Коляденко Ганна Сергіївна
(м. Умань, Україна)
На сучасному етапі розвитку системи освіти помітно зросла кількість досліджень, предметом яких стало використання інноваційних технологій у освітньому та виховному процесі.
Мета роботи: розкрити сутність та значення інноваційної спрямованості процесу виховання у загальноосвітній школі; визначити складові та сутність інноваційного потенціалу школи як основи формування інноваційної спрямованості виховного процесу.
Постановка проблеми. Так як школа – один із інститутів соціалізації людини, проблема формування інноваційної спрямованості виховного процесу є найактуальнішою в сучасній освіті; передбачає врахування певних особливостей, чинників, соціальних і психолого-педагогічних умов формування виховного процесу. Слід зауважити, що дана проблема потребує подальшого дослідження, зокрема аналізу методики використання та систематизації інноваційних технологій виховного процесу у практичній діяльності вчителя загальноосвітньої школи.
Аналіз наукової літератури свідчить, що даній проблемі присвячені праці таких вчених, як: Н. Василенко, М. Владика, Є. Горєнкова, І. Дичківської, Г. Жици, В. Караковського, Л. Новікової, С. Полякова, Н. Селіванова, Е. Соколова та ін.
Формування інноваційної спрямованості виховного процесу загальноосвітньої школи передбачає якісні й кількісні зміни в діяльності суб’єктів виховного процесу, що забезпечують створення чи перетворення, впровадження і поширення інновацій у виховному процесі загальноосвітньої школи. Інноваційна спрямованість виховного процесу загальноосвітньої школи характеризується відповідністю цілей, завдань, змісту виховання сучасним вимогам і потребам суб’єктів виховання, швидкістю реагування й адаптації виховного процесу до нових умов гуманізації і демократизації суспільства, активним і постійним пошуком шляхів оновлення, вдосконаленням процесу виховання, впровадженням у практику наукових досягнень, поширенням перспективного педагогічного досвіду [3, с. 112].
Виховання, як зазначав Г. Сковорода, є умовою людського буття. Оскільки кожна людина прагне прожити радісне, щасливе життя, то і виховання повинно приносити задоволення. Але слід зауважити, що ефективність такого виховного процесу забезпечує, насамперед, інноваційний потенціал навчально-виховного закладу.
Інноваційний потенціал навчально-виховного закладу, за І. Дичківською, – це здатність навчально-виховного закладу створювати, сприймати, реалізовувати нововведення та своєчасно позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного. Слід зазначити, що таке визначання акцентує увагу на тому, що інноваційний потенціал є тим підґрунтям, на підставі якого розробляються, впроваджуються нововведення [1, с. 25-28 ].
Перш за все, в інноваційній школі необхідно створити такі умови, щоб кожна дитина почувала себе там комфортно, незалежно від її індивідуальних психофізіологічних особливостей, здібностей і нахилів. Значну увагу необхідно приділити фізичному, психічному й моральному стану учнів. Використовуючи знання з психології необхідно створити умови для того, щоб у дитини виникло внутрішнє бажання працювати, «творити себе», а це, як відомо, показник найвищого рівня виховання.
Варто наголосити на тому, що доцільність застосування інновацій у виховному процесі пов’язана з результативністю й ефективністю розв’язання виховної проблеми, в якій результативність – це те, що забезпечує позитивний результат, а ефективність – співвідношення отриманих результатів з цілями і минулим досягненням у виховній практиці [2, с. 198].
Також, варто зазначити, що процес формування інноваційної спрямованості виховного процесу у загальноосвітній школі включає певні педагогічні умови, а саме: актуалізацію мотивації педагогів до інноваційної виховної діяльності; удосконалення знань педагогів та набуття ними досвіду організації інноваційної виховної діяльності з використанням інтерактивних методів; організація творчої взаємодії суб’єктів виховного процесу загальноосвітньої школи на основі його інноваційної спрямованості; управління інноваціями у виховному процесі загальноосвітньої школи.
Процес формування інноваційної спрямованості виховного процесу загальноосвітньої школи включає в себе 4 етапи ( підготовчий, організаційний, операційний, продуктивний). Вони передбачають послідовні дії суб’єктів виховання, що забезпечують формування інноваційної спрямованості виховного процесу загальноосвітньої школи [4, с. 159].
Отже, на підставі аналізу літератури, можна зробити висновок, що формування інноваційної спрямованості виховного процесу загальноосвітньої школи буде ефективним, якщо здійснюватиметься відповідно до науково обґрунтованих теоретичних положень і врахування позитивного практичного досвіду шляхом реалізації обґрунтованої її системи. А її основою є інноваційний потенціал загальноосвітньої школи, який забезпечує якість виховних інновацій та ефективність їх впровадження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Василенко Н. В. Інноваційний потенціал школи / Н. В. Василенко // Директор школи. — 2011. — № 3. — 25-28 с.
2. Степанов Е. Н. Педагогу о современных подходах и концепциях воспитания / Е. Н. Степанов, Л. М. Лузина – М.: ТЦ Сфера, 2008. – 224с.
3. Шрагіна Л. І. Технологія ТВРЗ / / інноваційні технології в початковій школі. – К.: Шк. Світ, 2008. – 112 с.
4. Алфімов Д. В. Інноваційна освітня система: шляхи відродження / Д. В. Алфімов // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: зб. наук. праць / Ред. кол. Л. І. Даниленко та ін. – К. : Логос, 2000. – 158-160 с.