Гапон Анастасія Володимирівна
Liceum Ogólnokształcące im. rotmistrza Witolda Pileckiego w Sulechowie
В епоху різноманіття гаджетів та щоденного збільшення кількості інформації у нашому житті енциклопедичні знання перестали бути цінністю, якою вони були лише 20–30 років тому. Знання вже не є самоціллю під час навчання, і система освіти відповідно має змінюватись, крокувати в ногу з часом та навчати того, що актуальне та цінується сьогодні. Відповідь на ці виклики – компетентнісне навчання.
Роль школи сьогодні – підготувати дітей до життя, навчити їх критично мислити, аналізувати, опрацьовувати ті обсяги інформації, які вони отримують звідусіль, та вибирати необхідне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Стара парадигма освіти, в якій школа існувала для накопичення знань та інформації, вже не працює. Наше життя зараз – це постійне навчання, і тому школа має навчити дітей постійно опановувати нові знання, знаходити потрібну інформацію та застосовувати її [3].
Компетентнісне навчання спрямоване на роботу з інформацією та опанування учнями компетентностей, умінь і навичок, які допомагають їм бути успішними, конкурентними та цінними на ринку праці.
Для педагога важливо навчитися реалізувати таке навчання. Допоможуть у цьому підручники, що містять проблемні ситуації, а також практико-орієнтовані завдання, спрямовані на аналіз та оцінювання інформації. Утім, саме готовність учителя до реалізації компетентнісного навчання – найголовніша запорука успіху.
Формування компетентностей в учнів зовсім не заперечує необхідності знань. Компетентнісне навчання – це про динамічне поєднання знань, умінь та цінностей. Лише в комплексі це дає результат. Знання в цьому випадку – не самоціль, а радше засіб формування умінь. Адже недостатньо просто засвоїти окремі знання й уміння, важливо навчитись їх застосовувати як у типових, так і в нестандартних, нових для дитини ситуаціях. Це дає змогу сформувати ціннісне ставлення до цих знань, навчитись адаптуватись та шукати шляхи ухвалення рішень у різноманітних ситуаціях.
Компетентнісний підхід передбачає сукупність загальних принципів визначення цілей освіти, відбору змісту, організації освітнього процесу, оцінку результатів крізь призму понять «компетенції» і «компетентність». Так, освітні стандарти трактують компетенцію як об’єктивну характеристику вимог до діяльності людини, компетентність – як її особистісну характеристику, що є інтегративно мотиваційно-ціннісною, когнітивною, інструментальною складовою процесу навчання [2].
Компетентнісний підхід передбачає переорієнтацію провідної освітньої парадигми з переважаючою трансляцією знань і формуванням навичок на створення умов для оволодіння комплексом компетенцій (потенціал, здатність випускника до виживання, стійкої життєдіяльності в умовах багаточинникового соціально-політичного, ринково-економічного, інформаційно-комунікаційно насиченого простору) [2].
У контексті компетентнісного підходу, завдання освіти полягає не в тому, щоб надати студентові більше інформації, а в тому, щоб зробити його діяльність успішною, навчити знаходити індивідуальну компетентність у кожній справі. Продіагностувати її можна тільки у процесі діяльності, яка потребує певного рівня компетентності, тобто єдності теоретичної і практичної готовності, наявності особистісних можливостей, що дозволяють фахівцеві самостійно й ефективно реалізовувати цілі в професійній, особистісній, суспільній діяльності. За класичного підходу до навчання сценарій уроку розгортається орієнтовно за такою логікою: вчитель повідомляє тему, пояснює, для чого вона в житті, розказує та ілюструє тему. Викладання нової теми за компетентнісного навчання ґрунтується на проблемному та діяльнісному підходах.
За компетентнісного навчання урок розпочинається з проблемного питання або проблемної ситуації. Для кожної властивості повітря може бути окрема ситуація чи питання, тому тема може викладатися не лінійно, а концентрично. Важлива частина компетентнісного підходу – співпраця учнів між собою та з учителем, ведення діалогу та застосування вчителем формувального оцінювання. Усе це може бути реалізовано під час викладання будь-якого навчального предмета [1].
Компетентнісне завдання має насамперед базуватися на практичних кейсах та передбачати аналіз, синтез і оцінювання інформації. Як правило, такі завдання складаються із запропонованої ситуації, кейсу та завдань до нього.
Головним засобом реалізації компетентнісного навчання є уміння вчителя вести проблемний діалог, організовувати взаємодію учнів та здійснювати формувальне оцінювання. Безумовно, значно збагачують арсенал учителя електронні ресурси, матеріали для проведення дослідів, колекції наочності, моделі тощо.
Найпростіше реалізовувати компетентнісне навчання в початковій школі. Засобами навчання можуть бути будь-які об’єкти, які є навколо. У старшій школі роль обладнання значно зростає, особливо у викладанні предметів природничого циклу та інформатики.
Оцінити, чи опанував учень ті чи інші компетентності, можна через виконання завдань, що передбачають аналіз та оцінювання ситуації, або ж у практичній діяльності. Причому оцінювати компетентності можна і через тестові завдання, якщо вони передбачають, наприклад, виявлення істинних чи хибних суджень. Гарним полем для виявлення компетентностей також є полілоги та дискусії, у яких учень має проаналізувати та синтезувати різну інформацію, щоби підібрати переконливі аргументи [1].
Важливою ознакою компетентності є також суб’єктність учня, його відповідальне ставлення до навчання, а також уміння вчитися самостійно.
Конкретними проявами цього можуть бути:
- уміння ставити навчальні цілі;
- формулювати критерії правильності виконання завдання;
- організовувати власну діяльність самостійно;
- планувати час;
- звертатися по допомогу в разі потреби, а також надавати допомогу та співпрацювати в групі;
- здійснювати само- та взаємооцінювання.
Список використаних джерел
1. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ ua-sch-2016/konczepcziya.html
2. Онопрієнко О., Цимбалару А. Компетентнісно орієнтована освіта в дії: уроки для стійкого розвитку. Початкова школа. 2011. № 1. С.53-59.
3. Савченко О. Упровадження компетентнісного підходу в початкову освіту: здобутки і нерозв’язані проблеми. Рідна школа. 2014. № 4-5. С. 12-16.