Алла Добридень,
к. пед. н., доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,Україна
Система неперервної освіти є ефективним засобом збагачення культурно-освітнього потенціалу суспільства на благо кожної людини, в ім’я кожної особистості. Створення такої системи як цілісного комплексу, задоволення освітньо-пізнавальних запитів і потреб людей, генератора формування і збагачення інтелектуального, професійного і культурного потенціалу особистості й суспільства потребує розкриття і втілення своєї гуманістичної суті, використання всієї різноманітності відповідних організаційних форм.
Оскільки безперервність отримує все більше розповсюдження, актуальними стають питання дослідження цієї проблеми на сучасному етапі вітчизняними педагогами. Серед них – І. Беол, Є. Барбіна, С. Вершловський, О. Владиславлєв, В. Гаргай, Б. Гершунський, В. Горохов, Г. Гребенюк, М. Громкова, І. Зязюн, Л. Коханова, Ю. Кулюткін, Н. Ничкало, В. Онушкін, Н. Протасова, Г. Сорокоумова та інші.
У їх дослідженнях неперервна освіта розглядається за наявністю наступних принципів: гнучкість, динамічність, варіативність, стабільність, цілісність, прогностичність, гуманізм, демократичність.
Визначимо зміст самого поняття «Навчання впродовж життя» – це:
1.У області компетенції: розвиток знань, умінь і компетенцій людей впродовж їх життя з тим , щоб ми могли досягати економічних і соціальних цілей за допомогою осмисленої та рефлекторної поведінки.
2.Відкритий доступ, «з колиски до останнього подиху»: незалежно від статі, соціального статусу, попередніх успіхів у навчанні, раси і релігії.
3.Для всіх громадян: усім – приватним особам, їх сім’ям, місцевим співтовариствам, профспілкам, роботодавцям, регіональним властям відводиться активна роль, не має бути пасивних дійових осіб.
4.Економічна і соціальна орієнтація: освічені люди є хорошими громадянами і хорошими працівниками.
5.Центральне місце того, хто навчається, у процесі навчання: викладач стає наставником і помічником у навчанні.
6.Опора на прозорі стандарти освіти і навчання, зрозумілі для всіх зацікавлених сторін, особливо для тих, хто навчається.
7.Навчання упродовж життя відкриває нові можливості для людини на всіх етапах її життя [195, с. 31].
Як трансформується традиційна роль учителя у сфері безперервного навчання? Викладання, як професійне заняття, зустрічається у поточному десятиріччі зі змінами: вчителі стають керівниками, наставниками і посередниками. Їхня роль – це дуже важливо – допомагати і підтримувати учнів, які, по можливості, беруть на себе відповідальність за своє навчання. Здатність і вміння розробляти і використовувати відкриті й ефективні методи навчання мають стати обов’язковим професійним умінням для працівників освіти. Активне навчання передбачає мотивацію вчитися, здатність критично мислити і вміння визначити, як учитися.
Загалом головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатне навчатися упродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.
Перед освітніми закладами постає завдання – створити сприятливі умови для всебічного розвитку особистості, розвивати високий рівень мислення, забезпечити учнів глибокими і міцними знаннями, практичними вміннями та навичками, необхідно сформувати інтелектуальну еліту, особистість вихованця як творця. Отже, основною категорією неперервної освіти є розвиток особистості, людини як суб’єкта діяльності і спілкування, культури й відповідальності.
Сьогодні держава очікує від системи неперервної освіти більшої гнучкості, мобільності, більшого розмаїття форм і методів діяльності. Необхідно створити умови для кожної особистості, що дозволять розвинути здібності та нахили, утвердитись у колективі. Нові умови життя потребують нового мислення, нової культури діяльності і, звісно, якісно іншого рівня освіченості, здатності до постійного оновлення знань, формування в підростаючого покоління «сучасного світогляду, розвитку творчих здібностей і навиків самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації».
Навчання упродовж життя є ключовою метою у стратегії європейського працевлаштування. У наш час багато випускників закладів освіти починають працювати одразу після їх закінчення. У більшості ж випадків вони продовжують навчатись у закладах професійної або вищої освіти. Ми часто змінюємо місце роботи, професію і рід заняття, і лише в окремих випадках людина працює на одному й тому ж робочому місці все життя. Технічний і економічний розвиток набуває прискореного характеру. Багатьом потрібно постійно перенавчатися в абсолютно нових галузях, і освітні установи не встигають за змінами, що відбуваються. Більшість працівників потребує вищої кваліфікації. Світова економіка схильна до коливань, і зміни часто є абсолютно непередбачуваними.
Таким чином, здобуття знань, умінь і компетенції має набувати постійного характеру і здійснюватиметься, починаючи з дитячого садка і до післяпенсійного віку, «з колиски до останнього подиху». Для життя, роботи і підтримки конкурентоспроможності України і світу потрібні компетентні громадяни, працівники, підприємці та уряди. Це стосується всіх країн і всіх громадян без винятку. Це і є «суспільство, засноване на знаннях».
Глибокі перетворення, пов’язані з процесами демократизації, притаманними майже всій світовій спільноті, з прискоренням науково-технічного прогресу, з появою «інформаційного» суспільства ставлять перед системою освіти принципово нові вимоги. У сучасних умовах відбувається корекція цілей освіти: поряд з необхідністю забезпечення інтересів держави дедалі більше уваги приділяється задоволенню потреб особистості в саморозвитку, формуванні й розвитку в підростаючого покоління потреби активного оволодіння основами наук, уміння самостійно аналізувати проблеми, які виникають у тих чи інших ситуаціях, віднаходити альтернативні рішення й виробляти критерії їх обґрунтування.
Таким чином, особистість здатна навчатися модернізувати старі знання й удосконалювати вміння, оволодівати новими знаннями, по суті, протягом усього життя. Неперервність освіти стає в країні необхідністю, а умови для неї закладені в самій системі народної освіти. Щороку тисячі університетів передають свої знання сотням і тисячам випускників. Більшість з них, а також окремі департаменти, мають статус міжнародних. Проте існує ще досить багато перепон для мобільності студентів, викладачів та дослідників: низький рівень співпраці між університетами; недостатня організація в частині передачі нових знань від університетів до світу праці; неадекватне фінансування або його неефективне використання.
Список використаних джерел
1.Добридень А. В. Позашкільна освіта як складова неперервної освіти // А. В. Добридень. – [електронний ресурс]: http://dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/handle/6789/7277
2.Степко М. Ф., Клименко Б. В., Товажнянський Л. Л. Болонський процес і навчання впродовж життя : Монографія. – Харків : НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.
3.Творча особистість в системі неперервної професійної освіти : матеріали Міжнародної наукової конференції 16–17 травня 2000 року / за ред. С. О. Сисоєвої, О. Г. Романовського. – Х. : УДПУ, 2000. – 436 с.