Дем’яненко Надія,
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Науковий керівник: к. пед. н., доцент Форостюк Т. В.
Однією з основних проблем сучасної методики української мови є формування вмінь та навичок зв’язного мовлення, оскільки відсутність належної кореляції між теоретичними знаннями та практичними мовленнєвими вміннями позначається на кількісних і якісних характеристиках мовлення, породжує різного типу мовленнєві помилки й недоліки. З метою запобігання їм, окрім опанування теорії мови, школярів необхідно вчити «орієнтуватися в конкретній мовленнєвій ситуації, відповідно до цього добирати зміст та мовні засоби для вираження думки, володіти правилами мовленнєвої поведінки в різних умовах спілкування» [4].
У лінгводидактиці під зв’язним мовленням прийнято розуміти таку «мовленнєву діяльність, яка становить єдине самостійне ціле, передає завершену думку і членується на складові частини» [1].
У практиці роботи початкової школи терміном «зв’язне мовлення» називають розділ методичної науки, завданням якого є навчання дітей розумінню і побудові висловлювання з огляду на мету, умови спілкування, дотримуючись норм літературної мови [8].
У методиці викладання мови в початкових класах під терміном «зв’язне мовлення» розуміється «монологічне мовлення, точніше – процес, діяльність мовця, послідовний усний чи письмовий виклад думок, знань. Результатом такої діяльності стає текст, тобто сукупність взаємопов’язаних самостійних речень, об’єднаних спільним предметом (темою) й головною думкою висловлювання за допомогою мовних (лексичних, граматичних й інтонаційних) засобів» [6].
Розвиток зв’язного мовлення – провідний принцип навчання рідної мови в початкових класах. Він охоплює всі сторони мовленнєвої діяльності учнів. Програмою передбачається набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне та писемне, діалогічне та монологічне; про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. Робота над правильною вимовою, чіткістю й виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням та зв’язним висловлюванням, над орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку.
Робота з розвитку мовлення молодших школярів включає такі напрями: удосконалення звуковимови учнів і підвищення їх мовної культури; збагачення, уточнення й активізація словникового запасу молодших школярів;
– уміння вживати слова у властивому для них значенні, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації і мети висловлювання;
– послідовне й логічне викладання думки;
– удосконалення граматичного ладу мовлення учнів;
– оволодіння нормами українського літературного мовлення;
–засвоєння найважливіших етичних правил спілкування [3].
Ці напрями роботи з розвитку мовлення становлять основу для формування в молодших школярів мовленнєвої компетентності.
Дуже важливо, щоб молодші школярі пізнавали світ у всій його багатогранності, відчували й розуміли пряме та переносне значення слів, їх найтонші відтінки. А коли дитина зрозуміє і відчує красу рідного слова, вона відчує любов до мови. Розуміти, відчувати та любити рідну мову здатні всі діти. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб розвивати мову учнів, збагачувати її, навчити любити, пишатися нею [7].
Сьогодні в початковій школі впроваджується багато інноваційних технологій, серед яких виділяють наступні: технології особистісно орієнтованого навчання; традиційні педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації освітнього процесу; педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу. Їх використання є оптимальним для успішного навчання, всебічного виховання та гармонійного розвитку особистості молодшого школяра [2].
У практиці можна використовувати різні інноваційні методи навчання. Прикладом може бути вправа «Ромашка», завдання якої полягає у створенні правильного речення, що стосується даної теми. Наприклад: казка «Кривенька качечка». Дівчина: працьовита, лагідна, добра, жорстока, мовчазна, зла, горда. Вибравши правильні ознаки даного героя, учні складають його внутрішню характеристику. Ця вправа допомагає учням у відтворенні змісту тексту, запобігає зазубрюванню. Дитина намагається прочитати текст так, щоб на наступному уроці «зірвати» з ромашки правильні відповіді [5].
Впровадження системи інтерактивного навчання приносить користь: конкретному учню – усвідомлення включення в спільну роботу, комунікативну готовність до роботи в групах на інших уроках, розвиток рефлексії, становлення суб’єктивної позиції в навчанні; навчальній групі – розвиток навичок спілкування і взаємодії у малій групі, формування ціннісно орієнтованої єдності групи, прийняття моральних норм і правил спільної діяльності; класу: оцінювання процесу і результату спільної діяльності, підвищення пізнавальної активності класу, розвиток аналізу й самоаналізу у процесі групової роботи; у траєкторії зв’язку – клас-учитель‖ – нестандартний підхід до організації освітнього процесу, підвищення пізнавальної активності класу, багатомірне опанування навчального матеріалу, формування готовності до особистісної взаємодії. Використання інтерактивних методів навчання на уроках в початковій школі допомагає досягнути триєдиної мети навчання: навчальної, розвивальної та виховної [9].
Отже, розвиток зв’язного мовлення на уроках мови – це робота, що проводиться вчителем для того, щоб учні оволоділи мовними нормами, а також висловлювали свої думки в усній і писемній формі, користуючись потрібними мовними засобами у відповідності до мети, змісту та умов спілкування. Цілеспрямована й систематична робота з розвитку усного мовлення на уроках української мови в початковій школі істотно впливає на формування загальної культури всебічно розвиненої, соціально активної особистості, готової до максимально ефективної участі в мовленнєвому спілкуванні. Адже, як зазначено в навчальній програмі, розвиток зв’язного мовлення молодших школярів – провідний принцип навчання.
Список використаних джерел
1.Бєляєв О. М. Лінгвістичні основи розвитку усної мови учнів: Українське усне літературне мовлення. Київ: Наукова думка, 1967. 281 с.
2.Дичковская И. М. Инновационные педагогические технологии. – К., 2004. 432 с.
3.Дідук Г. І. Система роботи з розвитку зв’язного мовлення відповідно до нових концепцій викладання рідної мови. Українська мова і література в школі. 2000. 24–28 с.
4.Дорошенко М. І. Основи культури і техніки мовлення. Харків: ОВС, 2002. 144 с.
5.Досяк І. М. Нестандартні уроки з використанням інноваційних технологій. 1 – 4 класи. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 160 с.
6.Коваль Г. П. Методика викладання української мови : навч. посіб. для студ. пед інст., гуманіст. універс., пед. коледж.2-ге вид., доопр. та допов. Тернопіль: Астон, 2008. 287 с.
7.Ковальова В. І. Розвиток мовлення – найважливіша умова успішного навчання молодших школярів. URL: doc.osvita.ua/doc/files/.../movlennya.doc (дата звернення 17.06.2017).
8.Наумчук М. М. Сучасний урок української мови в початковій шк. 2-ге вид., доп. і переробл. Тернопіль: Астон, 2005. 352 с.
9.Плахотник Ю. І. Використання інноваційних технологій на уроках в початковій школі. Режим доступу: URL:http://mybclass.at.ua/load/statti/vikoristannja_innovacijnikh_tekhnologij_na_urokakh_v_pochatkovij_shkoli/3-1-0-3 (дата звернення 18.02.2019)