ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОСТІ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Жорняк Альона,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: к. б. н., доцент  Голуб Н. П.

Розбудова України як вільної демократичної держави, становлення і розвиток громадянського суспільства неможливі без якісної підготовки молодших школярів до їх соціалізації. Безперечно, у цьому процесі вільне володіння українською мовою є надзвичайно важливим. Сьогодні початкова школа працює за новим Державним стандартом початкової загальної освіти, що спрямований на формування комунікативної компетентності молодших школярів [2].

Мовленнєва діяльність займає особливе місце в системі розвитку психічних процесів особистості. Будучи основою мислення і регулятором поведінки, вона виконує соціальну функцію, яка забезпечує адаптацію людини у природному довкіллі. Добре розвинене мовлення допомагає сприймати навколишнє середовище та реалізувати навчальні, пізнавальні та виховні завдання.

Актуальність означеної проблеми сьогодні пояснюється новими вимогами до розвитку комунікативності молодших школярів із порушеннями мовлення. У зв’язку з цим пошук методів розвитку вербальних засобів спілкування дітей із загальним недорозвиненням мовлення набуває в сучасних умовах особливої значущості.

Проблема спілкування є однією із найважливіших для сучасної теорії та практики логопедії, оскільки воно присутнє у всіх видах дитячої діяльності та впливає на мовленнєвий і психічний розвиток дитини, формує особистість у цілому [1]. У проблемі подолання загального недорозвинення мовлення в аспекті розвитку комунікативних навичок до теперішнього часу залишається багато невирішених як теоретичних так і практичних питань. Як показують дослідження вчених, у дітей із загальним недорозвиненням мовлення на тлі мовленнєвих і психологічних порушень є труднощі у формуванні комунікативних навичок. Їх недосконалість не забезпечує процес спілкування, а отже і не сприяє розвитку пізнавальної діяльності, перешкоджає оволодінню знаннями [3].

Окремі дослідники (Л. Вавіна, О. Жильцова, Р. Левіна, Є. Соботович, Л. Спірова, В. Тарасун, Л. Трофименко, М. Шевченко) вказують, що формування комунікативності у дітей із загальним недорозвиненням мовлення набуває першорядного значення в загальному комплексі корекційних заходів.

Комунікативна функція зв’язного мовлення здійснюється переважно у діалозі. Діти молодшого шкільного віку з добре розвиненим мовленням легко вступають у спілкування з оточуючими, можуть зрозуміло висловлювати свої думки, бажання, задавати питання, домовлятися з однолітками про спільну діяльність. Інша ситуація складається з дітьми, які мають порушення мовлення. Невиразне мовлення дитини утруднює її взаємини з людьми і нерідко накладає відбиток на її характер. Важливу роль на уроках розвитку мовлення має займати робота над формуванням умінь будувати діалог. Оскільки діалогічне мовлення передбачає наявність двох чи більше учасників розмови, то в учнів доцільно виробляти уміння орієнтувати своє висловлювання на співрозмовника, уважно й зацікавлено слухати інших, будувати репліку-відповідь залежно від того, що сказав співрозмовник. Водночас необхідно удосконалювати фізіологічні характеристики мовлення: регулювати силу голосу й темп мовлення, вчити дітей говорити чітко, дотримуватись відповідної інтонації. Діалогічне мовлення як мовлення із співбесідником передбачає уміння культурно поводитися під час бесіди, бути тактовним і стриманим. Воно завжди підтримується репліками або запитаннями співбесідника, а також усією ситуацією. Використання комунікативного підходу при навчанні діалогічного мовлення учнів молодших класів дає можливість розвивати їх творчі здібності в обґрунтуванні власних думок і відповідей. Молодші школярі навчаються розмірковувати над тими проблемами, які ми ставимо перед ними в процесі навчання. Навчання мовлення у початковій ланці освіти не має на меті засвоєння всіх логічних зв’язків, можливих у діалогічному мовленні. У центрі уваги вчителя мають бути хоча б найхарактерніші з них.

Робота з розвитку мовлення молодших школярів включає такі напрями: удосконалення звуковимови учнів і підвищення їх мовної культури; збагачення, уточнення й активізація словникового запасу молодших школярів; уміння вживати слова у властивому для них значенні, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації і мети висловлювання; послідовне і логічне викладання думки; удосконалення граматичної будови мовлення учнів; оволодіння нормами українського літературного мовлення; формування культури мовлення і спілкування.

Отже, визначені напрями роботи з розвитку мовлення становлять основу для формування у молодших школярів мовленнєвої компетентності.

Список використаних джерел

1. Акименко Ю. Є. Особливості формування зв’язного мовлення у старших дошкільників та молодших школярів / Ю. Є. Акименко, А. С. Жорняк / Неперервна педагогічна освіта в Україні: стан, проблеми, перспективи : матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції, м. Умань, 27 квітня 2018 року / гол. ред. Муковіз О. П. ‒ Умань : ВПЦ «Візаві» 2018. ‒ С. 5‒7.

2. Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/doc/files/news/87/8793/01_ukr.pdf.

3. Синьов В. М. Основи дефектології : Навчальний посібник для вузів / В. М. Синьов, Г. М. Коберник. ‒ К. : Вища школа, 1994. ‒ 143 с.

Please publish modules in offcanvas position.