БІОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ У ПРАЦЯХ ЗАКОРДОННИХ ВЧЕНИХ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Павло Дячук,

к. пед. наук, доцент кафедри теорії початкового навчання,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Досліджено співіснування трьох провідних психологічних концепцій творчого розвитку особистості: біогенетичної (К. Холл  та ін.), персоналістичної (А. Маслоу та ін.) та соціогенетичної (Л. Виготський  та ін.) [2 ]. У біогенетичній теорії акцент робиться на біологічні чинники, як процес розвитку особистості, що зумовлений біологічними особливостями людини (психоаналіз Фрейда, конституціональні теорії) [1].

Біологічна концепція розглядає людину як істоту по суті своїй природню, і будь-яка поведінка пояснюється впливом властивих їй від народження інстинктів, потягів і потреб.  Основними ідеями біологічної концепції є: психічний розвиток людини обумовлено етапами історичного і біологічного розвитку її батьків, найважливіша роль у розвитку належить біологічному фактору, зокрема спадковості; детермінанта поведінки – це дозрівання людського організму, а розвиток – лише комплекс кількісних змін індивіда; наявність біологічного зв’язку між дитиною і суспільством; виховання і соціальне середовище створюють умови (позитивні або негативні) для розвитку спадкових рис індивіда; неприпустимо втручання у природу дитини.

Першим кроком на шляху виникнення біогенетичних концепцій була теорія Ч. Дарвіна про те, що розвиток – генеза – підпорядковується певним законом. Надалі будь-яка велика психологічна концепція завжди була пов’язана з пошуком законів дитячого розвитку [3].

Німецький натураліст Е. Геккель і німецький фізіолог І. Мюллер сформулювали біогенетичний закон, згідно з яким тварина і людина під час внутрішньоутробного розвитку коротко повторюють ті стадії, які проходить даний вид у філогенезі. Цей процес був перенесений на процес онтогенетичного розвитку дитини.

Американський психолог К. Холл вважав, що дитина у своєму розвитку коротко повторює розвиток людського роду. Підставою для появи цього закону послужили спостереження за дітьми, у результаті чого були виділені такі стадії розвитку: печерна, коли дитина риється в піску, стадія полювання, обміну та ін. К. Холл передбачав також, що розвиток дитячого малюнка відображає ті стадії, які проходило образотворче мистецтво в історії людства. Теорії психічного розвитку, пов’язані з ідеєю повторюваності в цьому розвитку історії людства, називають теоріями рекапітуляції.

Американський психолог К. Холл вважав, що дитина у своєму розвитку коротко повторює розвиток людського роду. Підставою для появи цього закону послужили спостереження за дітьми, у результаті чого були виділені такі стадії розвитку: печерна, коли дитина риється в піску, стадія полювання, обміну та ін. К. Холл передбачав також, що розвиток дитячого малюнка відображає ті стадії, які проходило образотворче мистецтво в історії людства.

Німецький психолог В. Келер, проводячи досліди на людиноподібних мавпах, відкрив у них наявність інтелекту. Цей факт лежить в основі теорії, згідно з якою психіка у своєму розвитку проходить три етапи: 1) інстинкт; 2) дресура; 3) інтелект.

Австрійський психолог К. Бюлер, спираючись на теорію В. Келера і під впливом праць засновника психоаналізу, австрійського психіатра і психолога З. Фрейда, за основний принцип розвитку всього живого вважав принцип задоволення. Він пов’язував етапи інстинкту, дресури та інтелекту не тільки з дозріванням мозку й ускладненням відносин з навколишнім середовищем, а й з розвитком афективних станів – переживанням задоволення та пов’язаною з ним дією. К. Бюлер стверджував, що на першому етапі розвитку – етапі інстинкту – завдяки задоволенню інстинктивної потреби настає так зване «функціональне задоволення», що є наслідком виконання дії. А на етапі інтелектуального розв’язання завдання виникає стан, який передбачає задоволення.

В. Келер, вивчаючи розвиток дитини за допомогою зоопсихологічного експерименту, зауважив про схожість у примітивному застосуванні знарядь праці у людини і мавпи. Усередині біогенетичної концепції існує безліч теорій розвитку. Одна з них належить З. Фрейду. Його психодинамічна теорія (психоаналіз) розвитку полягає в тому, що інстинкти, які породжують лібідо (бажання), є основним джерелом розвитку особистості. Енергія лібідо може бути позитивною і негативною залежно від спрямованості. У першому випадку вона спрямована на продовження роду і проявляється в сексуальному потязі. Якщо лібідо не отримало виходу, енергія стає руйнівною і проявляється у вигляді агресії. Відповідно до теорії Фрейда між бажаннями людини («воно») і морально-етичними обмеженнями («над-я») йде постійна взаємодія, боротьба. У результаті такої взаємодії формується особистість («я»).

Незважаючи на велику кількість недоліків у цій концепції (заниження ролі середовища, соціуму), вона мала певні досягнення: створення основи ідеї розвитку особистості; опис важливості ролі активності для саморозвитку; визначення ролі гри в житті дитини, розгляд гри як підготовки до майбутнього; покладено початок розвитку теорії навчання особистості; початок вивчення біологічного фактора в розвитку особистості, що стало поштовхом для розвитку генетики і психогенетики.

Список використаних джерел

1.Доценко С. О. Психологічна готовність як структурний компонент професійної готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Актуальні проблеми практичної психології : матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Глухів, 10–11 листоп. 2016 р.). Глухів : ГНПУ ім. О. Довженка, 2016.

2. Доценко С. О. Особливості мотивації творчої діяльності учнів початкових класів. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і XI загальноосвітній школах : зб. наук. пр. Запоріжжя : КПУ, 2016. Вип. 47(100). С. 191–200.

3.  Доценко С. О. Генезис дослідження проблеми творчості. Педагогіка та психологія : зб. наук. пр. Харків : ТОВ «ДІСА ПЛЮС», 2018. Вип. 59. С. XIII 13–  (Ulrichsweb Global Serials Directory, OCLC World Cat, OAJI, Research Bitle, BASE, Index Copernicus, Google Scholar).

 

Please publish modules in offcanvas position.