Григоренко Алла
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Грітченко Т. Я.
Процеси, пов’язані з удосконаленням структури та змісту загальної освіти, обумовлені змінами соціального запиту суспільства на випускника школи, який володіє не просто сумою знань, умінь і навичок, а цілою низкою компетенцій, у тому числі природничих.
Сучасні дослідники (І. Алексашина, Г. Аквилева, Т. Байбара, Д. Баштаник, Н. Бібік, О. Біда, Н. Виноградова, Т. Гільберг, С. Глазачев, О. Грошовенко, Н. Дежнікова, З. Клепініна, О. Лазарева, О. Новолодська, Т. Сак, С. Тарнавська, Н. Павич та ін.) вважають, що змістовне поле природничо-наукової освіти на початковому етапі навчання має бути базою для наукового світорозуміння і формування умінь і навичок пізнання навколишнього світу, а природничі компетенції розглядають як основу загальної освіти. Від рівня сформованості компетенцій у початковій школі, в тому числі природничо-наукових, залежить успішність навчання дитини у різних освітніх галузях середнього та старшого ступенів школи.
У ході дослідження були виявлені наступні педагогічні умови формування природничо-наукових компетенцій молодшого школяра: 1) актуалізація цінності природничо-наукової освіти для всіх учасників освітнього процесу; 2) реалізація взаємопов’язаного процесу природничо-наукової освіти, при якому процес формування природничо-наукових компетенцій необхідно починати з початкового ступеня навчання; 3) обґрунтування змістовних характеристик освітнього середовища, в якому створюється поле діяльності для учнів, з опорою на емпіричний досвід учня і подальше його нарощування як дієвий засіб усвідомлення школярами пізнавальної цінності наукового методу, в результаті якого формується позиція спостерігача. При виявленні умов формування у молодшого школяра природничо-наукових компетенцій ми дотримувалися системного підходу в освіті, оскільки вважаємо, що створення умов – це, перш за все, надання широкого спектра можливостей для розвитку учнів. Розглянемо кожну з перелічених умов.
1. Актуалізація цінності природничо-наукової освіти для всіх учасників освітнього процесу, учнів, вчителів, батьків є системоутворювальною цінністю. Педагог, який розуміє значущість природничо-наукової освіти, володіє парадигмальним мисленням і науковим методом пізнання зможе використовувати гуманітарний, світоглядний потенціал освітньої природничої галузі у процесі всієї початкової освіти.
Аналіз теоретичної літератури [2; 5; 8 та ін.] показав, що учні досягають найвищого рівня природничо-наукових компетенцій, відповідних цьому віку, за умови, якщо попередній досвід відповідає їхнім цінностям. На початковому етапі навчання, як було зазначено вище, показана значущість природничо-наукового знання, для учнів початкової школи як найменш абстрактного і дає можливість для прояву творчої, пошукової активності, характерної цьому віку.
Підтвердженням умови формування ціннісних характеристик особистості є принцип природовідповідності Я. Коменського [4]. Полем діяльності тут виступає організована дослідницька діяльність учнів. Внаслідок цього, при розгляді проблеми формування природничо-наукових компетенцій молодшого школяра включало вивчення не лише принципів компетентнісного підходу і можливостей природознавства для розвитку учнів, а й теорії діяльності В. Давидова [3], О. Леонтьєва [50], С. Рубінштейна [7], вчення про типи орієнтування і теорії поетапного формування розумових дій П. Гальперіна [1] і Н. Тализіної [71].
2. Умова взаємопов’язаного процесу природничо-наукової освіти, при якому процес формування природничо-наукових компетенцій необхідно починати з початкового ступеня навчання ми розглянули у попередньому параграфі. При цьому підкреслимо, що традиційне вибудовування зв’язків наступності початкового ступеня навчання з основною сходинкою навчання базується на закладених знаннях, уміннях і навичках у початковій школі. У нашому дослідженні вибудовування таких зв’язків відбувалося у зворотному порядку: цілі, завдання, зміст природничої освітньої галузі на початковому ступені відповідало запитам природничих дисциплін основної школи. Необхідне формування якостей, здібностей учнів, які будуть сприяти їхньому подальшому успішному навчанню. У слід за цим варто відзначити, що природничо-наукову освіту на початковому етапі навчання ми розглядаємо як початковий етап допрофесійної діяльності, яка допоможе в подальшому самовизначенні особистості.
3. Наступна умова формування природничо-наукових компетенцій молодших школярів полягає у створенні поля діяльності учнів з опорою на їхній емпіричний досвід і подальше його нарощування. При організації такої діяльності акцентується увага на цінності наукового методу пізнання навколишнього світу.
Слід зазначити, що процес формування природничо-наукових компетенцій молодшого школяра є динамічною системою взаємозв’язків діяльності вчителя й учня, заданих цілей, завдань і змісту навчання. Зовні система їх формування є детермінованою. Пояснюється це тим, що навчання в цілому у відношенні до всіх учнів планується у вигляді очікуваних результатів, сформульованих у вигляді конкретних цілей. Для нас такого роду метою стало формування позиції спостерігача.
Варто зауважити, що вибудовування змісту лише на особистому досвіді дитини не дозволить вийти із зони актуального розвитку в зону найближчого розвитку. Для цього необхідні особливі форми організації освітнього процесу. Формування в учнів природничо-наукових компетенцій може бути успішним за умови врахування структури дії. Виходячи з неї, визначається раціональна послідовність виконання окремих операцій, з яких складається дія в цілому, і послідовність вироблення вміння виконувати й застосовувати при вирішенні навчальних завдань. Такою раціональною послідовністю дій може стати природничо-науковий метод пізнання, який не суперечить перерахованим вище умовам, а суттєво їх доповнює. Компетенції, що розглядаються як результат освіти, що виражається в опануванні учням певним набором способів діяльності, у відношенні до певного предмета впливу може успішно формуватися лише у діяльнісному і продуктивному підході навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гальперин П. Я. Развитие исследoваний пo фoрмирoванию умственных действий. Введение в психoлoгию. Москва : КД «Университет», 1999. 332 с.
2. Гільберг Т., Сак Т. Навчально-дослідницька діяльність на уроках природознавства. Учитель початкової школи, 2014. № 7–8. С. 15–17.
3. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. Москва : Педагогика, 1986. 239 с.
4. Коменский Я. А. Великая дидактика. Москва : Изд. дом Ш. Амонашвили, 1996. 224 с.
5. Кравчук Л. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів. Педагогічний пошук, 2015. № 5 (91). С. 11–13.
6. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. Москва : Академия, 2004. 352 с.
7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Санкт-Петербург : Питер., 1999. 720 с.
8. Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти. Київ : Грамота, 2012. 504 с.
9. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний. Москва : Изд. Моск. ун-та, 1995. 343 с.