Аносова Ірина Вікторівна
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
Актуальною в наш час все більш стає проблема обдарованості. Це насамперед пов’язано з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях. Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих особистостей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти. Нерідко творче мислення обдарованих учнів розглядається як відхилення від норми або негативізм. Експерименти проведені в багатьох країнах світу щодо виявлення обдарованості, переконливо показали, наскільки складно перебудувати систему освіти, змінити ставлення педагога до обдарованих школярів, зняти бар’єри, що блокують їх таланти.
Саме тому для збереження інтелектуального потенціалу нації, який є показником духовного і матеріального поступу країни, дедалі актуальнішою стає проблема навчання і розвитку обдарованих дітей.
Теоретичні питання обдарованості досліджували А.Н. Лєонтьєв, С.А. Рубінштейн, Б.М. Тєплов, О.М. Матюшкін. Так, дослідник О.М. Матюшкін наполягав, що обдарованість завжди творча, якщо немає творчості, то не варто говорити про обдарованість.
Побутує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги від дорослих, але насправді такі діти є найбільш чутливі до оцінки їхньої діяльності. Увага до обдарованої дитини не повинна вичерпуватися лише періодом її навчання. Потрібні спеціальні школи, спеціально підготовлені вчителі, спеціальні підручники.
Обдарованість – це індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.
У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості:
• раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам);
• образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам);
• раціонально-образний (необхідний історикам, філософам, учителям);
• емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
В умовах освітньої системи нової української школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.
Обдаровані діти – діти, в яких у ранньому віці виявляють здібності до виконання певних видів діяльності.
Обдаровані учні молодшого підліткового віку характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам’ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо. Їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву у науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребі працювати без відпочинку. Обдаровані учні молодшого підліткового віку досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою цілі, яких не можна досягти в даний момент, що призводить до емоційного розладу і дестабілізації поведінки.
Відомий психолог А.Г. Савенков, розрізняє терміни «дитяча обдарованість» і «обдаровані діти». Останній підкреслює можливість існування особливої категорії дітей. Перше ж словосполучення означає виключність, виняток, своєрідний дар, «іскра Божа», що є в кожного, але виявляється і розвивається різною мірою [4, 38с ].
Отже, обдарована дитина – та, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями у тому або іншому виді діяльності.
Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності.
На нашу думку, доцільно застосовувати такі основні форми роботи з обдарованими учнями у школі як групові та індивідуальні заняття на уроках в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має наповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.
Серед методів навчання обдарованих учнів мають переважати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизація, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий характер.
Вище перелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної роботи та позашкільної, виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у (наукових) тематичних масових заходах, огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.
Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу.
Одним із пріоритетних напрямків розбудови НУШ є спрямування педагогічного процесу на оптимальний розвиток і реалізацію духовного, інтелектуального, фізичного потенціалу учнів через диференціацію освіти; формування інтелектуальної еліти нації із талановитої учнівської молоді.
Нова українська школа працює на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти. У рамках цієї моделі школа максимально враховує права обдарованої дитини, її здібності, потреби та інтереси, на практиці реалізуючи принцип дитиноцентризму.
Освітню діяльність організовано з урахуванням навичок XXI століття відповідно до індивідуальних стилів, темпу, складності та навчальних траєкторій обдарованих учнів: від комунікативних типів завдань (знайти спільну мову з друзями, учителями, однокласниками, батьками, незнайомими людьми) до творчих (креативно-інноваційних). У навчанні враховані вікові особливості фізичного, психічного і розумового розвитку дітей. Для цього запроваджується двоциклова організація освітнього процесу на рівні базової загальної середньої освіти.
У концепції нової українській школі виявляють індивідуальні нахили та здібності кожного учня для цілеспрямованого розвитку і профорієнтації. У цій справі Нова школа допомагає формувати оптимальну траєкторію розвитку кожної дитини.
Виконання практичних завдань гармонійного розвитку здібних і обдарованих учнів передбачає налагодження роботи за такими напрямками:
• виявлення цих учнів ще на початкових етапах перебування в освітньому середовищі;
• створення умов їх навчання і виховання, які сприяють самореалізації особистості;
• вивчення результативності учнівської, педагогічної і управлінської діяльності шкіл і дошкільних закладів.
Упровадження системи вивчення індивідуальних запитів, здібностей, інтересів учнів та пошуку інтелектуально здібних і обдарованих дітей передбачає їх виявлення шляхом педагогічних спостережень, психодіагностичних досліджень та організацію отриманої інформації у своєрідний банк даних, який містить відомості про учнів та їх педагогів.
Отже, розвиток особистості обдарованої дитини є невід’ємною складовою соціально значущої проблеми забезпечити оптимальних умов для самоактуалізації обдарованих дітей, яку нині вирішує наше суспільство. Для успішного розв’язання зазначеної проблеми важливо враховувати всі ті як позитивні, так і негативні фактори, що впливають на розвиток обдарованих дітей, починаючи ще з дошкільного віку. Як свідчать наші дані, передусім необхідно досліджувати вплив на обдарованих дітей тих соціально-психологічних факторів, які сприяють їх особистісному розвитку та самореалізації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Босенко М.І. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості // Шкільний світ. – №24. – 2011. – с. 9–10.
2. Ващенко Г. Обдарованість. – К., 2009. – с. 140–150.
3. Гнатюк О.В. Чинники активності технічно обдарованих підлітків // Обдарована дитина. – №2. – 2012. – с. 44–48.
4. Савенков А.Г. Психологія дитячої обдарованості // УМО ВО. - №2.– 2018. – с.38.