Марина Швець,
Магістрантка 164 групи факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Особливе місце в розвитку мислення молодших школярів належить В. О. Сухомлинському, ім'я якого відоме не тільки в нашій державі, а й далеко за її межами. Відомо, що мислення починається з розвитку культури відчуттів і сприймань. Василь Олександрович зазначає, що сприймання – найважливіший психічний процес, завдяки якому предмети і явища навколишнього світу, відбиваючись у нашій свідомості, породжують почуття й переживання. Тому педагог вчив дітей помічати найменші, найтонші зміни в природі [4]. Чим більше треба дитині осмислити й за¬пам'ятати, тим більше їй необхідно побачити взаємозв'язків у навколишній природі. Із цього видно, що розвиток мислення і пам'яті тісно пов'язаний із розвитком органів чуття й сприймання [1].
Виховуючи учнів початкової школи, В. О. Сухомлинський вчив їх бачити в звичайному – незвичайне, шукаючи й відкриваючи причинно-наслідкові зв’язки. Розвиток органів чуття і сприймання безпосередньо залежить від рівня розвитку уваги школяра. Багато років роботи в школі переконали В. О. Сухомлинського в тому, що оволодіти увагою можна, створивши, утвердивши, зберігши її певний внутрішній стан – емоційне піднесення, інтелектуальне натхнення. На думку В. О. Сухомлинського, мимовільна увага має поєднуватися з довільною. Таке, поєднання виникає тоді, коли учень, слухаючи, думає. Чим активніша думка в процесі сприймання навчального матеріалу, тим легше учневі навчатися [4].
Для розумового розвитку дитини педагог радить проводити спеціальні уроки мислення вже в дошкільний період. Урок мислення – це і живе, безпосереднє сприймання образів, картин, явищ, предметів навколишнього світу, і логічний аналіз, здобування знань, розумові вправи, з'ясування причин і наслідків. Якщо ви хочете, пише відомий педагог, щоб навчилися мислити ваші "тугодуми”, приведіть їх до такого джерела, яке відкривало б ланцюг явищ, аби наслідок одного ставав причиною другого. В. О. Сухомлинський стверджує, що є два основні типи людського мислення–логіко-аналітичне, або математичне, й художнє, або образне. Він радить зібрати своїх майбутніх першокласників вересневого дня і піти з ними в осінній ліс. Саме там педагог побачить малюків з цими двома яскраво вираженими типами мислення. Наприклад, дитина звернула увагу на кущ шипшини, густо всіяний червоними ягодами й срібними краплинами роси; крім цього куща, дити¬на більше нічого не бачить, увесь світ краси для неї–у цьому творінні природи [3]. У засвоєнні математики такі учні мають значні труднощі або й не встигають з цього предмета.
Для інших дітей ніби й не існує гармонії краси. Вони запитують: а чому це на заході сонце стає червоним? Куди воно ховається на ніч? Чому одні листки стають восени червоними, інші – оранжевими, а ще інші – жовтими? Перед поглядом цієї дитини відкривається передусім не образний, а логічний, причинно-наслідковий аспект світу. Це логіко-аналітичне, або математичне мислення. Василь Олександрович радить учителям, які працюватимуть з першим класом: протягом року здійсніть двадцять–тридцять мандрівок у природу, де діти захоплюватимуться, переживатимуть почуття подиву перед її красою і водночас мислитимуть, аналізуватимуть.
Особливу увагу в розвитку мислення В. О. Сухомлинський надавав також музиці і казці. Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовний світ, мислення і мова.
Багаторічний досвід переконав В. О. Сухомлинського в тому, що естетичні, моральні та інтелектуальні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казки, стимулюють потік думки, який пробуджує до активної діяльності мозок, живить мислення. Під впливом почуттів, що пробуджуються казковими об¬разами, дитина вчиться мислити словами. За словами В. О. Сухомлинського, його вихованці не оволоділи б навичками абстрактного мислення, якби в їхнє духовне життя не увійшла Казка [2].
Розвиток мислення Василь Сухомлинський тісно пов’язує з умінням читати. Невміння подумки схопити закінчені, логічно самостійні частини речення, невміння здогадатись про зміст якоїсь частини речення, навіть не дочитавши його до кінця – все це позначається не тільки на успішності, а й на розвитку мислення. Хто не вміє читати – не вміє мислити.
У "Школі радості" для виховання культури мислення учнів значне місце відводилося шахам. Гра в шахи дисциплінує мислення, виховує зосередженість і розвиває пам'ять. Вона має ввійти в життя початкової школи як один із елементів розумової культури, радив В. О. Сухомлинський.
Розвиток мислення В. О. Сухомлинський тісно повзував з пам'яттю. Зберігання в пам'яті необхідних знань – одна зважливих умов творчого мислення. Дитині з поганою пам'яттю важко мислити, міркувати. Відставання, неуспішність у середніх і старших класах з'являються головним чином тому, що в роки навчання в молодших класах учень не зберіг у пам'яті тих елементарних істин, які є, так би мовити, фундаментом знань.
Водночас В. О. Сухомлинський зазначав, що без емоційного ставлення до знань, без інтересу, подиву, задоволення, радості, захоплення, впевненості та інших позитивних переживань навчання неможливе. Проте, педагог вимагав не пріоритету емоцій, а злиття думки й почуття, "гармонії розуму і серця".
В. О. Сухомлинський зазначає, що коли ви хочете бути справжнім вихователем, відкрийте людську красу передусім у самому собі [4].
Список використаних джерел
1. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибр. твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. – Т.1. – С.55-208.
2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5-т. — Т.1. – К.: Рад. школа, 1976. – 636c.
3. Сухомлинськй В. О. Сто порад вчителеві // Вибрані твори в 5-т. – Т.2.- – К.: Рад. школа, 1976. – С. 419 – 651.
4. Сухомлинськй В. О. Народження громадянина // Вибрані твори в 5-т. – Т.3. — К.: Рад. школа, 1977. – С. 283 – 582.