Байзан Людмила,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. б. н., доцент Голуб В. М.
Створення та запровадження у початкових класах таких технологій навчання, які забезпечили б інтенсивне оволодіння тими, хто навчається, міцними знаннями, уміннями і навичками, сприяли б якісному системному засвоєнню змісту навчання та формуванню освітніх компетентностей молодших школярів, є однією з ключових дидактичних проблем, що стоять сьогодні перед педагогічною наукою та шкільною практикою. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки науковці і педагоги-практики докладають чимало зусиль для вирішення цієї проблеми.
Реформування освіти, яке сьогодні відбувається в Україні, кардинально відрізняється від усіх попередніх реформ тим, що вперше здійснюється за ідеями сенсо-ціннісного буття людини, а не на основі державних ідеологічних запитів. У зв’язку з цим в педагогічній вітчизняній пресі, на наукових і науково-практичних конференціях уже майже двадцять років обговорюються проблеми інноваційного розвитку освіти. Одним із пріоритетних сучасних напрямків такого розвитку є застосування технічних засобів навчання (ТЗН) в навчальному процесі.
Характерною тенденцією реформування сучасної освіти в Україні є її спрямованість на підвищення якості освіти, орієнтацію всебічного розвитку особистості та підвищення рівня її освіченості. Важливою складовою загальної освіти кожної людини є природнича освіта. В концепції загальної середньої освіти зазначено, що у її зміст слід закласти систему природничих знань, як «необхідну для адекватного світосприйняття і уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, опанування науковим стилем мислення, усвідомлення способів діяльності і ціннісних орієнтацій, що дають змогу безпечно жити у високотехнологічному суспільстві та цивілізовано взаємодіяти з природним середовищем» [1]. При цьому знання розглядаються як елемент культури будь-якої освіченої людини, що є виявом важливої світової тенденції гуманізації освіти в цілому.
На сьогоднішній день вивчення природознавства не обмежується формуванням у дітей уявлень про природу та її компоненти. Зміст цього предмета складає система взаємопов’язаних понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя. Уроки природознавства покликані виховувати у школярів повагу до праці, людей праці, формувати в них певні трудові вміння і навички. Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища як важливого чинника існування людини.
Удосконалення навчально-матеріальної бази загальноосвітньої школи ‒ одна з головних умов покращення якості навчально-виховного процесу. Навчальне устаткування стало невід’ємною частиною уроку, так робота з ним для учнів ‒ це джерело нових знань, і засіб для засвоєння, узагальнення, повторення вивченого матеріалу [2].
Для підвищення рівня засвоєння матеріалу на уроках природознавства необхідно використовувати різноманітні засоби наочності. Вони істотно підвищують ефективність навчання.
Використання технічних засобів ‒ це не вплив моди, а необхідність, яка продиктована сьогоднішнім рівнем розвитку освіти. Їх переваги зводяться до двох груп: технічних і дидактичних.
Технічними перевагами є швидкість, маневреність, оперативність, можливість перегляду і прослуховування фрагментів та інші мультимедійні функції.
Дидактичні переваги інтерактивних занять ‒ створення ефекту присутності («Я це бачив!»), відчуття автентичності, реальності подій, інтерес, бажання дізнатися і побачити більше.
Використання технічних засобів у процесі навчання забезпечує спільну діяльність різних аналізаторів. Інформація в мозок надходить різними каналами, тому ефективність навчання істотно підвищується. Ті учні початкових класів, яких навчали без застосування наочних і технічних засобів, у середній школі відстають від тих, хто не був обділений у їхньому застосуванні. Звідси виходить, що наочні та технічні засоби необхідні в навчанні, тому що вони допомагають краще підготувати дітей до подальшого навчання в школі.
Однак ця дидактична проблема далека від вирішення в силу ряду обставин.
По-перше, багато вчителів не обтяжують себе у використанні наочних і технічних засобів. Деякі з них просто бояться їх використовувати або не знають, як вони працюють. цих випадках дитина погано засвоює матеріал, втрачає інтерес до предмета, і не розвиваються багато властивостей особистості або розвиваються, але на недостатньому рівні для наступного навчання у середній школі.
По-друге, існує й інша проблема, коли вчителі занадто захоплюються використанням наочності. При цьому у дітей гальмується розвиток абстрактного мислення. Велику кількість засобів можна використати лише тоді, коли явище потрібно розкрити з різних сторін, тому тут виправдане використання багатьох засобів наочності.
Список використаних джерел
1. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. ‒ К., 2017. ‒ 135 с.
2. Павелко В. В. Формування знань і умінь молодших школярів у процесі навчання засобами наочності і моделювання / В. В. Павелко // Актуальні проблеми психології та педагогіки : Матеріали наук. викладацько-студент. конф. 24 квітня 2008. – Острог: Нац. ун-т «Острозька академія», 2008. – С. 39 –42.