Акименко Ю. Є., Жорняк А. С.
Уманський державний
педагогічний університет
імені Павла Тичини
Проблема формування зв’язного мовлення розглядалася в логопедичному, педагогічному та психологічному аспектах. Працівникам спеціальної освіти необхідно приділяти належну увагу наступності у формуванні зв’язного мовлення.
Зв’язне мовлення слід розуміти як розгорнутий виклад певного матеріалу, який здійснюється логічно, послідовно, образно та граматично правильно. О.В.Білан вказує, що таке мовлення формується за законами логіки, граматики та має певну тему, виконує визначену функцію відносно самостійне та завершене, розчленовується на більші чи менші значні структурні компоненти [2].
Зв’язне мовлення – це таке мовлення, яке може бути цілком зрозуміле на основі його власного предметного змісту. Для того, щоб його зрозуміти, не потрібно враховувати поодиноку ситуацію, в якій воно промовляється, все в ньому зрозуміло для іншого з самого тексту мовлення, це контекстне мовлення [3]. У зв’язку з цим зв’язність мовлення означає адекватність мовленнєвого оформлення думки того, хто говорить, або того, хто пише, з точки зору його зрозумілості для оточуючих.
Основна функція зв’язного мовлення – комунікативна. Вона здійснюється у двох основних формах – діалозі та монолозі. Кожна з них має свої особливості, які визначають характер спеціальної методики їх формування. Разом з тим, оволодіння монологічним мовленням, побудовою розгорнутих зв’язних висловлювань стає можливим з виникненням регулюючої та плануючої функції мовлення.
У сучасних умовах актуальність цієї проблеми зростає, оскільки базовий компонент дошкільної освіти передбачає набуття мовленнєвої компетенції дітьми старшого дошкільного віку, тобто це вміння правильно й практично користуватися українською мовою в конкретних ситуаціях, використовуючи для цього різноманітні інтонаційні засоби виразності мовлення [1].
Найінтенсивніший період оволодіння рідною мовою – старший дошкільний та молодший шкільний вік. У цей час діти активно вивчають навколишній світ, вони вперше стикаються з невідомими раніше тілами, предметами та явищами.
Найбільш значущим для дітей старшого дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями є перехід у початкову школу. Саме від того, як все те побачене у них пов’язане з мовою, настільки вагомим і багатомірним буде цей зв’язок, значною мірою залежить їх подальший мовленнєвий розвиток, успішність у навчанні, їх суспільне життя. Поступовий перехід від ігрової діяльності до навчальної суттєво впливає на мотиви та пізнавальну активність молодших школярів. Якість навчальної діяльності буде залежати від того, наскільки були сформовані передумови формування зв’язного мовлення в дошкільному віці. На сьогодні виділяють наступні передумови формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку:
‒ належний фізичний розвиток дитини;
‒ розвинений фізичний слух;
‒ розвинена дрібна моторика пальців рук та загальна моторика;
‒ нормальне функціонування центральної нервової системи;
‒ володіння знаннями й уявленнями про довкілля, простір та час, рахункові операції;
‒ розвиток довільної уваги, опосередкованого запам’ятовування, уміння слухати;
‒ розвиток пізнавальної активності, бажання вчитися, інтерес до знань, допитливість;
‒ розвиток комунікативної діяльності, готовність до спільної з іншими дітьми роботи, співпраці, взаємодопомоги [4; 5].
Методичні рекомендації з розвитку зв’язного мовлення дають змогу навчити дітей слухати, бачити, відчувати оточуючий світ, сприяють розвитку творчої уяви, допомагають оволодівати загальними мовленнєвими уміннями та навичками.
До необхідних умов успішного оволодіння зв’язним мовленням відноситься формування спеціальних мотивів, потреби у вживанні монологічних висловлювань; сформованість різних видів контролю та самоконтролю, а також засвоєння відповідних синтаксичних засобів побудови розгорнутого повідомлення
Отже, зв’язним називається таке мовлення, яке спрямоване на задоволення потреби висловлення, передає тему, організоване за законами граматики, має самостійність та ділиться на частини, зв’язані між собою. Передумови формування зв’язного мовлення мають закладатися у дошкільному віці.
Список використаних джерел
1. Базовий компонент дошкільної освіти : науковий керівник: А. М. Богуш. (нова редакція) // Дошкільне виховання. 2012. № 7. С. 4.19.
2. Білан О. І. Художньо-мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку / О. І. Білан. – Львів : Проман, 2007. – 64 с.
3. Ворожейкіна О. М. «100 цікавих ідей для проведення уроку» / О. М. Ворожейкіна. – Харків : Вид. група «Основа», 2011 р. 287 с.
4. Рібцун Ю. В. Шляхи формування зв’язного монологічного мовлення у дошкільників із загальним недорозвитком мовлення / Ю. В. Рібцун // Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Вип. 3. – К. : Актуальна освіта, 2006. – С. 136–144.
5. Савченко О. Формування у молодших школярів загальнонавчальних комунікативних умінь і навичок / О. Савченко // Початкова школа. – № 10. – 2014 р. – С. 6.10.