НАСТУПНІСТЬ У ВИВЧЕННІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У ЗАКЛАДАХ ПОЧАТКОВОЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Тетяна Лига,
студентка ІV курсу педагогічного факультету
(спеціальність «Початкова освіта»),
Державний вищий навчальний заклад
«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди»
Науковий керівник:к. філолог. н. Довбня Л. Е.
Досконале володіння мовою передбачає не лише засвоєння її лексичного фонду і граматичних, орфографічних та пунктуаційних правил і стилістичних норм. Воно має засвідчити мовленнєву майстерність людини та вираження її усвідомленої приналежності до певної нації. Ці функції якнайточніше і найяскравіше виконують усталені мовні звороти – фразеологізми. З-поміж усього арсеналу мовних засобів саме вони є виразниками історії і традицій народу, його ментальності, світобачення і світосприймання. Фразеологічні одиниці як за своїм значенням, так і за формою вираження є індивідуальними для кожного етносу, з огляду на те, що складно піддаються перекладу. Доволі часто для передачі певної фразеолого-метафоричної асоціації в іншій мові немає еквівалентної одиниці. Тоді слід шукати таку, яка найточніше зможе передати авторську думку. Якщо ж і такого усталеного словосполучення в іншій мові немає, то зворот передається описово. Власне такі труднощі лінгвістичної праці з безеквівалентною фразеологією і зумовлюються специфікою історії та культури кожного народу.
Задля того, аби людина усвідомила арсенал фразеологічних засобів рідної мови, недостатньо в курсі української мови в середніх класах вивчити розділ «Фразеологія». Цей розділ у силу своєї специфіки і складності має опановуватися учнями впродовж усього періоду навчання, починаючи з початкових класів і завершуючи випускними. Більше того, тут варто застосовувати інтердисциплінарні зв’язки й можливості, залучаючи ілюстративний матеріал із курсу читання (згодом – української літератури) та історії. Саме високовартісні художні твори для дітей майстерно вводять школярів у світ фразеологічних переосмислень, і власне тут учитель початкових класів і має акцентувати увагу учнів на тому, що існує ще й такий спосіб опису картини буття українців. Учитель має тлумачити значення фразеологічних зворотів, добирати слова-синоніми до них, а часом і синонімічні фразеологізми, формуючи в молодших школярів розуміння того, що фразеологія становить собою систему (водночас теорією фразеології не варто перевантажувати школярів).
Доречними є завдання введення в мінімальний контекст засвоєних фразеологічних одиниць. Їх виконання спонукає учнів до продуктивної мисленнєвої діяльності.
Зважаючи на складність фразеологічного матеріалу, його потрібно опановувати поетапно, принагідно, навіть тоді, коли вивчаються інші теми. Варто звертати увагу учнів на фразеологізми, які вживаються в художніх текстах, ця робота має бути неперервною.
Наші думки суголосні з ідеями вчительки початкових класів О. Г. Коломійченко, котра зазначає: «По-справжньому прищеплювати учням любов до рідної мови, викликати захоплення багатством і різноманітністю її виражальних засобів, розвивати чуття мови і виховувати високу культуру мовлення неможливо, якщо не брати до уваги такі мовленнєві перлини, якими є фразеологізми. У кожній мові є значний запас фразеологічних висловів, у яких відображається образне мислення народу, мудрий досвід, набутий сотнями поколінь.
Фразеологізми надають мові виразності, динамічності, емоційності. Людина, яка не користується ними, позбавляє себе одного з найяскравіших засобів висловлення думок і почуттів.
Короткі народні вислови приваблюють молодших школярів яскравою грою слів, співзвуччям, ритмікою. Крім того, фразеологія є формою збереження й поширення мудрості, засобом впливу на думки та вчинки кожного нового покоління» [2].
Автор пропонує такі види вправ із фразеології в початковій школі:
- пошук та пояснення фразеологізмів у реченнях та текстах;
- добирання до фразеологізмів синонімів із матеріалу для довідок та самостійно;
- вправи на групування фразеологізмів за синонімічними рядами;
- вправи на добирання фразеологізмів з одним і тим самим стрижневим словом;
- заміна виділених у тексті слів і словосполучень фразеологізмами із матеріалу для довідок або введення фразеологізмів замість крапок у речення;
- вправи на складання речень із фразеологізмами;
- складання «Словничків народної мудрості».
Основний курс фразеології учні опановують у середній ланці школи. Тоді застосовують прийоми семантизації українських фразеологізмів: зіставляють фразеологізми з вільними словосполученнями, які мають ідентичний лексичний склад; при наявності добирають фразеологічні синоніми; за етимологічними словниками з’ясовують походження усталених зворотів; визначають синтаксичні функції фразеологізмів; працюють із фразеологічними словниками тощо.
У старших класах гуманітарного профілю навчальна програма передбачає продовження вивчення фразеологізмів, однак на цьому етапі учні опановують їх з огляду на ступінь семантичної єдності (злитості) компонентів: зрощення, єдності і сполучення, водночас повторюючи й узагальнюючи вивчений раніше матеріал.
Головна ідея, яка має наскрізно пройти впродовж навчального курсу, – це неперервна робота із фразеології впродовж усіх років навчання на уроках української мови і літератури.
Список використаних джерел
1. Довбня Л. Е. Історико-лінгвістичний коментар у процесі вивчення української мови студентами педагогічних факультетів. Гуманітаріум. Т. 44. Вип. 2. Педагогіка. Переяслав-Хмельницький, 2019. С. 64-71.
3. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / Колектив авторів за редакцією М. І. Пентилюк: М. І. Пентилюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горошкіна, З. П. Бакум, М. М. Барахтян, І. В. Гайдаєнко, А. Г. Галетова, Т. В. Коршун, А. В. Нікітіна, Т. Г. Окуневич, О. М. Решетилова. Київ: Ленвіт, 2004. С. 184-190.
