбутніх педагогів визначають ефективність, результативність і якість їхньої готовності до здійснення професійної діяльності.
Якщо порівнювати Державні галузеві стандарти вищої освіти із стандартами, що діють у розвинених країнах, слід відмітити, що деякі стандарти, наприклад американські, поширюються не тільки на етап підготовки майбутніх учителів, а й на стажування та подальший професійний розвиток, кар’єру.
В останнє десятиліття спостерігається тенденція до зміни форм, методів та прийомів організації освітнього процесу в США, Великій Британії та Канаді. У змісті підготовки майбутніх педагогів збільшено обсяг годин на самостійну роботу, тоді як на лекційний фонд скорочено. Суттєвих змін зазнали і самі лекційні заняття, на яких викладач розкриває тільки ключові проблеми навчальної дисципліни, презентує останні досягнення конкретної галузі знань, а виклад матеріалу має випереджувальний характер. На практичних заняттях найбільшою популярністю користуються активні методи проектів, мікровикладання, проблемної та інформаційно-комунікативної технологій, що сприяє підвищенню рівня професійної підготовки вчителів.
У країнах Європейського союзу професії вчителя відводиться важлива роль, при цьому його підготовка залежить від традиційних аспектів їхньої професійної діяльності, а вчитель сприймається як інноватор, менеджер-організатор освітньо-виховного процесу, дослідник власної професійної діяльності, технологічно компетентний комунікатор, активний учасник навчального співробітництва, взаємодопомоги й підтримки [5].
Зарубіжний досвід підготовки педагогів для початкової ланки освіти засвідчує, що будь-яке навчання вчителів у процесі професійного розвитку має бути співвіднесене з результатами навчання учнів, оскільки зміст підготовки студентів перш за все повинен забезпечувати вимоги суспільства до реалізації початкової освіти.
На основі порівняльного аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду професійної підготовки педагогів можна зробити висновок, що в українській системі вищої освіти існує розрив між теоретичною і практичною підготовкою; викладанню навчальних дисциплін притаманна теоретична спрямованість; відсутній вільний вибір предметів студентами; недостатньо уваги приділяється їхній самостійній роботі. Загалом, українська та зарубіжні системи підготовки майбутніх учителів початкової школи включають одні й ті ж компоненти, а рівень готовності майбутніх учителів початкової школи є важливою передумовою до здійснення професійної діяльності.
Список використаних джерел
1. Гаратик А. Педагогічна практика як невід’ємна частина процесу підготовки педагогів у класичних університетах (на прикладі Вроцлавського університету) / А. Гаратик // Педагогічна освіта і наука в умовах класичного університету: традиції, проблеми, перспективи : у 3-х т. – Т. 1 : Підготовка педагогічних кадрів у вищій школі : виклики, проблеми, динаміка змін : зб. наук. праць / За ред. М. Євтуха, Д. Герцюка, К. Шмидта. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. – С. 178-187.
2. Концепція Нової української школи [Електронний ресурс] – Режим доступу :http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch- 2016/konczepcziya.html.
3. Мозуль И. В. Подготовка будущих учителей начальных классов как процесс формирования готовности к деятельности / И.В. Мозуль // Konferencji Miedzynarodowej Naukowo-Praktycznej «Pedagogika. Nauka wczoraj, dzis, jutro» Zbior artykułow naukowych, (Варшава, 28 февраля 2016 г.) – Warzawa : Wydawca : Sp.z o.o. «Diamond trading tour», 2016. – С. 26-32.
4. Нос Л. С. Дидактичні особливості підготовки вчителів початкової школи в Канаді / Л. С. Нос // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. – № 1 (66). – 2010. – С. 134-143.
5. Носовець Н. М. Професійна підготовка майбутніх учителів у країнах західної Європи / Н. М. Носовець // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. – Чернігів. – № 130. – 2015. – С. 68-72.