Журавель Любов,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. б. н., доцент Перфільєва Л. П.
У Національній стратегії розвитку освіти в Україні зазначено, що система освіти має забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів та потреб, сучасного світогляду навичок світосприйняття, наукового пізнання, оволодіння засобами практичної й пізнавальної діяльності [3].
Ці завдання реалізовуються в початковій школі під час вивчення учнями різних предметів, зокрема природознавства.
Необхідно формувати пізнавальні інтереси, які мають дуже велике значення для розвитку особистості, оскільки вони спонукають до пошуку нових знань, нових умінь, нових способів роботи, роблять діяльність людини більш активною, енергійною в цих пошуках.
Тому учень повинен вміти здобувати нові знання, використовуючи сучасні інформаційні освітні технології, ставити цілі і формулювати завдання, бути методично і психологічно готовим до вибору виду і характеру своєї професійної діяльності. Таким чином, одним з головних напрямків дидактики є пошук шляхів, засобів, методів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Формування пізнавального інтересу – необхідна умова шкільного навчання. Не випадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основи наук. Стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально-виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності, пізнанню оточуючого. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється у запитаннях, діях.
Маючи сформовані пізнавальні інтереси, школяр успішно навчатиметься, в нього з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності. Пізнавальна активність учня початкових класів виявляється і у навчальній діяльності. Молодший школяр застосовує набуті у дошкільному віці знання і активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції.
У перші роки навчання молодші школярі особливо емоційно відносяться до вимог і правил школи. Вже на початкових етапах шкільного життя необхідно створити таку ситуацію і такі умови, при яких учню стане зрозуміло, що кількість і якість отриманих ним знань залежать від його власної активності.
Вивчаючи досвід роботи активних творчих вчителів початкової школи, які використовували інтерактивні методи у поєднанні з класичними методами навчання, ми отримували ідеальну основу для вивчення природознавства в початковій школі.
Різноманітність методів інтерактивного навчання дозволяє вчителю доцільно підібрати методи саме для конкретної теми, а також вибрати методи відповідно до рівня знань учнів класу.
Переваги інтерактивних методів навчання полягають у тому, що за один і той же проміжок часу можна виконати більший обсяг роботи та досягається висока результативність у засвоєнні матеріалу і формуванні вмінь.
Використання інтерактивних методів навчання на уроках природознавства в початковій школі допомагає досягнути триєдиної мети навчання: навчальної, розвивальної та виховної.
Проблема стимулювання, спонукання школярів до навчання не нова: вона була поставлена ще у 40-50-і роках минулого століття І. А. Каїровим, М. А. Даниловим та Р. Г. Лембер. У наступні роки до неї була привернута увага провідних методистів (В. Г. Разумовський, А. В. Усова, Л. С. Хижнякова та ін.). Вони поставили завдання формування позитивних мотивів навчання в якості найголовнішого у навчальному процесі початкової школи, тому що високий рівень мотивації навчальної діяльності на уроках природознавства і інтерес до інших навчальних предметів – це перший фактор, який вказує на ефективність сучасного уроку [2].
Педагогічний аспект проблеми досліджували І. Лернер, Ю. Бабанський, Г. Щукіна, М. Скаткін, Т. Шамова та інші. Науковці розкривають вікові особливості розвитку пізнавальної діяльності, характеризують умови, принципи, методи та засоби її формування.
Розробили структуру рівнів пізнавальної активності, описали критерії діагностики сформованості пізнавальної активності, проаналізували її сутність такі вчені як М. Антонюк, Я. Павська, А. Каніщенко та ін.
Основні положення сучасної теорії розвитку пізнавального інтересу, як вагомого мотиву учіння молодого покоління закладені у методиці навчання природознавства, активізації пізнавальної діяльності учнів розглядалася в дослідженнях М. Верзиліна, Д. Трайтака, Л. Романової, В. Шулдик, А. Захлебного. О. Гончара, А. Калугіна та інших.
Активність молодшого школяра виражається через різні види діяльності: навчальну, трудову, пізнавальну, ігрову та ін. Особливого значення набуває навчальна пізнавальна діяльність.
Але свою ведучу функцію та чи інша діяльність проявляє себе найбільш інтенсивно, коли вона на стадії формування. Молодший шкільний вік є періодом найбільш інтенсивного формування навчальної діяльності, яка виступає специфічною формою індивідуальної активності [1].
На думку науковців, пізнавальна діяльність – це складний процес, що включає такі взаємопов’язані компоненти, як пізнавальний інтерес, пізнавальну самостійність і пізнавальні здібності. Активізація ж пізнавальної діяльності учнів відбувається за умови розвитку і вдосконалення всіх її компонентів.
Список використаних джерел
1. Грабовець О. В. Психологічний супровід духовного розвитку дитини / О. В. Грабовець // Практична психологія та соціальна робота. – 2013. – №5. – С. 23–33.
2. Грущинська І. В. Природознавство : 1 клас / Ірина Грушинська. – К. : Освіта, 2012. – 144 с.
3. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року : схвалено Указом Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013