Петро Волошин,
к. пед. наук, доцент кафедри
музикознавства та вокально-хорового мистецтва,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Анастасія Шинкарук,
викладач-стажист кафедри
музикознавства та вокально-хорового мистецтва,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
У системі неперервної освіти необхідно насамперед визначити змістовий аспект поняття.
У сучасній педагогічній науці існують різні концепції змісту освіти, що корінням сягають у минуле – у теорію освіти. Кожна з них пов’язана з певним тлумаченням місця та функцій у світі суспільства. Можна стверджувати, що зміст освіти – історична категорія, що еволюціонує під впливом науки, культури, визначається метою й завданнями освіти на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Освіта є певна система навчальних і виховних закладів, що здійснюють різноманітні форми засвоєння багатств культури. Освіта інтегрує різні види навчальної та виховної діяльності та їх зміст в єдину соціальну систему, орієнтує їх на соціальне замовлення. Серед соціальних інститутів суспільства сучасної цивілізації освіта займає одну з провідних позицій.
У сучасній дидактиці виділяють декілька рівнів розгляду і формування змісту освіти. На теоретичному рівні зміст освіти фіксується у вигляді узагальненого уявлення про склад, структуру і суспільні функції соціального досвіду, який подається у його педагогічній інтерпретації. На рівні навчального предмета представлені певні частини змісту освіти, що виконують специфічні функції в загальній освіті. На рівні навчального матеріалу даються конкретні, що підлягають засвоєнню, фіксовані у підручниках і навчальних посібниках елементи змісту освіти, що входять до курсу навчання.
Зміст освіти випливає із її основної функції – прилучити молодь до загальнолюдських і національних цінностей; це – система наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, практичних вмінь і навичок та способів діяльності, досвіду творчої діяльності, світоглядних, моральних, естетичних ідей та відповідної поведінки, якими повинен оволодіти учень у процесі навчання. На зміст освіти впливають суб’єктивні (потреби суспільства у розвитку робочої сили; розвиток науки і техніки, що супроводжується появою нових ідей, і теорій, докорінними змінами в техніці і технології) та суб’єктивні (політика керівних сил суспільства, методологічні позиції вчених) чинники.
На думку Н. Мойсеюка, зміст освіти це – система наукових знань, інтелектуальних і практичних умінь та навичок; досвід здійснення способів творчої діяльності, пошукової роботи; досвід емоційно-ціннісних ставлень [7, с. 109].
В. Лозова і Г. Троцько поняття зміст освіти розглядають як педагогічно адаптований соціальний досвід, педагогічно адаптована система знань, способів діяльності інтелектуального і практичного характеру, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, тобто систему чотирьох компонентів соціального досвіду, віддзеркалену у видах і галузях діяльності, втілених у навчальних предметах і програмах позаурочної діяльності [ 5, с. 257].
В. Міжеріков і П. Підкасістий вважають, що це один із чинників економічного і соціального прогресу, орієнтований на: забезпечення самовизначення особистості, створення умов для її самореалізації, розвиток суспільства, зміцнення й удосконалення правової держави. У конкретній освітній установі визначається освітньою програмою (програмами), розробленою, прийнятою і реалізованою цією освітньою установою самостійно [ 6, с.406-407].
І. Підласий розглядає означене поняття як систему знань, умінь, відібраних для вивчення у школі, оволодіння якими забезпечує основу для всебічного розвитку учнів, формування їх мислення, пізнавальних інтересів та підготовки до трудової діяльності [ 8, с.236].
Досить вузько, лише як сукупність тих знань, умінь та навичок, які входять в загальну середню освіту розглядають зміст освіти вчені-педагоги В. Галузинський та М. Євтух [2, с.152 ]; як знання, вміння, навички, якими оволодівають учні у процесі вивчення навчальних предметів визначає зміст освіти Баранов С. П. [1, с. 100]; як зміст триєдиного цілісного процесу утворення (становлення) особистості – засвоєння досвіду, виховання та розвитку розглядає означену проблему В. Лєдньов [4,с.28]. Зміст освіти – це система знань, умінь та навичок, оволодіння якими закладає основи для розвитку та формування особистості людини; педагогічне втілення, модель соціального замовлення, тобто вимоги суспільства до того, що повинна знати й уміти, якими якостями повинна володіти людина.
Детально і ґрунтовно означене поняття розглядають вчені В. Галузяк, М. Сметанський та В. Шахов. Зміст освіти – це система знань, практичних умінь і навичок, світоглядних ідей, якими учні оволодівають у процесі навчання. Це педагогічно адаптований соціальний досвід людства. [ 3, с.32 .]
Зміст освіти складається з чотирьох основних компонентів: досвіду пізнавальної діяльності – у формі умінь діяти за зразком; досвіду творчої діяльності – у формі умінь приймати нестандартні рішення в проблемних ситуаціях; досвіду ставлення до оточуючої дійсності – у формі світоглядних, морально-естетичних орієнтацій.
Наш аналіз був би неповний, якби ми не відзначили, що поняття «зміст освіти» у різні епохи трактувався по-різному. У ХVІІ - ХVІІІ столітті він включав елементи, спільні для всіх галузей діяльності. Сформувалися теорії матеріальної і формальної освіти. Дидактичний матеріалізм на перший план висував зміст навчання, другий зосереджував увагу на методах навчання. Перший вимагав знань, засвоєння, наслідків, другий же привчав до мислення, до вміння думати, а процес самостійного набуття знань вважав кориснішим для майбутнього громадянина, ніж здобуття готових знань від учителя. До ІХ ст. визначилась мета освіти, що виходила за рамки знань, умінь і навичок: розумовий розвиток, розвиток самостійності, творчих здібностей, які, на жаль, не втілились у нове розуміння змісту освіти.
На сучасному етапі реформування середньої школи уведення нового змісту і структури освіти дає можливість посилити дійовість, практичність навчання, його вплив на розвиток творчих здібностей.
З приводу змісту початкової освіти, слід зазначити те, що його особливість сьогодні полягає у тому, що крім традиційних знань, умінь і навичок, в нього включаються принципово нові компоненти: досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу.
Список використаних джерел
1. Баранов С. П. Педагогика. М., 1987. 367 с.
2. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: навч. посібник. К., 1995. 237 с.
3. Галузяк В. М., Сметанський М. І. Шахов В. І. Педагогіка: навчальний посібник. Вінниця, 2001. 231 с.
4. Леднев В. С. Содержание образования. М., Высш. шк., 1991. 223 с.
5. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: навч. посібник. Х.: ОВС, 2002. 400 с.
6. Мижериков В. А. Психолого-педагогический словарь / Под ред. П.И. Пидкасистого. Ростов н/Д., 1998. 544 с.
7. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навчальний посібник. Вінниця, 1999. 348 с.
8. Пидласый И.П. Педагогика: навчальний посібник. М., 1996. 256 с.