Панібратська Анжела Василівна
(м. Умань, Україна)
Останнім часом в українській педагогіці зроблено багато спроб знайти найоптимальніший шлях реалізації нових освітніх завдань. Аналіз науково-методичної літератури дозволяє стверджувати, що базові компетентності молодших школярів формується під впливом певних зовнішніх і внутрішніх умов, усвідомленого чи неусвідомленого сприйняття інформації, залучення до певних видів діяльності. Складність процесу формування компетентності учнів початкової школи зумовлює необхідність дотримуватися певних педагогічних умов.
Відомі вчені (В. Андрєєва, Ю. Бабанський, М. Конюхов, О. Пєхота, Р. Серьожников та інш.) з різних аспектів розглядають зміст поняття «педагогічні умови». У процесі теоретичного аналізу встановлено, що не існує єдиного тлумачення сутності поняття «умова». В енциклопедичному словнику умова розглядається як сукупність факторів, які впливають на щось, створюють середовище функціонування або протікання чого-небудь [4, с. 625]. У тлумачному словнику С. Ожегова умову визначають як вимогу однієї зі сторін, які домовляються; як усну чи письмову згоду про що-небудь; як правила, що встановлені в будь-якій сфері життя, діяльності; як обставини, за яких відбувається чи залежить що-небудь [3, с. 134].
Умова – компонент комплексу об’єктів (речей, їх станів, взаємодій), з якого випливає існування відповідного явища. У цілому цей комплекс називають достатніми умовами явища. Якщо з усіх можливих умов відібрати загальні, отримаємо необхідні умови, тобто ті, за яких можливе певне явище. Визначення поняття «умови» в педагогіці пов’язане передусім з педагогічним осмисленням цієї категорії. Досить широко поняття «умова» використовується у дидактиці у процесі характеристики цілісного педагогічного процесу, окремих його сторін і складових частин.
У психології «умову» розуміють як сукупність явищ зовнішнього та внутрішнього середовища, що, імовірно, впливають на розвиток конкретного психічного явища; до того ж це явище опосередковується активністю особистості, групи людей (за М. Конюховим), В. Каспіна умови розуміє як обставини, що стимулюють формування у студентів впевненості, подання студентам чітких умов, постанову перспектив перед колективом студентів і педагогів.
У ході аналізу науково-педагогічної літератури встановлено, що більшість вчених досліджували проблему поняття «педагогічні умови» стосовно певного виду діяльності.
Так, Р. Серьожникова «педагогічні умови» розуміє як сукупність об’єктивних можливостей, змісту, форм, методів, педагогічних прийомів.
На думку В. Андрєєва, педагогічні умови являють собою результат цілеспрямованого відбору, конструювання й застосування елементів змісту, методів (прийомів), а також організаційних форм навчання для досягнення дидактичних цілей [1, с. 86]. Ю. Бабанський визначає педагогічні умови як чинники (обставини), від яких залежить ефективність функціонування педагогічної системи [2, с. 242]. Згідно психолого-педагогічних досліджень педагогічні умови слід розуміти як обставини, від яких залежить та відбувається цілісний продуктивний педагогічний процес професійної підготовки фахівців, що опосередковується активністю особистості чи групи людей. У цьому контексті умови є динамічним регулятором інформаційних, особистісних, психологічних і педагогічних чинників навчання.
Ми погоджуємося з думкою науковців, які вважають, які вважають, що педагогічні умови – категорія, що визначається як система певних форм, методів, матеріальних умов, реальних ситуацій, що об’єктивно склалися чи суб’єктивно створених, необхідних для досягнення конкретної педагогічної мети.
Педагогічні умови – структурна оболонка педагогічних технологій чи педагогічних моделей; обставини, завдяки яким реалізуються компоненти технологій. Отже, педагогічні умови (формування ціннісного ставлення до цілей, змісту і результатів власної пізнавально-інтелектуальної діяльності; індивідуального підходу у навчанні), розуміємо як сукупність організаційних форм, методів, прийомів, засобів координації навчального і виховного впливу на учнів для мотивації та стимулу ефективного саморозвитку професійно-важливих особистісних здібностей та якостей, базових компетентностей і, як наслідок – цілісного становлення їхньої особистості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Андреев В. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности / В. Андреев. – М. : Высш. шк., 1981. – 240 с.
2. Бабанский Ю. Избранные педагогические труды / М. Бабанский. – М. : Педагогика, 1989. – 560 с.
3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. Овчарук. – К. : К. І. С., 2004. – 112 с.
4. Ожегов С. Словарь русского язика/ С. Ожегов / под ред. И. Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. –М. : Русский язык, 1990. – 917 с.
5. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — 2-е видання, випр. і доп. К: Українська радянська енциклопедія, 1985, — 966с.