Сойма Світлана Іванівна
магістрантка факультету початкової освіти
Уманського державного педагогічного
університету імені Павла Тичини
Науковий керівник – к.п.н., старший викладач Резніченко І.Г.
Взаємодія сім’ї і школи – складна проблема, що пройшла в своєму розвитку тривалий час, набуваючи різної спрямованості, характеризуючись різними підходами до її розв’язання на різних етапах суспільного життя. Кожен із цих двох соціальних інститутів виконує свої специфічні функції.
«Один із ключових компонентів концепції Нової української школи є педагогіка партнерства – педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками. В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками»[2].
При відсутності єдності педагогічних впливів на дитину з боку сім’ї і школи, навички і звички дитини, прищеплені їй у школі (або сім’ї), не розвиваються, а часом і руйнуються. Тому, мета взаємодії сім’ї і школи визначається як потреба організованості молодших школярів через єдиний виховний вплив.
Ця мета реалізовується під час вирішення наступних завдань:
взаємне інформаційне забезпечення (дозволяє вчителеві підвищити рівень своєї педагогічної майстерності; включає в себе: озброєння батьків психолого-педагогічними знаннями, в тому числі, рекомендації щодо режиму дня (складання, дотримання), організації робочого місця та ін; обговорення процесу і результатів виховання, тобто спільне визначення найкращих засобів і методів виховання організованості молодших школярів);
коригування сімейного та шкільного виховання (основою нашої роботи щодо організаціі взаємодії сім’ї і школи у вихованні організованості молодших школярів було таке положення А.С.Макаренко: «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з ним розмовляєте, або повчаєте його, або наказує йому. Ви виховуєте його в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома ... Справжня сутність виховної роботи полягає зовсім не в ваших розмовах з дитиною, не в прямій дії на дитину, а в організації вашої родини, вашої особистості, суспільного життя і в організації життя дитини »[1, с. 154]);
практична співпраця сім’ї та школи (в результаті встановлюються дружні відносини серед батьків, між родиною і школою, відбувається «пізнавання» один одного, досягається більший радіус дії учнів різними формами виховної роботи; при цьому дитина не бачить меж між сім’єю і школою, бачить лише єдність світу, в якому найвищі цінності носять загальний характер, виступають основними елементами світу ).
Існує багато ефективних форм співпраці школи і сім’ї щодо формування організованості молодших школярів. Ось деякі з них:
1.Батьківські збори на теми: «Режим дня школяра», «Як допомогти дитині навчатися?», «Організація дозвілля школяра», «Як правильно організувати канікули дитини» та ін.
2.«Поштова скринька». У проміжок між зборами батьки опускають у скриньку «листи» (вони можуть бути анонімними), в яких просять висвітлюють свої запитання. За тиждень до зборів учитель виймає «листи» і готує відповіді на них. Це дає можливість визначити особисті проблеми виховання організованості, які виникають у батьків, що, в свою чергу, допомагає організувати отримання батьками психолого-педагогічними знань відповідно до їх потреб. У цілому, використання «поштової скриньки» сприяє взаємному інформаційному забезпеченню та коригуванню сімейного та шкільного виховання організованості школярів.
3.«Слідами ...». Форма роботи проводиться після відвідин батьками або іншими членами сім’ї уроків, екскурсій, ігрових занять та ін. У межах таких зустрічей розглядалися наступні питання: допомога дитині в організації виконання домашніх завдань; домашня робота учня (режим домашніх занять, порядок виконання уроків, контроль їх виконання та ін.)
4.«Зустрічі-бесіди батьків-гостей» з учнями. Це розповіді батьків про свою роботу або захоплення. У своїй розповіду батьки обов’язково відображають роль організованості.
5.Індивідуальні бесіди сприяють взаємному інформуванню педагогів і батьків про особливості виховання організованості конкретної дитини і, перш за все, обміну педагогічним досвідом, який у кожного неповторний. Учасники індивідуальних бесід активніші, ніж, наприклад, на батьківських зборах.
Таким чином, використання різноманітних форм взаємодії сім’ї і школи сприяє формуванню організованості у молодших школярів.
Список використаних джерел:
1.Макаренко А.С. Книга для родителей. Лекции о воспитании детей / А.С. Макаренко. – М.: Правда, 1985. – 448 с.
2.Нова українська школа. Порадник для вчителя. Розділ 8. Співпраця з батьками [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://base.kristti.com.ua/wp-content/uploads/2017/10/rozd_8_Batki.pdf