ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Коломієць Наталія Андріївна

(м. Умань, Україна)

   Одним із пріоритетних завдань реформування освіти в Україні є підготовка освіченої, творчої особистості, створення умов для її реалізації та самореалізації, забезпечення розвитку її задатків і здібностей у процесі навчання. Це зумовлює необхідність базування навчання на основних принципах особистісно орієнтованого підходу, що вимагає звернення вектора системи освіти у формуванні різнобічно та гармонійно розвиненої особистості на особистісний пріоритет, врахування в навчанні суб’єктного досвіду дитини (Л.І. Божович, І.В. Дубровіна, В.С. Ільїн, Л.І. Рувинський, А.Г. Самолов, Г.А. Цукерман та ін.).

   Суб’єктивність дитини визначається тим, що вона реалізує в навчальній діяльності свою потребу в новій соціальній позиції і отримує практичний результат, виконуючи завдання вчителя. При цьому характер навчальної діяльності учня виявляється в трьох взаємопов’язаних субпроцесах: засвоєння інформації, удосконалення психічних функцій (розвиток) і формування емоційно-ціннісного ставлення до світу, що програмує відповідні моделі поведінки [1].

   Реформаторські процеси в галузі освіти, які відбуваються нині в Україні, спрямовані на її гуманізацію та демократизацію і здійснюють свій вплив як на зміст, так і на методи навчання. З усіх складових (мета, завдання, зміст, засоби, форми, методи, прийоми, контроль та аналіз результатів) саме методи виступають вирішальною умовою ефективного функціонування процесу навчання; вони здійснюють своєрідний синтез у навчанні, зосереджуючи в собі всі його особливості. Тому вдосконалення, осучаснення освіти має супроводжуватися оновленням методів її реалізації, коли поряд із традиційними широкого застосування набувають їх інноваційні різновиди.

   Вагомі потенції в цьому аспекті закладені в інтерактивних методах навчання, які втілюються через навчальне співробітництво, взаємодію, що надає кожному учневі емоційну й змістову підтримку, можливість самоствердження, самовипробування, сприяє набуттю ним досвіду виконання рефлексивних функцій, формує позитивну навчальну мотивацію, створює передумови, необхідні для загального розвитку дитини молодшого шкільного віку. З метою результативності організації процесу навчання молодших школярів ми пропонуємо вчителям-практикам ввести до свого традиційного арсеналу методів й інтерактивні їх різновиди.

   Для інтерактивного навчання слід добирати такі види діяльності, які давали б дітям змогу виявляти ініціативність, самостійність, розумове напруження, винахідливість, творчість. Оптимальним у цьому аспекті є створення діалогічного педагогічного середовища, в якому особистість визначається цінною, вільною, шанованою. Залучаючись до такого середовища, вона має змогу одержати поради, підтримку, консультацію, винайти шляхи оптимальної організації власної навчальної діяльності.

   Зважаючи на психофізіологічні особливості молодших школярів, матеріал, що опрацьовується на уроці за допомогою інтерактивних методів навчання, необхідно насичувати змістом, який містить елементи незвичності, загадковості; завдання мають носити творчий характер, що сприятиме розвитку в учнів глибокого і стійкого інтересу до спілкування, діяльності на засадах співробітництва, а, отже, позитивно впливатиме на формування в молодших школярів комунікативної компетенції. 

   Оскільки важливим напрямом сучасного початкового навчання є комунікативність, тому перевага має надаватися парним та груповим формам роботи. Педагогічно правильно організована, така робота сприяє розвитку в учнів здібності до спілкування, обміну знаннями, підвищенню мотивації до навчання, змінює міжособистісні відносини як між самими учнями, так і між учителем та учнем.

   Залучення молодших школярів до парної і групової роботи створює передумови для їхнього вправляння в спілкуванні, вимові, налагодженні комунікативних стосунків з однокласниками. Організовуючи таку роботу, необхідно пояснювати учням її мету, способи її досягнення.

   Для підвищення ефективності парної і групової роботи слід розробити (бажано разом з учнями) правила її проведення та критерії оцінки досягнень (слід врахувати, що просоціальні навички молодших школярів знаходяться ще на стадії становлення, і допомога та поради з боку вчителя є вкрай необхідними).

   Звичайно, на початковому етапі, внаслідок недостатнього соціального досвіду, діти не відчувають єдності при виконанні завдання. Проте, не слід забувати, що особливістю дітей молодшого шкільного є те, що вони, за сприятливих умов, досить швидко навчаються підтримувати один одного в спробі засвоїти щось нове, виконати завдання, що надходить від значущого для них дорослого – вчителя. До того ж, замкнуті і сором’язливі діти або діти з неформальними навичками спілкування починають більш активно, усвідомлено й творчо працювати над серйозним питанням, якщо отримують допомогу з боку інших членів групи. Поступово навчившись «приєднуватись» один до одного, учні не тільки будуть краще працювати в групі, а й набуватимуть корисних навичок міжособистісного спілкування, взаємодії на засадах співробітництва і взаємодопомоги.

   Завдання вчителя полягає в тому, щоб у процесі навчання зробити учня своїм співробітником, зберегти за ним переживання почуття свободи вибору. Такий підхід заперечує прояви імперативності й авторитарності з боку педагога, підносячи, натомість, його налаштованість на підтримку розвитку особистості дитини, активізацію її природних потенційних можливостей та особистісних якостей. Ідеться не про усунення труднощів у процесі роботи, а про формування в молодших школярів умінь адекватної самооцінки, відчуття позитивного ставлення з боку значущого дорослого, яким є для них учитель. Взаємодія вчителя та учня на засадах співробітництва має надавати останньому можливість стати «відкривачем» нового, мати власну точку зору, відстоювати її.

   Рівень готовності вчителя до організації освітнього процесу з використанням інтерактивних методів визначається насамперед його вміннями результативно застосовувати в освітньому процесі досвід дітей, враховувати їхній інтерес до оточуючих, прагнення до спілкування, що тісно поєднуються з вміннями оптимально добирати та застосовувати такі методи, підводити дітей до усвідомлення необхідності виконання спільних дій, залучення до співробітництва з метою виконання спільного завдання. 

   На останок хочемо зазначити: орієнтування на успіх у застосуванні інтерактивних методів лише на вузівську підготовку є безперспективним. Адже в сучасних умовах не уявляється можливим надати майбутньому вчителю такого обсягу знань, який забезпечував би йому належний рівень професійної компетентності упродовж усієї кар’єри. Таким чином, розвиток і збагачення професійної майстерності вчителя має здійснюватися на основі його власних сил, здібностей, можливостей і потреб, які стимулюють самоосвіту, саморозвиток і самореалізацію педагога.   

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бондар С.П. Методи навчання: традиції та інновації / С.П. Бондар // Біологія і хімія в школі. – 2000. – № 5– С. 13-17.

Please publish modules in offcanvas position.