Ільницька Світлана,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., професор Коберник Г. І.
У наш час загальновизнано, що будь-яка перетворююча й творча діяльність людини може й повинна спиратися на методологію проектування або її окремі процедури.
Визначаючи проект як прототип, ідеальний образ ймовірного або можливого об’єкту, стану; задум, план (projectіo – кидання вперед), а проектування – як створення ідеального опису майбутнього об’єкта, що передує його реалізації, ми тим самим задаємо вектор розгляду педагогічного проектування як часткового випадку проектної практики в цілому. Виходячи з такого визначення терміну та складності структури професійно-педагогічної діяльності, проектування можна розглядати в якості функцій будь-якого педагога, будь-якої освітньої установи, для якої вона є не менш важливою, ніж організаторська, гностична чи комунікативна. За даними В. С. Безрукової, на виконання цієї функції педагог витрачає не менше 15% свого часу [3].
Проектування, на думку О. С. Газмана, – комплексна діяльність, для якої характерними є ознаки автодидактизму. Учасники проектування як би автоматично (без спеціально проголошуваного дидактичного завдання з боку організаторів) опановують нові поняття, нові уявлення про різні сфери життя, про виробничі, особисті, соціально-політичні відносини між людьми, нове розуміння змісту змін, яких вимагає життя. Участь у проектуванні ставить життя людей у позицію творця нових умов життя.
Педагогічне проектування – феномен, що виник як результат взаємодії новітніх тенденцій у розвитку педагогічної теорії й інноваційної практики.
Сьогодні проектна діяльність учителя, як основний компонент його професійної діяльності, характеризується високим рівнем творчості, який проявляється в особливостях моделювання шляхів вирішення різноманітних педагогічних завдань. Цей процес охоплює: освітні системи різного рівня, зміст освіти, педагогічні технології, управління педагогічним процесом, планування й контроль розвитку установ тощо. Як всяка діяльність, педагогічне проектування має свої механізми творення.
Так, Л. Д. Столяренко, С. І. Самигін стверджують, що «...педагогічне проектування – це попередня розробка основних деталей майбутньої діяльності учнів та педагогів. Воно полягає в тому, щоб створювати можливі варіанти майбутньої діяльності й прогнозувати її результати. Об’єктами педагогічного проектування можуть бути: педагогічні системи, педагогічний процес, педагогічні ситуації» [8, с.101].
Схиляючись до точки зору І. І. Банникова, ми вважаємо, що суб’єктом проектування може виступати не будь-яка людина, а лише та, яка уміє розпізнати ситуації, значущі для проектної діяльності, здатна реалізувати різні варіанти дій у таких ситуаціях, має здібності перетворювати певні типи наявних ситуацій у ході розв’язання проектних задач [1, с.53].
З поняттям «суб’єкт педагогічного проектування» тісно пов’язане таке поняття, як «проектна діяльність педагога», яке докладно розкривається у роботах В. Г. Веселової, Н. В. Матяш. Проектна діяльність педагога може бути спрямована на зміст освіти, особистісний розвиток, соціальні контакти [6, с.56].
Продуктом проектної педагогічної діяльності, на думку В. Г. Веселової та Н. В. Матяш, є проект майбутнього об’єкта [4; 6].
Як складну, багаторівневу діяльність розглядає проектування В. С. Безрукова, підкреслюючи, що «педагогічне проектування – це попередня розробка основних деталей майбутньої діяльності вчителя й учнів» [3, с.95].
В. О. Киричук наголошує, що проектуванню навчально-виховного процесу надається особливе значення в умовах особистісно-орієнтованого підходу до процесу виховання, і воно має відбуватися у формі проектування педагогічної взаємодії як системи, компонентами якої є :
• психолого-педагогічна діагностика рівнів розвитку;
• постановка педагогічних завдань;
• організація діяльності учнів;
• моніторинг (простежування) динаміки їх соціальної активності;
• регулювання й корекція відхилень у розвитку, спілкуванні та поведінці;
• аналіз і прогнозування виховних ситуацій педагогічної взаємодії [5, с.3].
Педагогічне проектування як самостійний етап педагогічної діяльності виконує свої специфічні функції. Так С. І. Висоцька, В. В. Краєвський основну функцію проектування пов’язують зі створенням моделей та проектів педагогічної діяльності.
Наступною функцією педагогічного проектування доцільно вважати встановлення системотворного компонента, який є необхідним для створення цілісного проекту та взаємозв’язку всіх його складових. Практика дозволила виявити, що в ролі системотворного компонента можуть виступати мета виховання, виховні завдання, зміст діяльності.
Ще однією функцією педагогічного проектування є встановлення зв’язків між компонентами проекту та взаємозалежностей між ними. Окремо можна виділити чотири типи таких зв’язків:
• зв’язки походження є базовими при проектуванні інтегративних організаційних форм;
• зв’язки побудови, які забезпечують структурування проекту, порядок розміщення основних блоків, частин, компонентів, окремих одиничних складових;
• зв’язки змісту зачіпають сутність взаємодіючих компонентів, регулюють співвідношення структури і змісту;
• зв’язки управління дозволяють змінити об’єкт проектування, адаптувати його до нових умов [2, с.124].
