Харенко Софія Андріївна
студентка факультету української філології
Науковий керівник: Коломієць Наталія Андріївна
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
На сучасному етапі розвитку суспільства в умовах глобалізації постає важливе завдання сформувати у молодого покоління високу патріотичну свідомість, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботу про благо свого народу, готовність до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України.
Аналіз історичної, філософської, педагогічної літератури свідчить, що проблема патріотичного виховання молоді завжди посідала провідне місце. Суть патріотизму розкрито у працях Г. Ващенка, І. Огієнка, С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлиського, К. Ушинського та ін. Необхідність теоретичного осмислення нових підходів до здійснення патріотичного виховання молодої людини в сучасних умовах актуалізує вивчення праць педагогів О. Вишневського, П. Ігнатенка, Т. Завгородньої, П. Кононенка, М. Стельмаховича, К. Чорної, П. Щербаня та ін. [1, c. 15].
Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави [2].
Вагомий внесок у розроблення теорії і практики патріотичного виховання зробив К. Ушинський. Він вважав, що основним завданням виховання молоді є виховання її на засадах патріотизму. На його думку основними засобами реалізації цього складного завдання є використання виховного потенціалу «рідної мови, природи рідного краю, народних звичаїв, традицій» [3, с. 62]. При цьому він наголошував, що, чим повніше і розумніше виховання дітей у школі буде базуватися «на основах народності, тим ближче стане вона до життя свого народу і буде краще виконувати своє завдання готувати патріотів» [3, с. 68]. На думку педагога, значення національної системи виховання полягає в тому, щоб вона, базуючись на підвалинах історії і культури народу, відтворювала емоційно-естетичний, художньо-творчий, моральний, інтелектуальний, трудовий досвід, культуру і духовність.
Важливо зауважити, що ефективність патріотичного виховання значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів та форм його організації. Діяльність учнівських організацій у патріотичному вихованні займає неабияке місце: відроджується інтелектуальний потенціал, формується і розвивається творча особистість, важливими рисами якої є самостійність в інтелектуально-творчій діяльності, здатній до самоорганізації, саморозвитку, самовиховання, самооцінки.
Наразі в Україні створюються реальні можливості для духовного відродження і розвитку особистості. Тож організація учнівського самоврядування набуває усе більшої актуальності, до якої долучились учні козацького класу Уманської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 3 – «Уманські отамани». Попри молодий вік, з впевненістю можна говорити про свідомість учнів, адже завдання вони собі обрали не з простих: широка громадська діяльність, вивчення історії рідного краю, шанування традицій та звичаїв народу. У 2016-2017 рр. на базі школи створено окремий козацький клас (зараз це учні 8 класу). Ініціаторами цього були насамперед самі діти, класний керівник, шкільна адміністрація і, звичайно ж, батьки, які завжди підтримують.
Спеціальна форма, статут, герб, гімн, розподіл роботи, громадсько-патріотична спрямованість говорять про неповторність та свідомість «Уманських отаманів».
Історичний вектор роботи класу є пріоритетним. Кожна дитина досліджує історію рідного краю, зокрема, біографію земляків, які внесли вагомий внесок у розвиток Уманщини [4, c. 3].
Подібна форма організації учнівського колективу є не лише платформою для вивчення історії, а й насамперед специфічною формою взаємодії учнів, яка ґрунтується на знаннях традицій українського народу. Такий тип роботи дозволяє адаптуватися учням в умовах реального життя, сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними рисами характеру, світоглядом і способом мислення, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.
Отже, нині можна стверджувати, що на сучасному етапі створено передумови для оновлення змісту й технологій патріотичного виховання, формування гуманістичних цінностей та громадянської позиції підростаючого покоління. Це дає змогу школі виділити у своїй структурі місце новим учнівським організаціям, на зразок «Уманських отаманів». Подібного типу об’єднання дають змогу учням не лише вивчати предмети історичного та культурознавчого циклу, а й, насамперед, ідентифікувати себе у складний час глобалізаційних процесів, сформувати патріота, гуманну, порядну, всебічно розвинену людину, психологічно підготувати учнів до діяльності в шкільному колективі, а згодом і в державі.
Список використаних джерел:
1.Ївженко Ю. В. Молодіжні громадські організації як інститут формування соціальної активності особистості / Ю.В. Ївженко / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 1. – 289 с.
2.Концепція національно – патріотичного виховання дітей і молоді. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http:/mon.gov.ua/usi-novini/2015/06/16/naczoonalno-patriotichne-vixovannya/.
3.Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні. Вибрані педагогічні твори : у 2 т. / К.Д. Ушинський. – К., 1983. – Т. 1. – С. 43–103.
4.Шукайло В.І. Не цураймося,признаваймося / В.І. Шукайло // Рідна Умань. – 2017. – 21 жовт. – С. 4.