Бабич Ірина,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. б. н., доцент Перфільєва Л. П.
У педагогіці гра розглядається як історично сформоване соціальне явище, особливий вид діяльності людини, в якому творчо прямо або опосередковано віддзеркалюється навколишня (праця) діяльність. Ігри, в яких яскраво виявляється роль рухів, мають умовну назву «рухливі ігри». Вони входять у наше життя з раннього віку. Граючись, діти пізнають світ, набувають усіляких звичок і вмінь. У грі розвиваються дружелюбність, здатність до взаємодопомоги, взаємопідтримки, організаторські здібності, самостійність.
Перевтілюючись у персонажі ігор, вони стають сміливими, безстрашними, вольовими і кмітливими. Під час гри розвивається сила дитини, формуються високі моральні якості школярів: доброта, чуйність до тварин та рослин, уміння поступатися своїми інтересами в ім’я колективу, переборювати труднощі, долати перешкоди.
На уроках «Природознавство» 1-4-х класів значне місце відводиться рухливим іграм на природі. Рухливі ігри – це один із основних засобів та методів виховання, спрямованих на розв'язання завдань всебічного розвитку фізичних і розумових здібностей учнів, на вироблення у них необхідних у житті вмінь і навичок, виховання природоохороннх почуттів. В основу підбору ігор покладено розподіл за ознакою організації гравців та їх взаємних стосунків у процесі гри. Також враховується ступінь рухливості, види рухів та вікові можливості учнів згідно з шкільною програмою з природознавства.
Розподіл деяких ігор за класами можна вважати умовним, тому що одна і та сама гра зі зміною правил і видів рухів, з додатковими завданнями використовується на уроках у всіх класах.
Різноманітні рухи і дії дітей під час гри позитивно впливають на їх здоров'я. Рухливі ігри є ефективним засобом активного відпочинку після тривалої розумової праці.За допомогою ігор у дітей закріплюються та вдосконалюються екологічні навички.
Величезну роль відіграють рухливі ігри у вихованні свідомої дисципліни учнів. Дисципліна – неодмінна умова кожної колективної гри. Кожен гравець має навчитись погоджувати свої інтереси і дії з інтересами і діями інших гравців, дотримуватися правил гри, підкорятися вказівкам керівників, суддів, капітанів і ведучих.
Виконуючи відповідну роль у грі, потрібно вміти як підкорятися, так і керувати своїми товаришами. Все це, безумовно, сприяє вихованню і зміцненню свідомої дисципліни, моральної і вольової стійкості дій і вчинків.
У школярів формується правильне поняття про норми громадянської поведінки, розвиваються і вдосконалюються навички екологичноі культури, охорони природи.
Під час проведення рухливих ігор необхідно виховувати в учнів організаторські здібності. Спочатку їм доручають роль ведучих, капітанів команд, суддів, потім розширюють цю самостійність. Слід працювати над тим, щоб учні 3-4-х класів уміли в період відпочинку самостійно організовувати і проводити нескладні ігри з біології.
Усі педагогічні завдання (виховні та освітні), які вирішуються під час проведення рухливих ігор, зумовлені загальними вимогами подальшого підвищення рівня еклогічноі свідомості учнів і функціональними можливостями їхнього організму. Практичне здійснення цих завдань втілюється в цілеспрямованому доборі рухливих ігор.
Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: вони доступні та корисні дітям різних вікових груп. Найбільша відповідність тієї чи іншої гри певному віку зумовлюється ступенем доступності її змісту і конкретними завданнями до спільних ігрових дій.
Відповідність рухливої гри силі, здібностям та інтересам дітей різного віку залежить від методики її проведення.
Отже, під час вибору рухливих ігор необхідно враховувати специфіку, що відповідає віку учнів 1-4-х класів. Характерною особливістю учнів молодших класів є їх велика рухова активність. Але діти швидко втомлюються від одноманітних рухів і статичних положень, хоч здатні до тривалої гри з постійною зміною різноманітних рухів. Якщо гра не відповідає можливостям учнів, вона перестає цікавити дітей і стає для них нудною.
З учнями 1-2-х класів проводяться переважно сюжетні ігри, з нескладними правилами, де немає розподілу на групи, команди («Два морози», «У ведмедя у бору» та ін.); рухи у таких іграх побудовані на наслідуванні тварин та птахів.
Але і в цьому віці дітям цікаві й доступні нескладні ігри з елементами змагання, де гравці діляться на кілька команд ( «Горобці»).
З учнями 3-4-х класів проводяться складніші ігри. Дітей цього віку приваблює гра з розподілом колективу гравців на групи (команди), кожна з яких намагається перемогти («День і ніч»).
Тут повторюються ігри, що вивчалися в 1-2-х класах, але не втратили своєї цікавості й легко варіюються з новими завданнями, з включенням у гру кількох ведучих («Гуси-лебеді», «Вовк у канаві» та ін.). В іграх для третьокласників і четверокласників вимоги підвищуються, зокрема щодо точності виконання правил. У кінці цього вікового періоду дітей починають особливо цікавити ігри, які потребують розв'язування досить складних завдань, пов’язаних з охороною природи.
Успіх ігрової діяльності полягає в розв'язанні поставлених перед нею завдань.
Позитивний емоційний вплив на гравців залежить, насамперед, від правильного добору гри. Перед тим, як вибрати гру, необхідно поставити конкретне педагогічне завдання, вирішенню якого сприяє ця гра, враховувати склад учасників, їхні вікові особливості, розвиток і фізичну підготовленість.
Під час вибору гри слід враховувати форму проведення занять. Наприклад, на уроці та перерві ігри обмежуються часом. Крім того, на перерві проводять переважно такі ігри, щоб діти в будь-який час могли закінчити грати.
Добір гри залежить також від місця її проведення. Коли гра відбувається на майданчику, слід враховувати погоду і температуру повітря. При низькій температурі можна проводити гру, в якій беруть участь одночасно всі учні, і фізичне навантаження розподіляється на них рівномірно, у спеку краще використати ігри, в яких гравці беруть участь по черзі.
Педагогічна ефективність гри залежить від методики, організаторських здібностей вчителя, його вміння дохідливо і цікаво пояснити гру, вміло керувати її процесом, бути об'єктивним та уважним в оцінці ігрових дій дітей.
Готуючись до проведення гри, вчитель повинен добре знати її правила і передбачити можливі відхилення в них. Перед поясненням необхідно розмістити гравців таким чином, щоб кожний з них добре бачив і чув учителя. Краще всього розставити їх так, як вони будуть починати гру.
Під час пояснення правил гри вчитель повідомляє назву, роль кожного гравця і його місце на майданчику, мету гри і її хід.