Толочна Віра Іванівна
(м. Умань, Україна)
У сучасних умовах модернізації шкільної освіти особливої актуальності набуває проблема виховання особистості з високим рівнем комунікабельності і гуманістичної спрямованості. Молодший шкільний вік – особливий віковий період, коли відбуваються істотні зрушення в розумовому розвитку і духовному зростанні. Тому, проблема формування культури спілкування школярів в початковій ланці освіти є досить актуальною.
Специфіка організації позакласної діяльності в початкових класах та власний досвід дають підстави вважати, що формування культури спілкування молодших школярів з однолітками в позакласній діяльності буде ефективним при дотриманні певних педагогічних умов.
Так, однією з педагогічних умов формування культури спілкування молодших школярів з однолітками у позакласній діяльності визначаємо оволодіння учнями початкових класів способами рефлексивного аналізу процесу спілкування, що ґрунтується на здатності дітей побачити себе й особливості власного спілкування з позиції спостерігача, забезпечує об’єктивну самооцінку культури спілкування і спонукає до самовдосконалення.
У контексті нашого дослідження, рефлексія визначається як здатність інтелекту особистості до самоаналізу; процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів; осмислення власних дій та їх закономірностей, самопізнання, що розкриває духовний світ індивіда; самоаналіз, роздуми про власний душевний стан.
Рефлексія спрямована на пізнання себе: поведінки, дій і вчинків, психічних станів, почуттів, здібностей, характеру й інших властивостей своєї особистості; процес дзеркального взаємовідображення суб’єктами один одного, змістом якого є взаємовідтворення власних особливостей в іншому індивіді; усвідомлення індивідом того, як його сприймають партнери по спілкуванню, які об’єднані реальними зв’язками спільної значущої діяльності. Рефлексія як особливий вид аналітичної діяльності особистості спрямована на осмислення і переосмислення суті своєї індивідуальної свідомості та забезпечує успішне здійснення навчально-виховної діяльності.
Уявлення про себе й емоційна оцінка своєї особистості суттєво впливає на взаємовідносини дитини з однолітками, зокрема, на те, як вона сприймає оточуючих. Діти з адекватним уявленням про себе розглядають однолітків реалістично і здатні сформувати найбільш правильне уявлення про них. Як правило, вони позитивно та доброзичливо оцінюють інших.
Таким чином, опанування прийомів аналізу рефлексії власного рівня культури спілкування дозволяє співвідносити та зіставляти наявний рівень знань, умінь, навичок культурної взаємодії з прийнятим у суспільстві рівнем культури спілкування, а в разі розбіжності визначити і намітити шлях його корекції та подальшого вдосконалення форм взаємодії.
Наступною педагогічною умовою підвищення ефективності формування культури спілкування молодших школярів з однолітками в позакласній діяльності визначаємо забезпечення активності дітей у спілкуванні з однолітками, засобами організації діалогу, використання і створення виховних ситуацій, у результаті чого відбувається збагачення різних форм спілкування, створення позитивного мікроклімату в групі.
Активність, у контексті нашого дослідження, трактується як одна з характеристик діяльності і поведінки, як здатність особистості до суспільно значущих перетворень у навколишньому світі, що виявляється у спілкуванні, спільній діяльності з іншими тощо. Вона залежить від значущості наявних потреб, особливостей внутрішнього стану суб’єкта і специфічності та складності дій, необхідних для досягнення мети. Активність має усвідомлений і цілеспрямований характер, відзначається довільністю та значною стійкістю, виявляється в енергійності впливу особистості на оточення й у подоланні перешкод на шляху до мети.
Спілкування з однолітками відбувається в монологічній і діалогічній формах. Зокрема, у процесі першої один із його учасників розповідає іншому про ті чи інші події, які відбулися з ним або оточуючими; про побачений фільм, прочитану книгу, тобто повідомляє певну інформацію, а партнер сприймає її. Більшість дітей молодшого шкільного віку намагаються виступити саме в ролі повідомляючої особи, тобто активного комунікатора, бо слухати інших для школярів цього віку є досить складною справою. Більш поширений у спілкуванні учнів діалог. Однак для того, щоб вести його, школярі повинні вміти не тільки говорити, а й слухати [1, с. 9].
Тому під час позакласних занять з культури спілкування ситуація знайомства з однолітками програється кілька разів різними учасниками. Потім діти обговорюють усі запропоновані варіанти, пояснюють, чому вони обрали такий спосіб знайомства, а не інший; чим керувалися в цей момент, які фактори виявилися головними; як, на їх погляд, було б краще зав’язати знайомство. Учням, які добре оволоділи прийомами і вміннями встановлення контактів з ровесниками, з метою підвищення рівня культури спілкування пропонується щоденно говорити з однолітками на ту чи іншу тему.
Ще одна важлива умова формування культури спілкування молодших школярів з однолітками під час позакласної діяльності – залучення дітей молодшого шкільного віку до різноманітних видів діяльності, значущих для самореалізації та стимулювання прояву прагнення взаємодіяти. При цьому слід дотримуватися норм етикету, що передбачає керування принципами рівності уявлень про себе і партнера, вимагає відчуття суб’єктом спілкування свого внутрішнього світу, подолання егоцентризму, вироблення здатності терпимо ставитися до однолітків.
У спільній діяльності дітей молодшого шкільного віку безперервно виникає необхідність узгодження дій, вияву доброзичливого ставлення до однолітків, уміння відмовитися від особистих бажань заради досягнення спільної мети. Спілкування та спільна діяльність сприяють вправлянню молодших школярів у правильних вчинках, які є необхідними для того, щоб знати норми поведінки і керуватися ними [2, с. 79].
Отже, виникає необхідність створення у позакласній діяльності такого середовища, в якому діти молодшого шкільного віку могли б застосовувати власні знання, схильності, здібності, уміння тощо, для якісного оволодіння культурою спілкування з однолітками. Визначені педагогічні умови відносно самостійні, але водночас вони взаємопов’язані та доповнюють одна одну, створюючи єдиний комплекс.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Красовицький М. Ю. Системний підхід до управління виховним процесом у школі / М. Ю. Красовицький // Рідна школа. – 1997. – № 3. – С. 7-12.
2. Красоткіна Н. Г. Виховні бесіди у початкових классах / Н. Г. Красоткіна. – Тернопіль : Мандрівець, 2008. – 176 с.