ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ЛАНКИ ОСВІТИ, ЩО СПРЯМОВАНА НА СТВОРЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Осадченко Тетяна Михайлівна

(м. Умань, Україна)

Цибульська Вікторія Вікторівна

(м. Умань. Україна)

   Створення здоровʼязбережувального середовища – це спільна діяльність усіх учасників освітньої взаємодії (вчителів, учнів, батьків, педагогічних та медичних працівників, адміністрації закладу тощо), тому вважаємо, що саме полісуб’єктна взаємодія розкриває сутність сучасного педагогічного процесу.

   Актуальною в сучасній педагогіці початкової школи є проблема полісубʼєктної взаємодії з метою здоровʼязбереження в рамках системи «вчитель − учень − батьки».

   Професійна діяльність майбутнього учителя початкової школи є унікальною за своєю спрямованістю та структурованістю. У зв’язку з розвитком суспільства, техніки та технологій відбувається перетворення і розширення її функцій. Це особливо яскраво проявляється у напрямі здоровʼязбереження. 

   Як зазначає Н. Карапузова, саме вчитель початкової школи повинен «забезпечити інтелектуальний, фізичний, моральний, естетичний, емоційно-вольовий розвиток особистості дитини, здійснювати пропедевтичну роботу в напрямі здоров’язбереження. Він закладає майбутній потенціал здоров’я, формує нове покоління громадян, здатного до життєтворчості і здоров’язбереження впродовж життя»1, с. 40. 

   В його функціональні обов’язки входить профілактична робота з батьками, організація співпраці з батьківським колективом на засадах здоровʼязбережувальної педагогіки, яка передбачає дотримання спільних вимог щодо збереження та зміцнення здоров’я дітей в повсякденній життєдіяльності; формування ціннісного ставлення до власного здоров’я та здоров’я дитини; розвиток у батьків готовності до реалізації триєдності фізичного, психічного і духовного здоров’я особистості. 

   Батьки сьогодні також повинні стати активними учасниками здоровʼязбережувальної діяльності з метою створення комфортного, емоційного, турботливого та фізичного врівноваженого простору життєдіяльності дитини, в якому суттєву роль відграють умови формування освітнього середовища початкової школи.

  На основі результатів сучасних досліджень щодо умов ефективного створення здоровʼязбережувального середовища, акцентуємо увагу на ролі майбутнього учителя початкової школи як активного суб’єкта здоровʼязбережувального середовища, який реалізує ключові завдання здоровʼязбереження молодших школярів:

 визначення цілей здоровʼязбереження учасників освітнього процесу;

 проектування змісту здоровʼязбережувальної освіти;

 конструювання та реалізація форм, методів, технологій та засобів профілактичних заходів і здоровʼязбережувальної діяльності у початковій школі;

 діагностування стану здоров’я та рівня здоровʼязбережувальної компетентності учасників освітнього процесу;

 удосконалення предметно-просторової інфраструктури закладу з метою здоровʼязбереження його суб’єктів та ін.

Створення здоровʼязбережувального середовища початкової школи − це спільна активна полісуб’єктна діяльність учасників освітньої взаємодії у початковій ланці освіти, що спрямована на проектування та реалізацію умов (середовища), які забезпечують здоровʼязбережувальний ефект у системі взаємодії «вчитель − учень − батьки» 2, с. 312.

   Здоровʼязбережувальний ефект, на нашу думку, повинен стосуватися усіх учасників освітньої взаємодії, а не тільки учнів. Професійна діяльність вчителя початкової школи сьогодні віднесена до найбільш стресогенних і напружених у психологічному відношенні. Погоджуємося з дослідницею Н. Карапузовою, що постійне розумове напруження, комунікативні перевантаження, швидкоплинні інноваційні процеси у системі початкової освіти, багатофункціональність учителів загальноосвітньої школи І ступеня (викладає дисципліни із семи освітніх галузей), конфліктні ситуації з учнями чи їх батьками тощо вимагають від майбутніх педагогів уміння усвідомлювати та оцінювати власні ресурси, великих резервів самовладання й саморегуляції, що сприяє запобіганню фізичного, емоційного і розумового   виснаження фахівця й, відповідно, збереженню та зміцненню їх професійного здоров’я 1, с. 42.

   Тому, дотримуючись принципу співтворчості здоровʼязбережувальної педагогіки, який передбачає взаємну повагу і взаємну зацікавленість, пошук способів конструктивної взаємодії «вчитель − учень − батьки» та забезпечує зміцнення здоров’я не тільки учнів, а й усіх суб’єктів освітнього процесу, вважаємо за доцільне заради досягнення формальних показників успішності в навчанні не нехтувати здоров’ям кожного суб’єкту освітньої взаємодії, а формувати ставлення до власного здоров’я і здоров’я рідних, як до найвищої індивідуальної й суспільної цінності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Карапузова Н. Д. Здоров’язбережувальні технології у системі професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів / Н. Д. Карапузова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. − 2015. − №1. − С. 39-45.

2. Осадченко Т. М. Підготовка майбутнього вчителя до створення здоров’язбережувального середовища початкової школи як педагогічна проблема / Т. М. Осадченко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології / гол. ред. А. А. Сбруєва. – Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2014. – №7 (41). – С. 309-316.

Please publish modules in offcanvas position.