Смоктій Тетяна Сергіївна
магістрантка факультету початкової освіти
Уманського державного педагогічного
університету імені Павла Тичини
Науковий керівник – к.п.н., старший викладач Резніченко І.Г.
Проблема шкільної дисципліни протягом багатьох століть була предметом стурбованості вітчизняних педагогів. Безсумнівно, що всі вчителі незалежно від тривалості їх педагогічної діяльності, від епохи, в якій вони проживали, обов’язково стикалися у своїй роботі з проблемою дисципліни і шукали найбільш ефективні способи боротьби з її порушеннями.
Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності школи. Цілком очевидно, що за відсутності дисципліни не можна провести на належному рівні ні уроку, ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Вона є водночас і засобом виховання школярів. Дисципліна сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності учнів, дає змогу обмежувати, гальмувати нерозважливі дії та вчинки окремих школярів.
Можна виділити три сторони шкільної дисципліни:
- навчальна дисципліна (дотримання шкільного режиму, регулярне та сумлінне виконання домашнього завдання, дотримання порядку на уроці, виконання всіх навчальних доручень вчителя);
- дисципліна особистої поведінки (стосуються ставлення учня до інших людей і до самого себе (уважність і дбайливість до молодших, друзів, батьків і вчителів, охайність, акуратність);
- дисципліна громадських обов’язків.
Суттєвими рисами дисципліни є свідомість і добровільність. Найважливішим проявом дисципліни стає самодисципліна. Дисциплінована людина відчуває внутрішню потребу слідувати прийнятим нормам поведінки і в разі їх недотримання відчуває докори сумління, почуття провини.
Для виховання свідомої дисципліни учитель повинен привчати школярів до правильного чергування праці та відпочинку, до необхідності чіткого виконання роботи, до уважного сприйняття нових знань. Цьому сприяє знайомство учнів із зрозумілою для них метою навчання, правильною організацією праці, чіткою цільовою установкою поведінки, привчанням до самоконтролю.
Велике значення має виховання позитивних мотивів навчання і розвиток пізнавальних інтересів, формування мотивів самоосвіти і соціальних мотивів, надання учням вмінь і навичок навчальної роботи, чітка організація уроку, опора на особистий досвід учнів, різноманітний і цікавий зміст уроків, зайнятість всіх учнів на уроці .
Сприяє вихованню дисциплінованості школярів і участь у позакласній виховній роботі. Включаючись в роботу гуртків, учень бере на себе певні обов’язки, привчається планувати свій час, відмовляється від ігор, розваг.
Значний вплив на формування дисциплінованості відіграє участь у суспільно-корисній діяльності, тому що у цьому випадку учні привчаються виконувати свої обов’язки для досягнення спільної мети, вчаться бути згуртованими, надаючи допомогу один одному. Учні розуміють, що досягнення спільної мети багато в чому залежить від організованості, відповідальності кожного члена колективу.
Велике значення у формуванні навичок, звичок дисциплінованованої поведінки має режим. Режим – це сукупність правил, заходів, норм для досягнення виховної мети. Молодші школярі виконують вимоги режиму без особливих міркувань. Звичка вчасно вставати, вчасно лягати спати, в певний час виконувати домашнє завдання – це важливі звички, які є основою свідомої дисципліни.
Для того, щобсформувати в учнях дисциплінованість потрібно виробити цілу систему звичок, правил поведінки у школі та поза її межами. За умови ретельного спільного контролю з боку вчителя і батьків, режим міцно встановиться в житті дитини і стане важливим засобом виховання дисципліни.
Також, великезначення у вихованні дисципліни має поєднання вимог. Без систематично продуманих вимог не можна уявити організацію навчальної, трудової, виховної та суспільно-корисної діяльності дітей. «Школа, – писав А.С. Макаренко, – повинна з першого ж дня ставити до учня тверді, незаперечні вимоги, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і що карається » [1, с. 176]. Вимоги допомагають встановлювати дисципліну в школі, організовують діяльність і поведінку учнів.
Отже, формування у молодших школярів уявлень про дисципліну потребує переосмислення методів і прийомів, які застосовуються у виховному процесі школи першого ступеня. Належний рівень шкільної дисципліни сприятиме підвищенню ефективності навчально-виховної діяльності вчителів. Молодший шкільний вік є саме тим періодом особистісного становлення дитини, у якому слід формувати чіткі уявлення вихованців про дисциплінованість.
Список використаних джерел:
1. Макаренко А.С. Общие проблемы педагогіки / А. С. Макаренко. – Избранные произведения в 3-х т. –Т.3.. – К.: Радянська школа, 1985. –590 с.