Форми педагогічного проектування, як зазначає М. В. Ретивих, – це документи, у яких описується з різним ступенем точності створення та діяльність об’єктів проектування. Основними формами педагогічного проектування є: концепція, мрія, план, педагогічна технологія [7].
Кінцевою метою проектування є втілення ідеально створеного проекту в педагогічну практику.
Науковці пропонують певний алгоритм розв’язування педагогічних завдань:
• формулювання педагогічного завдання.
• програмування способу педагогічних дій.
• виконання педагогічних дій.
• вивчення результатів вирішення педагогічного завдання.
• передбачення використання одержаних результатів у подальшому педагогічному процесі.
Величезну роль у процесі проектування грає людський фактор. Процес навчання й виховання повинен проектуватися з урахуванням психофізіологічних здібностей учнів, а також учителя.
При проектуванні педагогічних систем, процесів і ситуацій треба насамперед враховувати мотиваційну сферу учасників. Мотиви як регулятори поведінки, роблять будь-який проект більш стійким, реальним.
Крім мотивації, є й інші види людських факторів, знання яких є необхідним при педагогічному проектуванні: рівень розвитку пізнавальних процесів, соціально-психологічні, педагогічні. До людських факторів також відносять індивідуальні особливості як школярів, так і вчителів.
Проектування педагогічної діяльності здійснюється на основі певних принципів. Під принципами проектування ми розуміємо основні передумови, реалізація яких сприяє досягненню поставленої мети. Ми визначаємо такі принципи педагогічного проектування:
• принцип особистісних пріоритетів вихованців, суть якого полягає в орієнтації на вихованця, активного учасника виховного процесу;
• принцип педагогічної взаємодії передбачає, що проектування позаурочної виховної діяльності має відбуватися як співробітництво між учителем та учнями, яке здійснюється на засадах суб’єкт-суб’єктних відносин;
• принцип гнучкості, який покладено в основу створення таких проектуючих систем, які були б динамічними, здатними до різних видозмін, спрощень і ускладнень;
• принцип відповідності передбачає співвіднесеність розроблюваного проекту з рівнем розвитку та можливостей групи учнів, а також професійних умінь самого педагога.
Сформульовані принципи є базою для здійснення проектування позаурочної виховної діяльності вчителем.
Зазначимо, що проведений нами теоретичний аналіз дає підстави стверджувати, що педагогічне проектування є обов’язковою складовою професійної діяльності вчителя, яка впливає на рівень ефективності цієї діяльності.
В нашому дослідженні ми розглядатимемо педагогічне проектування як цілеспрямовану діяльність педагога зі створення проекту, що являє собою інноваційну модель педагогічної системи, педагогічного процесу, педагогічної ситуації, педагогічної технології чи освітньо-просторового середовища, орієнтованого на масове використання.
Список використаних джерел
1. Барбина Е. С. Формирование педагогического мастерства учителя в системе непрерывного педагогического образования: дис…д-ра пед. наук: 13.00.04 / Барбина Елизавета Сергеевна. – К., 1997. – 471 с.
2. Безпалько О. В. Формування готовності студентів педвузу до проектування організаційних форм виховної діяльності: дис.. канд.пед.наук: 13.00.01 / Безпалько Ольга Володимирівна. ‒ Київ, 1998. ‒ 190с.
3. Безрукова В. С. Педагогика. Проективная педагогика: [учебное пособие для инженерно-педагогических институтов и индустриально-педагогических техникумов] / Валентина Сергеевна Безрукова – Екатеринбург: Деловая книга, 1996. – 344 с.
4. Веселова В. Г. Проектная деятельность как средство формирования профессиональной компетентности будущего учителя в условиях широкой социальной конкуренции : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / Веселова Валерия Григорьевна. − Армавир, 2001. − 177 c.
5. Киричук В. О. Психолого-педагогічне проектування в системі виховного процесу загальноосвітньої школи / В.О.Киричук // Практична психологія і соціальна робота. – 2002. – №8. – С. 4−12.
6. Матяш Н. В. Проектирование процесса формирования профессиональной компетентности будущего педагога / Н. В.Матяш // Актуальные проблемы профессионально-педагогического образования: материалы межрегиональной научно-практической конференции, 18-19 ноября 2003 г. / ред. M. B.Ретивых, В. Д.Симоненко. − Брянск: Изд-во БГУ, 2003. − 215с.
7. Общая и профессиональная педагогика: [учебное пособие для студентов, обучающихся по специальности «Профессиональное обучение»]: в 2-х книгах / под ред. В. Д. Симоненко, М. В. Ретивых. – Брянск: Изд-во Брянского государственного университета, 2003. – Кн.1 – 174с.
8. Самыгин С. И. Педагогика: 100 экзаменационных ответов: [экспресс-справочник для студентов вузов] / С.И.Самыгин, Л.Д.Столяренко. − изд. 4-е, перераб.., доп.. − Москва: ИКЦ МарТ, Ростов-на-Дону: Издательский центр МарТ, 2005. − 256с.