Іваніцька Юлія Миколаївна,
(м. Умань, Україна)
Посилення соціальної ролі особистості, актуальність тенденцій гуманізації та демократизації суспільства зумовлюють необхідність формування творчої особистості, її вмінь і навичок, що є нагальною проблемою сучасної психолого-педагогічної науки та практики.
Початкова школа покликана виховати особистість, здатну активно перетворювати навколишній світ, максимально проявляти власні творчі можливості.
Вважаємо, що вирішенню цих завдань сприяє широке використання інтелектуальної гри у початковій школі. Феномен гри надзвичайно складний, багатоманітний, проте визначення гри як поняття, що включає субстанціальну, змістову і функціональну її сутність, відсутній.
Для освітнього процесу важливо, що гра − простір внутрішньої соціалізації дитини, засіб засвоєння соціальних установок. У педагогічній науці (В. Беспалько, О. Газман, Р. Жуковська, А. Запорожець, Д. Кавтарадзе, Я. А. Коменський, Т. Коннікова, Д. Менджерицька, Л. Новікова, А. Панфілова, А. Усова, К. Ушинський, С. Шмаков та ін.) гра розглядається як засіб вивчення і формування особистості. У дослідженнях науковців (Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, І. Кон, Д. Узнадзе, Д. Фельдштейн та ін.) гра аналізується як самостійний вид діяльності.
Видатний вітчизняний педагог-філософ С.Гессен підкреслює, що, «гра є найхарактернішою для дитинства діяльністю, і притому діяльність до краю невтомна, що майже не знає перерв». Щедровицький стверджує, що гра є особливим педагогічним творінням, хоча творцем її були не окремі люди, а суспільство у цілому. Д. Узнадзе справедливо стверджує, що змістом гри можуть виступати: власне ігрові дії; навчальні дії (вирішення завдань); спілкування (дискусії, обговорення питань); трудові дії (виготовлення моделей) тощо.
Незважаючи на надзвичайно широкий діапазон інтелектуальних ігор, вони мають єдину сутність, а саме: вирішення певних задач у процесі гри сприяє розвитку і творчості, в результаті використання знаходиться або створюється щось нове, необхідними є особливі якості розуму (спостережливість, вміння співставляти і аналізувати, комбінувати, знаходити зв’язки і залежності, закономірності тощо) [2, с.45-48].
Гра дозволяє організувати творчу діяльність учнів початкової школи шляхом імітації умов, наближених до життя, що сприяє підвищенню мотивації до навчання. Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості в самовираженні, самоствердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації.
У грі відбувається глибоке усвідомлення навколишнього світу, що підтверджує її зв'язок з потребами і мотиваціями дітей.
Погоджуємося з ученими, що розглядають педагогічно організовану гру як форму «організації навчання, виховання і розвитку особистості, яка здійснюється педагогом на основі цілеспрямовано організованої діяльності учнів, що спочатку мотивована на успіх, здійснюється за спеціально розробленим сценарієм і правилами, максимально спирається на самоорганізацію учнів; відтворює і моделює досвід людської діяльності і спілкування» [1; 3]. Згодні з А.Панфіловою, яка вважає, що більшості ігор, які використовуються в навчальному процесі, відносяться до класу інтерактивних, оскільки всі рішення приймаються учасниками спільно.
Розвивальна функція гри полягає у тому, що гра здійснює вплив на розвиток уяви, образного мислення (Л. Виготський, В. Давидов); мотиваційно-потребову сферу особистості (Д. Ельконін та інші); пізнавальний інтерес, художні здібності (Р. Жуковська та ін.); виховна функція гри обумовлена можливістю формування в ігровій ситуації різноманітних якостей особистості: доброзичливості, толерантності гуманістичної спрямованості, відповідальності тощо.
Реалізація інтелектуальної гри у початковій школі сприяє здійсненню таких функцій як: діагностика і самопізнання учнів початкової школи у процесі гри, мотивація і стимулювання до навчання, самореалізація в грі, розвиток і корекція особистісних якостей, накопичення життєвого досвіду, корекція поведінки та діяльності учнів, релаксація.
Можливості гри виражені в сукупності її основних функцій: діагностичної, навчальної, розвивальної, виховної, стимулюючої, комунікативної, організаційної, коректувальної, функція релаксації, соціалізації тощо.
Отже, реалізація в освітньому процесі інтелектуальної гри відбувається у діадах «учень-учень», «учень-учні», «вчитель-учні» на основі позитивного емоційного мікроклімату на уроках, атмосфера доброзичливості, невимушеності та співдружності стимулює активність учнів, сприяє розвитку відповідальності, комунікативності та творчості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Дзюбенко І. Проблема формування компетентностей майбутніх учителів у педагогічній теорії та практиці/ І. Дзюбенко // Nauczanie i uczenie sie w dziataniu / pod redakcja naukowa Malgorzati Jaqodzinskiej. – Плоцьк, 2013. – С. 211-219.
2. Мандель Б. Интеллектуальная игра: на перекрестке научных дисциплин / Б. Мандель // Педагогика. – 2006. – №7. – С44-48.
3. Педагогический энциклопедический словарь/ гл.ред. Б.М.Бим-Бад; редкол.: М.Безруких, В.Болотов, Л. Глебова и др. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2003. – 528с.