Мельничук Віта Олександрівна
викладач кафедри теорії
початкового навчання
Уманський державний
педагогічний університет імені
Павла Тичини
У наш час дистанційне навчання набуває все більшої популярності не лише в США та Європі, але й в Україні. Вчені та практики у галузі педагогіки та психології доклали багато зусиль, щоб ефективно адаптувати освітній процес до нових, складних умов.
Варто дати визначення термінів «дистанційна освіта» та «дистанційне навчання». На побутовому рівні ці поняття переважно вживають як синонімічні, проте науковці їх розрізняють. Дослідники, Л. Гаврілова та Ю. Катасонова пояснюють дистанційну освіту як результат дистанційного навчання Основою дистанційного навчання є самостійна робота здобувача освіти [1].
На підставі аналізу теоретичних джерел Н. Кучеренко виділяє ключові компоненти дистанційного навчання як об'єкта свого дослідження:
1) використання інформаційно-комунікаційних технологій для досягнення педагогічних цілей і завдань;
2) можливість синхронної та асинхронної реалізації процесу;
3) наявність традиційних і специфічних організаційних форм, зміст, цілі, засоби навчання, методи;
4) суб’єкт-суб’єктний характер навчання [2].
Цей передовий метод стає дуже зручним для підвищення кваліфікації або отримання нової спеціальності. Дистанційне навчання має численні переваги порівняно з традиційним, проте виникає питання про психологічну готовність користувачів здобувати знання через Інтернет.
Психологічний аспект дистанційної освіти виявляється недостатньо вивченим, і перехід до віртуальних форм навчання, який став обов'язковим у сучасних умовах, підкреслює актуальність цих проблем. Забезпечення необхідних умов, включаючи психологічний комфорт, стає ключовим для забезпечення ефективності навчання з використанням комп'ютерних технологій.
Для викладачів виникають певні проблеми, такі як неможливість прямого спостереження за реакцією студентів та можливість неправильного розуміння письмового зворотного зв'язку. Зокрема, в ході Zoom-лекцій порушується повноцінний зоровий контакт, який забезпечує координацію ресурсів уваги.
Також виникають труднощі у забезпеченні індивідуально-диференційованого підходу в навчанні, що базується на психологічних особливостях кожного студента. Це стає викликом для створення ефективних стратегій, спрямованих на врахування різноманіття потреб та стилів навчання у віртуальному середовищі.
Дослідниця В. Прибилова розглядає ряд проблем, що можуть виникнути під час впровадження дистанційного навчання у вищій школі:
1) відсутність особистого спілкування між суб’єктами освіти, що заважає ефективній соціалізації;
2) низька навчальна мотивація здобувачів;
3) проблеми практичної підготовки студентів;
4) технічні проблеми – доступ до інтернету, наявність комп’ютерного і програмного забезпечення;
5) необхідність фінансових витрат для початкової організації дистанційної освіти [3].
Зі сторони студентів виникають труднощі, такі як втрата інформації, її неправильне розуміння та втрата мотивації до спілкування через затримки у зворотньому зв'язку. Важливим фактором є також відсутність повноцінного студентського життя та можливості особистого спілкування в університетському середовищі. Ці аспекти лише частково відображають широкий спектр проблем, що виникають при віртуальному навчанні.
Різні галузі психології, зокрема кіберпсихологія, вивчають вплив віртуального простору на психіку людини. Особливу увагу приділяє педагогічна психологія, яка досліджує завдання групового та індивідуального дистанційного навчання і розробляє навчальні програми та ігрові платформи. Ці дослідження спрямовані на розробку оптимальних стратегій підтримки студентів у віртуальному середовищі та забезпечення їхнього успішного навчання та соціального розвитку.
Ще одним важливим аспектом проблеми є визначення характерних психологічних особливостей дистанційного навчання, включаючи вплив комп'ютерної техніки на психіку та організм людини. Зазначається, що ризик використання інформаційних технологій у навчанні полягає у неспівпадінні внутрішніх ритмів функціонування комп'ютера з основними біоритмами людини.
З урахуванням поточних вимог сучасної освіти в Україні, її переходу до комп'ютеризації та використання електронних мереж, а також розвитку дистанційного навчання для професійного зростання та всебічного розвитку особистості, проблема психологічної готовності педагогів до дистанційного навчання набуває в нашій країні особливо важливого значення.
Гарантом успішності дистанційного навчання є ретельне планування діяльності, яке враховує не лише офіційні критерії, але й психологічні особливості учасників процесу. Ключовим фактором є дослідження та формування готовності студентів і викладачів до дистанційного навчання в умовах війни. Важливими психологічними аспектами дистанційного навчання є стимулювання мотивації і розвиток рефлексії учасників освітнього процесу.
Узагальнюючи, можна відзначити, що навчання в віртуальному просторі відкриває широкі можливості, але також супроводжується значними обмеженнями та вже визначеними ризиками.
Список використаних джерел
1. Гаврілова Л., Катасонова Ю. Теоретичні аспекти впровадження дистанційного навчання в Україні. Освітологічний дискурс. 2017. № 1-2. С. 16-17.
2. Кучеренко Н. Дистанційне навчання як виклик сучасної університетської освіти: філософсько-правовий вимір. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. Львів, 2018. № 906. С. 34-40.
3. Прибилова В. М. Проблеми та переваги дистанційного навчання у вищих навчальних закладах України. Проблеми сучасної освіти. 2017. Вип. 4. URL: https://periodicals. karazin.ua/issuesedu/article/view/8791